App Store Google Play
Ірина Полин

ЛЮДИ ПІД РЕНТГЕНОМ

26.04.2012 09:48

Існує багато казок про Дракона, який краде й пожирає дітей, батьків, коханих… Дракон – непереможний. Він дихає вогнем, вміє ставати невидимим. І казковий Цар з переляку обіцяє півцарства й принцесу тому, хто здолає Дракона. І знаходиться такий Лицар. Чарівним мечем він убиває Дракона або заганяє в глибоке підземелля...

        У мене в руках документальна книга «Чорнобиль очима очевидців. Спогади та свідчення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», написана людьми, яким випало це випробування –приборкувати Дракона. Вибухнувши у четвертому реакторі 26 квітня 1986 року, його вогнедишна лють зажадала нових «розваг». Від погляду Дракона міг статися водневий вибух (тож ліквідаторам довелося терміново відкачувати «важку» воду з-під зруйнованого реактора). Спалахнули кабелі в тунелях, які вели до 1-го, 2-го, 3-го реакторів... Горіли лісові торфовища, піднімаючи з димом отруйні частки…

Де б знайти чарівного меча?!

«Працювати біля реактора можна було не більше трьох хвилин – інакше доза радіації буде смертельною для людини. Тому на прип'ятській багатоповерхівці відпрацьовували по секундах кожну дію: одна група прокладає рукавну лінію від машини до будівлі блоку; друга – продовжує її на дах; третя – встановлює лафетні стволи і подає воду… - розповідає полковник внутрішньої служби у відставці М.Ф. Куппа.

– Але страшно було не біля реактора – ми не мали часу замислюватись про небезпеку. Страшно було тоді, коли батько лейтенанта Кібенка, побачивши в санчастині розпухле від неймовірно великої дози радіації обличчя сина, бігав по гаражу у пошуках машини, щоб відвезти своєму хлопчику рятівне, зі слів лікарів, молоко…»

Життя від казки відрізняється тим, що в житті не буває простих рішень. І ніяка добра фея не підкаже, де взяти чарівного меча, щоб убити Дракона легко і назавжди…

Літо 1986 року було надзвичайно спекотне. «Чекаємо-чекаємо воду з Іванково – мають підвезти – а діжки немає. Увесь день. З криниці ж не нап'єшся – заражена. От і ходиш цілий день, горло – дерев'яне. Кавардак спочатку був цілковитий! Аж до 15 травня. Поки перший заступник міністра внутрішніх справ СРСР Трушин не провів нараду безпосередньо на станції. Мої, приміром, власні дози уперше зафіксовані лише 16 травня… - згадував полковник внутрішньої служби у відставці Ф.Ф. Коваленко.

- Та й писали нам – 0,5 рентгена. Не більше. Фактично ж одержували… Я одного разу поцупив, вибачте, карту в штабі армії. Секретну! На той час для нас усе було секретним. Адже своїх карт у нас не було. І от дивлюся я на неї. А там!.. Страшне. Менше 200 рентген немає».

Відповідальність – це коли відповідаєш перед собою

 «Парня в горы тяни, рискни, не бросай одного его, пусть он в связке одной с тобой, там поймешь кто такой…» Ці слова з пісні В.Висоцького влучно передають атмосферу, яка панувала серед ліквідаторів. Згадує полковник внутрішньої служби у відставці Я.Й.Навроцький: «Працювали ми без вихідних з 6-7 годин ранку до 23-24 години ночі. У неймовірну спеку – в респіраторах. У таких умовах можна було за декілька годин пізнати людину, хто вона є насправді, загроза і радіація не дозволяли нічого приховати – кожного було видно, наче під рентгеном…»

Аналітичні розробки по лінії держпожнагляду полковника Є.К.Михальського використовували в практичній діяльності більшість підрозділів пожежної охорони СРСР. На ЧАЕС він визвався добровольцем і очолив профілактичну групу, яку позаочі називали «групою смертників». «Чому? Ви ж могли з легкістю уникнути Чорнобиля?» - запитав його у приватній розмові тоді старший лейтенант, а нині - полковник внутрішньої служби у відставці В.Г.Тарадайко.

- Я хочу чесно дивитися в очі своєму сину, - такою була відповідь.

