App Store Google Play
Зоя Красовська

Доколє. Про якість журналістики

24.02.2015 07:53
24 лютого зустрічалася зі студентами-політологами третього курсу Дніпропетровського національного університету. Вони зараз проходять практику і їхній куратор Віктор Пащенко запросив мене розповісти про діяльність ІМІ.

Мій виступ стосувався напрямів діяльності ІМІ загалом: моніторингу порушень прав журналістів, моніторингу джинси в регіональних ЗМІ та навчань і консультацій, які проводить Інститут (навчання «Журналіст і вибори», тренінги з безпеки роботи журналістів у гарячих точках та консультацій медіаюристів і психолога), а також структури організації та ресурсів, які використовує ІМІ для ведення такої діяльності.

А після виступу почалися питання. Відверто, я сподівалася, що питання будуть стосуватися більше організації діяльності громадської організації, впливу, який здійснює така діяльність. Частково, мої очікування справдилися. Наприклад, звучали питання: «Чи закривали ви якісь існуючі ЗМІ?». Звісно, громадська організація не має ні такої мети, ні відповідних повноважень. У студентів не виникло жодних питань про те, чому організація, існує за рахунок грантів міжнародних донорів. Але потужність впливу громадської організації, судячи з питань, вони переоцінюють: навіть якби дуже хотілося, ГО не може «закривати» ЗМІ. Лише консультувати, рекомендувати і давати приклади для наслідування - тобто давати «вудку» тим, хто справді хоче «ловити рибу».

Більшість питань стосувалися якості роботи журналістів. Зокрема, прозвучало питання: «Коли скінчиться ця ганьба?». Йшлося про низьку якість матеріалів: як велика кількість описок і орфографічних помилок у матеріалах, так і невисока інформативність тих сюжетів і публікацій, які виходять на шпальтах та в ефірах дніпропетровських ЗМІ.

З одного боку, навіть відчула полегшення. Це тема, на яку можна говорити вічно. Звісно, я намагалася показати, що описки і елементарні помилки в матеріалах - не найголовніше, а важливе бажання самих журналістів доносити до аудиторії справді корисну та важливу інформацію.

«У нас всі - експерти з того, як грати у футбол та писати новини», - казала моя перша редакторка. Така вже наша особливість: ми критикуємо частіше, ніж схвалюємо, ми даємо поради в тому, у чому не розбираємося, ми радимо як робити те, чим самі не займаємося.

Що я порадила студентам-політологам? Вам не подобається ЗМІ - не читайте його, добийтеся того, щоби його не читали люди, які поділяють вашу думку. Нехай ваше читацьке невдоволення відіб'ється на рейтингах цього видання. Вам подобається газета чи канал - передплачуйте їх, якщо є така можливість - робіть пожертви на розвиток цього ЗМІ, популяризуйте його в будь-який доступний спосіб. Критикуйте редакційну політику відкрито (через блоги чи інші ЗМІ), зверненнями до редакції, в крайньому разі - пікетами перед редакціями тих ЗМІ, які, на вашу думку, ганьблять професію, порушують стандарти, сприяють розпалюванню ворожнечі в суспільстві - тощо.

Вийшли ж на пікет представниці Сестринської сотні у лютому 2014 року перед «34 каналом» з гаслом: «Не можеш не брехати - мовчи». Проводили ж пікети біля обласного та інших телеканалів деякі активісти дніпропетровського Майдану, які вважали, що ці ЗМІ ігнорують їхню позицію. Їх почули. Не всі,але кому треба - почули.

Конкретний журналіст чи автор програми далеко не завжди має прямий зв'язок з аудиторією. Інколи йому навіть глибоко начхати на думку читача - бо у нього є спонсори і персональні «плюшки» за роботу. Допоки глядач/читач відкрито і гучно не скаже про своє невдоволення контентом, цей журналіст чи редактор так і буде перебувати у своєму світі, де аудиторія - щось аморфне і розпорошене.

А доки аудиторія не заявляє про свої права на іншу якість інформації і обурюється на умовних кухнях - чим вона відрізняється від «диванної сотні»?



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...