App Store Google Play
Ірина Желдак

Проституція проти секонд-хенду

28.09.2010 03:39

Днями з цікавістю спостерігала за дискусією з приводу одного з матеріалів, розміщеного на сайті газети “Горожанин”. Деякі читачі було не згодні з викладеною в статті думкою, про що й написали у коментарях до матеріалу.

З певних причин (про них – дізнаєтесь нижче) сама я з приводу матеріалу невідомого автора з розмитим підписом “Горожанин” (слід розуміти, що це сам пан Теплов?) не висловлювалась, хоча, варто зізнатись, руки чесались *-)

Коли ж учора ввечері я вирішила глянути бодай одним оком на продовження диспуту – з подивом побачила, що всі коментарі до статті...зникли. Разом із можливістю коментувати матеріали “Горожаніна” взагалі.

Зауважу, що в іншій статті, за коментарями до якої я слідкувала, “потерли” лише частину коментарів. Тобто про жоден збій у системі сайту мова не йде. Мова, вочевидь, йде про інший збій в іншій системі. В системі моралі.

І найстрашніше – що цей збій стався в системі моралі не просто людини (хоча це – безсумнівно страшна річ для будь-кого з нас), але журналіста. Фахового, досвідченого, авторитетного, впливового. Який забув, що журналістика – це, не спосіб заробляння грошей на хліб з ікрою, це в першу чергу - відсутність подвійних стандартів.

Етика преси вимагає узгодження суспільних інтересів та особистих. Саме на цей баланс “махнув рукою” пан Теплов, обравши для себе варіант “забезпечена старість” замість можливого “чесність та неупередженість”.

Дуже легко і приємно говорити “правду”, сидячи в затишній кишені влади, у якій звабливо і солодко подзенькують червінці. І за командою “брехати” на тих, на кого вкаже хазяйський перст, знаючи, що за брехню не буде нічого, крім чергової винагороди. Спостерігати за спробами оточуючих захистити демократію, мораль, гідність, принципи і честь, не маючи вже жодного з перелічених “атавізмів”.

За початком діло становиться: спочатку замовлені статті з вихвалянням одного політика і поливанням брудом іншого, а потім - і синдром царя, коли інші, відмінні від твоєї, думки просто не мають права на існування, а за їх наявності – даною журналістським посвідченням і правами адміністратора владою ігноруються, знищуються, викорінюються, витискаються, видаляються.

Чи може видалені під статтею коментарі – прояв докорів сумління, що болісно дотикає щоразу, коли рука піднімається написати чергову проплачену брехливу статтю? Чи не від огиди на самого себе колись журналіст з великої літери гарячково знищує відповіді тих, для кого він пише, неначе плями з репутації змити так само легко, як неугодні коментарі з інтернет-сторінки, дедалі швидше скорочуючись, як особистість, до однієї цієї першої літери?

І невідомо що краще – політичний секонд-хенд, про який пише Горожанин, зухвало і по-шулерськи перекручуючи слова і вихоплюючи фрази з контексту, чи політична проституція?

Відповідь на це питання і оцінку діям “журналіста”, який забувся про свою відповідальність перед людьми, про етику і професійні стандарти, звичайно, дадуть читачі. Проте, передбачу, що він волітиме її просто не чути. Але ж від себе не сховаєшся і колись відповідати доведеться собі.

Для наочності наведу посилання на матеріал, про який йде мова (http://www.gazeta.dp.ua/read/kogda_zapretyat_politicheskiy_sekond_hend_), і скрін-шот веб-сторінки, який мені дивом вдалося встигнути зробити допоки коментарі під статтею не зникли. Вочевидь, це не всі дописи, і до видалення їх було вже більше, але нажаль зберегти решту не вдалося.

Мені прикро і сумно усвідомлювати, що в корінні фаху журналіста нині лежить хибна система цінностей. Бо ж хіба здатен він бути тим місіонером моралі, яких так потребує наше суспільство?

Невже саме такі люди встановлюють у нас інтелектуальну, моральну, культурну, цивілізаційну планки буття нації?



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Багато чую останнім часом про геройство, мотивованість та крутість, як необхідні якості для солдата. Скажу чесно: фігня це все, як на мене.Герої затикають подвигами чужі або ж свої помилки.Найкраще пр...
Всі журналісти у Дніпрі знають, що я завжди відкритий для співпраці. Незважаючи у владі я, або ні. І жодного разу я не пошкодував про співпрацю. Бо завжди витримувались ази журналістської етики. Тобто...
Ярема ГАЛАЙДА

Про акції і провокації

Вчора не зміг прийти на мітинг «Свободу полоненим», бо приїхав до міста лише сьогодні рано вранці.Але, дякувати Кирилл Дороленко, сьогодні акція продовжилась біля «парку ракет»...
Антон МОРОЗ

Футбол поза спортом

Великий футбол, як і будь-який великий спорт, був, є і буде частиною політичних ігор. Варто лише зануритися у події минулого століття і побачити, що переважна частина масштабних змагань перетворювался...