App Store Google Play
Юрій Фоменко

Із записної книжки пана бродника

28.07.2015 03:38
Швидкий потяг зі столиці на Дніпро колихав пасажирів і відстукував  кілометри шляху. Серед тих пасажирів колихався по життю і я.  За вікном краєвиди Черкащини -   лани, села, ліси, знов лани, річки… Думки мінялись як краєвиди і плавно переходили у сон…
    … я  вже не в потязі, а серед бахмутських степів, на Кодемі. Знову війна. Я на горі, де ще недавно командував опорником. Село, долина річки, попереду лани між лініями оборони. Там за ланами й селами видніють терикони… За майже девять місяців я вивчив все.
   Прифронтове село. В нім люди. Вони шукали спокій, а знайшли війну. В садках хати. В їх вікнах, що наглухо роз’єднують світи, ікони - останній захист від біди. Тут світло гасне з першими зірками, в надії заховатись від війни.  
   У цих краях ніколи не було української влади. Вона і в Україні такою то неповністю була, а тут тим паче. Любити Батьківщину і продавати її - це різні речі. Схиляючись до другого, місцева влада вічно існувала. Тут люди уявляли майбутнє як минуле і чекали його. Воно все не приходило і врешті решт прийшло. Прийшло війною. І дехто, хто її чекав, знайшов тут вічний спокій. Навівши горе на тих, хто не хотів біди. Ніщо так не змушує задумуватись, як протилежний результат очікувань.
   Земля між ліній оборони. А між тих ліній фермерські поля. Їх не забрати і
не піти від них. Ото ж орють, сіють, косять між танків і гармат. Переді мною підірвані й підбиті дизеля у полі. Усі на косовиці. Посеред  поля, напівпокошенім, напівзгорілім. Десь чути канонаду, але не видно вибухів. За полем полум’я, горить промзона і суха трава по випасам…
   “ залізнична станція Шевченкове, зупинка …” – голос
 з репродуктора прогнав сон. Біля мене сидів хлопчик з ноутбуком на колінах і грав у гру. Він вів свій танк полями серед підбитої техніки в село, що виднілось на моніторі. Перенапружений увагою у грі, не то звільняв село, не то захоплював його, стріляючи без устану…
    Я йшов своїм вагоном і сусіднім до буфета. Хто з пасажирів спав, хто щось читав, хто поринав в дискусії з сусідом. А хто, і дуже їх немало, дивились фільми про війну, насилля чи грали в ігри з тих же тем. В суспільстві норму пише більшість.       
   Швидкий потяг з столиці на Дніпро колихав пасажирів і відстукував кілометри шляху. В кінці вагону, склавши поряд милиці, у кріслі сидів солдат. Він їхав не на фронт, а вже додому із шпиталю. Його війна була не в моніторі, без права на запасне життя. 


(Із записної книжки пана бродника)


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дніпро. Сьогодні намагався придбати газету "День".1. Центральна крамниця поштампа- Сьогоднішній номер буде в понеділок- Я залишу кошти, а в понеділок заберу 3 примірника...- Всього п'ять примірників і...
Прочитавши новину про отримання громадянства України колишнім депутатом Держдуми Росії від Компартії Денисом Вороненковим, починаєш краще розуміти логіку влади у питаннях надання та позбавлення громад...
Держава не у повній мірі виконує свої обов'язки перед бійцями на передовій.Влада користується тим, що українських захисників майже три роки поспіль на призволяще і в спеку, і в морози не покидають вол...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Про Дніпро

Дніпро зараз захлинається у звуках сирен екіпажів швидкої допомоги. Україна думає про "загострення" вздовж усієї лінії фронту. Але щоб відчути його шкірою - треба бути у Дніпрі.Про ресурси. Кількість...
Дмитро Томчук

Начать с Украины

В ответ на мои статьи мне пишут: что вы нам рассказываете то про Китай, то про Европу, пора начинать с Украины, делать здесь жизнь лучше и создавать рабочие места. Переведу этот месседж на доступный я...
Руслан Колєсніков

Селфі ціною у 3 тисячі доларів

Приблизно стільки коштує переліт до Штатів (близько 2 тисяч) та доба проживання у одному з недорогих готелів Вашингтону (500 доларів). Це – мінімум, який витратили українські політики, які поїха...