App Store Google Play
Юрій Фоменко

Із записної книжки пана бродника

28.07.2015 03:38
Швидкий потяг зі столиці на Дніпро колихав пасажирів і відстукував  кілометри шляху. Серед тих пасажирів колихався по життю і я.  За вікном краєвиди Черкащини -   лани, села, ліси, знов лани, річки… Думки мінялись як краєвиди і плавно переходили у сон…
    … я  вже не в потязі, а серед бахмутських степів, на Кодемі. Знову війна. Я на горі, де ще недавно командував опорником. Село, долина річки, попереду лани між лініями оборони. Там за ланами й селами видніють терикони… За майже девять місяців я вивчив все.
   Прифронтове село. В нім люди. Вони шукали спокій, а знайшли війну. В садках хати. В їх вікнах, що наглухо роз’єднують світи, ікони - останній захист від біди. Тут світло гасне з першими зірками, в надії заховатись від війни.  
   У цих краях ніколи не було української влади. Вона і в Україні такою то неповністю була, а тут тим паче. Любити Батьківщину і продавати її - це різні речі. Схиляючись до другого, місцева влада вічно існувала. Тут люди уявляли майбутнє як минуле і чекали його. Воно все не приходило і врешті решт прийшло. Прийшло війною. І дехто, хто її чекав, знайшов тут вічний спокій. Навівши горе на тих, хто не хотів біди. Ніщо так не змушує задумуватись, як протилежний результат очікувань.
   Земля між ліній оборони. А між тих ліній фермерські поля. Їх не забрати і
не піти від них. Ото ж орють, сіють, косять між танків і гармат. Переді мною підірвані й підбиті дизеля у полі. Усі на косовиці. Посеред  поля, напівпокошенім, напівзгорілім. Десь чути канонаду, але не видно вибухів. За полем полум’я, горить промзона і суха трава по випасам…
   “ залізнична станція Шевченкове, зупинка …” – голос
 з репродуктора прогнав сон. Біля мене сидів хлопчик з ноутбуком на колінах і грав у гру. Він вів свій танк полями серед підбитої техніки в село, що виднілось на моніторі. Перенапружений увагою у грі, не то звільняв село, не то захоплював його, стріляючи без устану…
    Я йшов своїм вагоном і сусіднім до буфета. Хто з пасажирів спав, хто щось читав, хто поринав в дискусії з сусідом. А хто, і дуже їх немало, дивились фільми про війну, насилля чи грали в ігри з тих же тем. В суспільстві норму пише більшість.       
   Швидкий потяг з столиці на Дніпро колихав пасажирів і відстукував кілометри шляху. В кінці вагону, склавши поряд милиці, у кріслі сидів солдат. Він їхав не на фронт, а вже додому із шпиталю. Його війна була не в моніторі, без права на запасне життя. 


(Із записної книжки пана бродника)


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Странная страна

Странная страна... Поколение выросшее в 90-х, по сути своей - ещё дети. Часть этих детей сложила головы на войне, часть - похоронила друзей которые были ещё с песочницы, часть отвоевала и навсегд...
Дніпро. Кам’яний хрест на Соборній площі. Біля нього поховано чотирнадцять січових стрільців.1918-1919 рік. Коли вони гинули за Україну, то хтось ділив владу.  А хтось, щоб урвати влади, до...
Максим Мірошниченко

Історичні міфи

Мало хто знає, що Дніпро/Дніпропетровськ/Катеринослав мав назву Січеслав. Ще меньше людей знають, що це - міф. Ще меньше людей розуміють що міфи - це основне, що доходить до масової свідомості з істор...
Максим Мірошниченко

О полиции и провокаторах

Полиция действовала на определенной стороне. Не нашей. Так будет несколько лет. Несколько лет вилкулы будут свозить сюда титушню от Бахмута до Кривого Рога. Проныривать в Днепре и подмучивать электора...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Про деда и победу

Да, кстати, я сама из семьи орденоносных военнослужащих. Не деда, а дедов, прадедов и бабули. Которые прошли Вторую мировую и часть из которых - в братских могилах.Но. Нет никакого праздника. Нет "вра...
Альтернатива парламенту є! Це - Рух "Справедливість"!Альтернатива Порошенку є! Це - Наливайченко!Вдруге ми - Рух "Справедливість" - приймаємо участь у виборах до #ОТГ. Вдруге пишаюся нашою командою!Тр...