App Store Google Play
Зоя Красовська

Журналіст завжди правий?

21.01.2015 05:13

Про повноту подачі інформації, коли стороною конфлікту стають самі журналісти, очима регіонального предавтника ІМІ в Дніпропетровську Зої Красовської.

Коли журналісти опиняються в ситуації, направленій проти них, то не завжди пам’ятають про дотримання професійних стандартів щодо висвітлення і таких подій. Так було із журналістами ТРК «Україна» та «34 каналу», які заявляли про погрози їм на одному з блокпостів. Але замість розібратися, вони видали однакові сюжети про подію, повністю проігнорувавши другу сторону. Значно в менших масштабах, але забракло повноти і в сюжетах журналістів, котрі опинилися за зачиненими дверима у Дніпропетровському суді. Інцидент можна було би оминути увагою, якби автор не став свідком того, що відбувалося на місці.

19 січня частина журналістів не змогла потрапити на судове засідання в Апеляційному суді Дніпропетровської області. Суд мав розглядати скаргу прокуратури та Держказначейства на рішення Бабушкінського райсуду щодо виплати компенсації активісту Майдану, незаконно затриманому 26 січня 2014 року та безпідставно притягнутому тоді до кримінальної відповідальності.

Засідання було анонсоване на 11:50. Ця інформація поширювалася з фейсбук-сторінки правозахисної групи «Січ». Проте вже у самому приміщенні суду з’ясувалося, що слухання призначене на 11:30.

Дізнатися про це могли ті, хто досить завчасно прийшов до суду. Зокрема це були і троє журналістів, які таки спостерігали процес зсередини. На вході у розкладі, роздрукованому явно не за дві хвилини до засідання, також було вказано час 11:30. Тож, коли засідання розпочалося, телевізійники тільки підходили під двері судової зали. Забракло якихось кількох хвилин, аби встигнути до початку слухання. А коли воно розпочалося, судові розпорядники уже нікого до зали не пускали.

На захист журналістів став народний депутат Андрій Денисенко, котрий також не встиг до фактичного початку засідання. Він наполягав, що журналістів мають впустити, а дії судових розпорядників та зміна розкладу – зумисне перешкоджання публічному розгляду процесу.

У цій ситуації приємного мало. Зрозуміло, що кореспонденти стали заручниками ситуації. Вони прибули вчасно, враховуючи анонс. Проте зміна часу засідання перешкодила їм встигнути до початку, що спровокувало скандал і штовханину у коридорах суду, суттєво загострило ситуацію та розізлило медійників.

Саме засідання пройшло за лічені хвилини, після чого журналісти розпитали захисників і про суть справи і про обставини інциденту. Жоден із трьох каналів, які не потрапили до зали суду, у своїх матеріалах не оминув увагою недопуск журналістів.

11 канал та 9 канал вказали, що журналістів не пустили, ТРК «Регіон» зазначив, що журналісти не змогли потрапити на засідання. Та сказавши А, журналісти не договорили Б.

Медіа-юрист ІМІ Максим Ратушний відкоментував інцидент. Не виключаючи можливості зумисного перенесення часу засідання, аби ускладнити життя ЗМІ, він також зазначив, що судді мали повне право не пускати журналістів у засідання, яке вже відбувалося, керуючись Правилами суду. Цей коментар був відправлений у редакції цих трьох телеканалів. Проте така точка зору не була відображена в жодному з матеріалів.

Ні, справа не в тому, що журналісти не розповіли про всі обставини, які завадили їм потрапити у залу засідання. Звісно, що ефірний час обмежений, а надмірна деталізація може лише заплутати глядача. Наполягаю лише на повноті: у сюжетах є основні «що? де? коли?», але проблема із «як?». З цих питань і будується повна новина.

А виходить, що про не допуск журналістів – згадали, а як так сталося – розповіли досить побіжно, або ж взагалі промовчали. Відповідно, формується контекст: хто винен? - судді і працівники суду. Хоча самим журналістам один із адвокатів зізнався, що це захист переплутав час. Це чули (?) всі. Проте це пояснення відмахнули, і версію про непорозуміння не розглядали.

А оскільки критикувати завжди легше, ніж щось робити самостійно, дозволю собі маленьку пораду. Розумію, що в умовах конкретної ситуації це могло бути неможливим. Але. Запрошуючи журналістів на захід, організатори чи ініціатори зазвичай розуміють, хто з журналістів планує його висвітлювати та мають їхні контакти. Щойно дізнавшись про зміни, варто було їх поінформувати напряму. Не факт, що це врятувало би ситуацію, але раптом…

Бонус-відео: http://youtu.be/n7X32_uqVNs




Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...