App Store Google Play
Ірина Желдак

"Память - забавная штука. Вроде личного палача"(с)

04.03.2008 00:05

Прочитала учора на УП статтю і...пам'ять послужливо повернула мене  на кілька років назад, защемило серце, засвербіло в носі. Оскільки розчулити мене взагалі-то складно -  від сліз я втрималась.

Але не втрималась - копіюю статтю в блог. Поділитися з ГРАДівцями, а може... просто, щоби не загубилася вона в архівах Української Правди, а залишилася зі мною. Як пам'ять і урок на майбутнє*-)

 

Вікторе Андрійовичу, поверніться!

"Люди часто живуть після смерті:
Вріже дуба, а ходить і їсть,
Перепродує мислі підтерті
У завулках тісних передмість.
Гилить зуби, дає поради,
Носить лантухи настанов,
Підмічає серйозні вади
У діяльності установ.
Не втомляється спати і жерти,
На милицях за часом біжить, -
Їй богу, не страшно вмерти,
А страшно мертвому жить".
Василь Симоненко, 1962

Я і зараз думаю, чи не занадто жорстокий епіграф-пророцтво поставив до цієї статті.

Але ні, треба якось рятувати народного Президента від політичного (і морального!) самогубства, від катастрофи, в яку він остаточно сам себе втягує.

Як врятували колись його від фізичної смерті мільйони молитов "маленьких українців" і сотень його "польових командирів".

Дозволю собі навести невеликий уривочок зі свого польового "революційного" щоденника тих легендарних уже днів, які багато хто з "немаленьких" "любих друзів №1 і №2" так швидко забув:

"Напередодні увечері, приїхавши з агіттуру до Володарки ночувати, ми були приголомшені повідомленням, що Ющенкові дуже погано, і у Відні йому робили заштрики в кістки.

Що означало, на думку деяких фахівців, що Ющенко при смерті. Телефонні дзвінки від керівників штабів свідчили, що вони у відчаї. "Що нам казати людям? Що нам робити?" - чекали вони моїх інструкцій. Заспокоюючи їх, я також не міг не збентежитися. А, може, ця вся агітація вже даремна? - закрадалася думка. Але це лиш додавало сил.

Вранці ми всі прийшли до місцевої церкви помолитися за життя нашого Лідера. Вразила величезна кількість людей, які здосвіта без будь-якої команди прийшли зробити те ж саме.

"Це не вибори, це останній шанс врятувати Україну. Така місія належить народному Президенту Віктору Ющенку, тому він обов'язково видужає і переможе!" - сказав я людям на стихійному мітингу біля церкви...."

На жаль, тепер я закликаю Віктора Ющенка врятувати самого себе, врятувати ту красиву і по-справжньому священну перемогу, яку він - зі своїм народом! - разом вибороли.

Бо зараз він все більше опираєтесь не на свій народ, не на справжню його еліту, а робить ставку на найгіршу навколополітичну шваль, як робив це Кучма з Януковичем, проти яких ми так довго боролись.

Чому для президента не зрозуміло, що це - дорога до ганьби і небуття?

Останні статті про те, що Ющенко з Балогою "беруть під свою парасольку", окрім різних ФАКів, ще й Черновецького, порадували фактажем і проникливістю, але здивували запізнілістю.

Бо це стало зрозуміло ще після відомої зустрічі мера з президентом, про яку, хоч і плутано, повідомив сам Черновецький на "Свободі" Шустера: в тих місцях, де думка мера наздоганяла його слова (що буває не так часто), можна було зрозуміти, що Ющенко пообіцяв не підписувати нічого, що б стосувалося дострокових виборів Київського міського голови.

Останні сумніви розвіялись, коли майже відразу після того президент погодився зі звільненням кількох своїх колишніх київських ставлеників - голів райдержадміністрацій та заміною їх на людей Черновецького.

Президент розміняв людей, які протягом багатьох останніх років грудьми-потом-кров'ю прокладали йому шлях до влади. (А скільки таких борців взагалі були проігноровані-викинуті відразу після Майдану-2004!).

Насмілюсь на ще один "революційно-польовий" спомин.

Чи пам'ятає Ющенко осінній Донецьк 2003 року, що зустрічав його і виїзний з'їзд його виборчих штабів страшними плакатами-гарбузами і карикатурами Ющенка у есесівській формі: "юЩєнки і нашизм, мовляв, нє прайдут!!!"?