Дива у Пеклі та отруєна краса

Мій батько полковник внутрішньої служби у відставці А.О.Репан розповідав про Чорнобиль. Про колег-ліквідаторів. Про зустрічі з селянами, які залишилися доживати вік в «зоні відчуження», бо не могли розлучитися з своїми хатами, із землею, якій віддано усе життя і рідніше якої не залишилось нікого в світі. Найбільше ж вразили його відчуття від опроміненої природи: «У чорнобильській зоні ми працювали з 25 червня до 25 липня. Мешкали в школі. Вечорами, на знак солідарності з народами СРСР, проводили свою «спартакіаду» в приміщенні місцевого спортзалу – футбол, волейбол, баскетбол. А насправді, для того, щоби не з'їхати з глузду від страшної чорнобильської «краси»: гігантські яблука, гриби розміром з добрячу тарілку, полуниця втричі більша за звичайну.

Наш ворог був невидимий і всюди. Робимо черговий об'їзд, їдемо повз річку. Сріблястий потік, наче звивиста стрічка, проклав собі стежку в лісі, але в тім казковім сріблі розчинилася смерть. При в'їзді в Чорнобиль на пагорбі стоїть церква – велична, стрімко злинає догори. За нею золоте сонце сідає в ліс. І тиша моторошна…»

Кожна не завантажена пожежними обов'язками мить, проведена в «зоні відчуження», тиснула на мозок, нагадуючи про швидкоплинність життя. І кожна хвилина була величною, наче вічність. Кожна подія сприймалася не лише в матеріалістичному вимірі, але й була сторазово перекодована в «дзеркальному коридорі» символів та знамень. Так хочеться, опинившись у Пеклі, вірити в незнищенність добра!

«Перший виїзд на гасіння пожежі в селі Довляри запам'ятався своєрідною православною чудодійністю, - ділиться враженнями підполковник внутрішньої служби у відставці А.І.Писаревський. - По радіостанції ми прийняли сигнал, прибули, приступили до локалізації. Як не намагалися, а домівки палали, що той сірник, - густа забудова. Над дерев'яними хатами лютував 10-метровий стовп вогню! А в самому епіцентрі, посередині селища, недоторканними стояли церква та хата священика. Ми дивились, як заворожені: ніхто не міг зрозуміти, як вони, теж дерев'яні, вціліли серед такого пекла?»

Хто розбудив Дракона?

«Усі атомні надзвичайні ситуації, як правило, залишалися поза гласністю, при чому про них часто не довідувалися самі урядові кола, самі працівники АЕС, - говорить підполковник внутрішньої служби у відставці Б.О.Якименко. - Щодо радянських атомних станцій нас переконували: «Вони – найчистіші, найбезпечніші з усіх станцій!» «Вибух? Це просто не можливо! Ядерне паливо на АЕС не може вибухнути взагалі…»

Але вибух стався. Від аварії на ЧАЕС в Україні постраждали 3,2 млн. людей, у тому числі – понад 1 млн. дітей. Прямого радіаційного ураження зазнала 1\12 частина території України. Хто винен? Які були справжні причини катастрофи? Коли спеціальна група прибула до військово-пожежної частини №2, яка охороняла станцію в день вибуху, знайшли лише деякі розкидані папери – хтось знищував документи… А після показових судових процесів над «головними винуватцями» у багатьох ліквідаторів склалося враження, що винних просто призначили, а на загал винесли лише ті причини катастрофи, які неможливо було замовчати.

         Дуже часто в казках, як і в житті, після звершення подвигу Цар забуває про свою обіцянку, йому стає шкода півцарства або принцесу… Напередодні травневих свят ми чуємо про подвиг радянських солдатів. Ліквідаторам аварії на ЧАЕС не пощастило – атомний вибух не вписувався в ідеологему «великої держави» і тому чорнобильські захисники Вітчизни ніби залишилися за дужками з історії подвигів. Але ще не пізно. Від СРСР ми успадкували багато політичних свят. Чому б не зробити справжнім Днем захисника Вітчизни (і вихідним днем!) замість 23 лютого – 26 квітня?! І змістовно, і справедливо. І ясно було би, що все ж таки означають поняття «справжній чоловік», «захисник», «Подвиг».

Олег РЕПАН.

Джерело: Вісник дн.міськради

Підготовлено за сприяння Інституту суспільних досліджень 



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...