App Store Google Play
Зоя Красовська

В темній кімнаті із шулерами

04.11.2015 14:36

Інформаційне забезпечення виборів виявилося настільки недосконалим, що ситуацію, в якій опинилися журналісти, висвітлюючи виборчий процес, годі й описати іншими словами.

Початок виборчої кампанії ознаменував новий виборчий закон, як його називають, - «разовий». На момент його ухвалення вся увага була прикута до виборчої системи, яку він заклав. Тепер видно, що не меншої уваги вимагало й питання доступу до інформації, яку гарантує, чи вірніше мав би гарантувати цей закон. Виявилося, що протягом усього виборчого процесу отримувати інформацію про хід його підготовки та проведення було досить складно. Або законотворець забув, що крім декларацій про прозорість і відкритість виборчого процесу, у законі мають закладатися норми, що дозволять користатися такою гарантією. Або закон зумисне створив простір для маніпуляції, аби уможливити обмеження доступу до інформації про організацію, перебіг та результати виборчого процесу.

На власній практиці і в розмовах з колегами я тільки утвердилася в думці: під час цих виборів долю прозорості виборчого процесу  повністю поклали на добру волю виборчкомів. Від того, наскільки вони прагнули працювати відкрито, ця відкритість і залежала. І це зовсім не жарт.

Списки кандидатів

Першою тривожною ластівкою став момент початку реєстрації кандидатів. Отримати інформацію про висуванців від партій можна було або «по дружбі» у штабах, або на конференціях парторганізацій, або уже по факту реєстрації у виборчих комісіях.

Напевно важко знайти редакцію, яку б у кожному політичному штабі приймали радо, якщо ви не міжнародний журналіст: у всіх своя ангажованість і залежність. Тому перший спосіб навряд чи задовольнить редакції, що намагаються дотримуватися балансу. А виборче законодавство, нагадаю, зобов’язує журналіста справедливо, збалансовано та неупереджено висвітлювати вибори.

Другий варіант, як виявилося, теж не варіант. Закон передбачає акредитацію на партійні заходи. Проте не передбачає її порядок. Тому для «небажаних» журналістів прес-служби партій перетворюються на невловимих месників: не відповідають на дзвінки та запити і всіма доступними способами фактично ховаються, не даючи змоги потрапити на захід і отримати інформацію з перших рук.

Третій, здавалося би, найнадійніший спосіб: найменш оперативний але найбільш точний – теж виявся оманою. Виборчі комісії уникали чи затягували оприлюднення інформації про зареєстрованих кандидатів. А Дніпропетровська міська виборча комісія взагалі не опублікувала декларації кандидатів у мери. Самі ж списки кандидатів подавалися порціями із подекуди неповними даними – без дати народження та місця роботи, розміщувалися виключно на інформаційних стендах комісій, з яких кудись «зникали», і після того керівництво комісії обіцяло, що ось-ось списки з’являться на сайті комісії. Проте минав день, другий, третій, а списки все ж можна було побачити лише «уривками».

І тут варто порівняти стиль роботи двох основних виборчкомів у Дніпропетровську: обласної та міської. Якщо перша на своєму інформаційному стенді публікувала навіть анонси засідань з порядком денним, то в міській, навіть особисто спілкуючись із членами комісії, дізнатися про час засідання було досить складно. Часто секретар обмежувалася відповідями: «Ми самі ще не знаємо».

Якщо обласна комісія для публікації інформації – як і усі попередні роки – використовувала сайт обласної ради, де з’являлися постанови зі списками зареєстрованих кандидатів та деякі окремі постанови комісії. То міська виборча комісія розташувала свій веб-ресурс на невідомій раніше платформі – і невідомо кому підконтрольній. На сайті із значними запізненнями з’являлися списки зареєстрованих кандидатів, не розміщувалося жодних постанов із понад 260 крім одної – скандальної зміни голови Бабушкінської районної комісії. І що цікаво, це далеко не єдине кадрове рішення міськвиборчкому, проте вибірково опубліковане саме воно.

Результати виборів

У день виборів журналісти виглядали трохи розгубленими. Звичні попередні показники ніде не з’являлися, хто координував перебіг і збір попередніх даних було не зрозуміло, як і загалом – де шукати інформацію по деяких аспектах.

Наприклад, перше питання яке всіх цікавило, і на як ніхто не мав точної відповіді у день виборів – показники явки. Виявилося, що цього разу закон не передбачав такого підрахунку протягом дня.

Але найцікавіше почалося уже після завершення голосування і закриття дільниць. В перший же вечір було озвучено щонайменше чотири екзит-поли про результати виборів у Дніпропетровську. Наступного дня результати паралельного підрахунку голосів оприлюднили КВУ та «Опора». Проте вже понад тиждень комісії досі не мають офіційних результатів виборів до міської та обласної  рад.

Жодна із комісій не в стані була інформувати про обсяг оброблених протоколів. А керівництво міської подекуди відверто хамило журналістам, посилаючись на занятість у підбитті підсумків. Хоча самі вони, перебуваючи в будівлі виборчкому, не були присутні у залі засідання.

У кількох випадках комісія обмежувала присутність журналістів посилаючись на незрозумілі правила акредитації – буцімто до початку засідання, яке «безперервно» триває вже другий тиждень. Складалося враження, що кожен встановлює свої правила, бо загальні просто відсутні.

Журналісти не були надто обізнаними про процедуру підрахунку і фіксації результатів, та і досі задаються питаннями, як це відбувається. Отримувати дані зі штабів – більш оперативно, проте складніше відфільтрувати маніпуляції. ЗМІ по суті і не могли самостійно зібрати результати, як це робили спостерігачі, присутні на кожній дільниці, і покладалися на систему офіційного підрахунку. Проте офіційна система виявилася ще більш неспроможною вчасно відповісти на головний суспільний запит: кого ж вибрали? І тут справа або в остаточному колапсі бюрократичної машини, не здатної оперативно обробити дані, або ж у свідомому створенні інформаційно-часового вакууму, в якому під численними перерахунками і уточненнями добивається «запланований результат».



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Юрій Фоменко

Пересічень

При впадінні в Дніпро Самара своїми рукавами межує острів. Острів невеличких чистих озер, котрі живляться  джерелами з під скель. Колись коло того острова води Дніпра набирали швидкість і пірнали...
Дмитро Томчук

Так діло не піде

Три года я занимаюсть инфестфондом, финансирующим высокотехнологичные стартапы. Ровно столько же я наблюдаю эту сферу и населяющих ее людей. Мы проводили конкурсы, ездили на конференции, участвовали в...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Про блокаду і деградацію

В перший рік війни ми прагнули визволити свою землю і своїх людей. У другий рік війни - свою землю. На третій рік влаштували блокаду.  Влаштували блокаду переважно ті, хто сидить вдома, а їх роди...
Дніпро. Сьогодні намагався придбати газету "День".1. Центральна крамниця поштампа- Сьогоднішній номер буде в понеділок- Я залишу кошти, а в понеділок заберу 3 примірника...- Всього п'ять примірників і...
Прочитавши новину про отримання громадянства України колишнім депутатом Держдуми Росії від Компартії Денисом Вороненковим, починаєш краще розуміти логіку влади у питаннях надання та позбавлення громад...
Держава не у повній мірі виконує свої обов'язки перед бійцями на передовій.Влада користується тим, що українських захисників майже три роки поспіль на призволяще і в спеку, і в морози не покидають вол...