Так от, два з цих трьох "розміняних" людей стояли тоді поряд зі мною в живому ланцюгу, який єдиний тоді захищав Віктора Ющенка від люмпенізовано-зомбованого натовпу "нєгодующіх" протестантів.

Ми, тоді керівники трьох виборчих районних штабів Києва, взявшись за руки і заспокоюючи якихось бандюків з заточками і фінками, готові були вмерти за кандидата Ющенка. Бо так багато - тоді - на нього покладалося і сподівалося...

Тоді і опісля - скільки вже разів ці жуліки плювали йому в обличчя і "кидали"!

А він все хоче "єднати" з ними Україну!? А тепер - і будувати спільну партію!

Логіка таких та інших малоестетичних дій президента могла б ілюструвати класичну формулу політичних інтриг, яка після конкретизації звучала б так: "Льоня (Реня, Діма, ... і так далі і тому подібне) хоч і сукин син, але він мій сукин син!"

Але всі, в тому числі і Віктор Ющенко, розуміє, що "Льоня-Космос" (і всі інші!) - не його сукини сини. Вони - просто сукини сини самі по собі. І самі для себе.

Тому в цьому випадку, на жаль, вищенаведена формула змушена була модернізуватися до такого змісту: "ну, він хоч і не мій сукин син, але він ще більше не Її сукин син!"

Тобто, хай він і далі безкарно розкрадає святу і безцінну київську землю, руйнує київські святині, русифікує-деградує киян, і просто ганьбить столицю власною неадекватністю, лиш би протистояв Їй!?

Програшна трансформація, о, мій Президенте!

Не з ними, не з "сукиними синами", а з вірними синами України, і тільки з ними президент можете єднати, будувати мости і партії, ділити газ, вести "прєнія" з Путіним і перемагати! І зберегти своє славне Ім'я для вічності...

При чому, перемогти - це не обов'язково знову стати президентом. Це - перемогти!

...А недавно, під час виборчої кампанії, в карпатському містечку Турка я знову зустрів пані Мирославу. Ми познайомилися в листопаді 2004-го, на Майдані.

Вона тоді розпочинала вишивати якийсь сакральний рушник з відомими тільки їй таємничо-віщими візерунками.

Я тоді всю ніч грав пані Мирославі на гітарі повстанських пісень, а домоткане полотно тим часом через пелюсткові її долоні всотувало її дух. На щоках танцювали відблиски вогню і танули сніжинки, а через зморшки сочилися віра, надія і любов.

"Для нашого президента плекаю", - ніжно і величаво промовила тоді пані Мирослава, помітивши моє зачарування цією картиною...

Так от, там, у Турці, пані Мирослава показала мені вже готового того диво-рушника. Це був дійсно царський подарунок, де в 1-му квадратному дециметрі гармонійно красувалися 17 відтінків кольорів!

"Але передай цей оберіг" - вона на мить зупинилася, але впевнено і не менш велично назвала інше ім'я...

Я не скажу вам це ім'я. А раптом Віктор Андрійович повернеться...

Володимир Гонський, для УП

 

 



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Усього півроку існує Царичанська об’єднана територіальна громада, до якої увійшли чотири сільські ради або 23 села району, проте за цей короткий проміжок часу на території, яку вона займає,...
В городе появился новый департамент с очень интересным названием - по вопросам энергоэффективных технологий и инициатив Днепровского городского совета.Ознакомиться с его положением можно здесь - http:...
Юрій Фоменко

Знакова зустріч

 Інколи трапляються зустрічі, котрі важко усвідомити і оцінити.  Вони раптові і неочікувані. В житті я мав декілька випадкових зустрічей, котрим не можу дати пояснення. Хто це був, як це ста...
Юрій Фоменко

Щастя

Шлях з Кодака понад Дніпром, повз острова Кодачок до Лоц-Кам’янки.  Назустріч мені рухаються два велосипедиста. Ще  далеко щоб їх детально розгледіти, але в їх рухові є відчуття чогось...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Странная страна

Странная страна... Поколение выросшее в 90-х, по сути своей - ещё дети. Часть этих детей сложила головы на войне, часть - похоронила друзей которые были ещё с песочницы, часть отвоевала и навсегд...
Дніпро. Кам’яний хрест на Соборній площі. Біля нього поховано чотирнадцять січових стрільців.1918-1919 рік. Коли вони гинули за Україну, то хтось ділив владу.  А хтось, щоб урвати влади, до...