App Store Google Play
Юрій Фоменко

Пам’яті Юрія Іллєнка.

30.07.2010 12:55
По ту сторону Канева за Дніпром, йшов хлопчик босоніж. Перtліском, степом, через луки, а на зустріч сивий дід в полотняній одежі.

-                     Доброго дня діду!

-                     Доброго. А ти хлопче звідки?

-                     З Прохорівки.

-                     А звати як?

-                     Юрко.

-                     Куди шлях тримаєш ?

-                     В Прохорівку. А як Вас величати, і куди ви ідете, діду?

-                     Дід Юрко. Іду в рідне село Прохорівку.

-                     І давно йдете?

-                     Все життя йшов. І тепер іду.

-                     А тепер як довго?

-                     Вічно хлопчику.

-                     Так вона ж за лісом, поряд.

-                     Вона то поряд, а шлях вічній.

-                     А що ж то за шлях такий довгий, коли вона поруч.

-                     Чумацький.

-                     Так він на небі, а ви тут.

-                     А я по ньому іду тут.

І дивився хлопчик в слід старому діду, котрий йшов по стежині. А та стежина починалась світитися іскорками. Ті іскорки перетворювалися в чумацький шлях. І по них старий дід Юрко піднімався в небо. І піднімаючись ставав меншим і меншим. А далі взагалі став хлопчиком зовсім схожим на малого Юрка , що дивився йому вслід. А поперед того Юрка на чумацькому шляху виднілася в садках сільськими хатами Прохорівка, над Дніпром перед Каневом.

І дивувався хлопчик як то Прохорівка і там на небі, і тут за лісом.

Крикнув хлопчик до дуба

-                     Дубе , хто то?

-                     Мамай Юрко...

Крикнув хлопчик до Дніпра

-                     Сивий Славутиче, хто то ?

-                     Мамай Юрко...

Мамай Юрко... - підхватили Канівські гори, Черкаський бір, за ним Ірдинь з Тясьмином, Холодний Яр, дзвони на Мотроні і в Суботові, птахи на замковій горі. Мамай Юрко - поніс відлуння Дніпро по порогам...

 Тоді хлопчисько наважився і крикнув до Прохорівки.

-                     Хто то ?

-                     Малий Юрко, онук старого Іллєнка.

-                     А як то?

-                     А отак-то воно є коли людина божа. Коли Людина з Україною в серці.

Стояв хлопчисько і дивився в небо. На Прохорівку, що на Вкраїні посеред Чумацького шляху. І бачив він там у Ірію, полк Перуна. В котрім під жовто-блакитними хоругвами їхали вершники. Придивляючись впізнавав серед них Залізняка і Гонту, Нечая і Сковроду, Тютюника і Симиренка, Кирпоноса і Довженка .... І звісно Мамая Юрка на рижій кобилі , у вічнім поході за Україну. Земля тобі пухом і вічна пам'ять козаче...



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Електротранспорт у Дніпрі та й по всій України є збитковими. Окрім низьких тарифів на перевезення та чималої кількість пільговиків, однією з найбільших проблем, яка робить перевезення н...
19 січня у свято Водохреща щороку традиційно сотні дніпрян йдуть пірнати у ополонку, чи просто забігати у крижану воду, якщо вже так склалися погодні умови. Не виключенням став і 2018 рік. Вважається,...
Мав за три останні дні кілька телефонних бесід . Скажімо так: напружених. З матюками, взаємними посилами куди подалі, незрозумілими звинуваченнями, дивними вимогами та претензіями. Де у кого навіть ви...
Вчора на собі відчув усіемоції які виникають у водія при заносі тролейбуса. Одразу зрозумів, чому на екзаменах і заліках буквально в кожному білеті є питання про дії при заносі. Одразу все згадав і ро...