App Store Google Play
Юрій Фоменко

Пам’яті Юрія Іллєнка.

30.07.2010 06:55
По ту сторону Канева за Дніпром, йшов хлопчик босоніж. Перtліском, степом, через луки, а на зустріч сивий дід в полотняній одежі.

-                     Доброго дня діду!

-                     Доброго. А ти хлопче звідки?

-                     З Прохорівки.

-                     А звати як?

-                     Юрко.

-                     Куди шлях тримаєш ?

-                     В Прохорівку. А як Вас величати, і куди ви ідете, діду?

-                     Дід Юрко. Іду в рідне село Прохорівку.

-                     І давно йдете?

-                     Все життя йшов. І тепер іду.

-                     А тепер як довго?

-                     Вічно хлопчику.

-                     Так вона ж за лісом, поряд.

-                     Вона то поряд, а шлях вічній.

-                     А що ж то за шлях такий довгий, коли вона поруч.

-                     Чумацький.

-                     Так він на небі, а ви тут.

-                     А я по ньому іду тут.

І дивився хлопчик в слід старому діду, котрий йшов по стежині. А та стежина починалась світитися іскорками. Ті іскорки перетворювалися в чумацький шлях. І по них старий дід Юрко піднімався в небо. І піднімаючись ставав меншим і меншим. А далі взагалі став хлопчиком зовсім схожим на малого Юрка , що дивився йому вслід. А поперед того Юрка на чумацькому шляху виднілася в садках сільськими хатами Прохорівка, над Дніпром перед Каневом.

І дивувався хлопчик як то Прохорівка і там на небі, і тут за лісом.

Крикнув хлопчик до дуба

-                     Дубе , хто то?

-                     Мамай Юрко...

Крикнув хлопчик до Дніпра

-                     Сивий Славутиче, хто то ?

-                     Мамай Юрко...

Мамай Юрко... - підхватили Канівські гори, Черкаський бір, за ним Ірдинь з Тясьмином, Холодний Яр, дзвони на Мотроні і в Суботові, птахи на замковій горі. Мамай Юрко - поніс відлуння Дніпро по порогам...

 Тоді хлопчисько наважився і крикнув до Прохорівки.

-                     Хто то ?

-                     Малий Юрко, онук старого Іллєнка.

-                     А як то?

-                     А отак-то воно є коли людина божа. Коли Людина з Україною в серці.

Стояв хлопчисько і дивився в небо. На Прохорівку, що на Вкраїні посеред Чумацького шляху. І бачив він там у Ірію, полк Перуна. В котрім під жовто-блакитними хоругвами їхали вершники. Придивляючись впізнавав серед них Залізняка і Гонту, Нечая і Сковроду, Тютюника і Симиренка, Кирпоноса і Довженка .... І звісно Мамая Юрка на рижій кобилі , у вічнім поході за Україну. Земля тобі пухом і вічна пам'ять козаче...



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Шпіль Солсберійського собору

Приходить до нас, у Mediaprostir поважного віку чоловік. Каже, що хоче провести захід на багато людей на два дні. Показуємо йому приміщення, чекаємо від нього більш детальної інформації. Під...
Анастасія ГОРЯЧА

Про Укрзалізницю хороше?

Сумнозвісне ПАТ Укрзалізниця не завжди надає погані послуги. Потяг непопулярного напрямку Київ – Маріуполь оснащений такими бажаними функціями, яких українці чекають вже багато років і на відсут...
Люди вже давно на межі. Колись давно це вже було. І сталася революція. Кривава.Але зараз люди змінилися. Вони чекають щось нового. Того, що стане силою, яка втілить їхні мрії про сильну і успішну Укра...
Анастасія ГОРЯЧА

З Днем народження, Дніпро!

А в Дніпрі нічого не змінюється.  Попри обіцянки міської влади почистити і привести до ладу ливневі колектори, після першого ж дощу цієї осені місто знову по коліна у болоті. І стосується не тіль...