App Store Google Play
Анна Білокрил

Собор втрачених душ…

23.07.2010 06:49
Так вже повелося на всіх землях, з далеких прадавніх часів шукали люди і знаходили святі місця. Зазвичай це були місця енергетичної сили, особливі таємниці свої природа скривала в землі. Прийде людина в таке місце зі своєю печаллю, жалобою, ан глянь і просвітлиться в душі, знайдуться відповіді на важкі запитання. Цінили і шанували люди свою розраду. Так було завжди. Спочатку капища там будували, а коли прийшли християнські часи, так само стали будувати церкви або собори.

Ось і в нашому славному місті Самарі, на місці старезного капища у вісімнадцятому сторіччі чудовим майстром - архітектором було збудовано унікальну споруду: Свято-Троїцький собор. Збудовано від щирих козацьких сердець, збудовано на совість, для людей, на віка.

Таємниці й загадки Троїцького собору вже здавна бентежать уяву вчених, архітекторів, художників, поетів. У 70-х роках дев'ятнадцятого сторіччя історик Г. Надхін писав: «Новомосковський собор - проста теслярська робота, достоїнство її у незвичайній вишуканості обрисів і в сміливій до дерзновення постановці. Український зодчий не придав своєму храму ніяких зовнішніх прикрас, та його величний монументальний дев'ятикупольний силует посперечається красою малюнка з багатьма знаменитими храмами»

Нас не буде, а дев'ятиглав стоятиме, п о в и н е н с т о я т и !

Але ж час має свою впливову дію. Та навіть час не такий безжалісний до мирової пам'ятки, як люди. Так, звичайні люди, які живуть у нашому славному місті, люди, які звикли жити днем сьогоднішнім. День майбутній їх не дуже цікавить. Узяти б сьогодні своє.

А собор п о в и н е н с т о я т и !

Олесь Гончар уклав в уста свого головного героя вічні слова «У цьому творінні поєдналося все, гармонійно злилось і виникла велика, вічна поезія. В отому гроні соборних бань живе горда, нев'януча душа козацького степу. Живе його задума-мрія, дух народу, його естетичний ідеал...

Бо такий витвір належить не тобі і не мені, не тільки нам. І не тільки націі, яка його створила. Він належить всім людям планети!

Торгівці дешевим товаром аж ніяк не сприяють покращенню вигляду мирової пам'ятки архітектури, а сміття, яке залишається наприкінці кожного базарного дня, перетворює святе місце на смітник, на брудну помийну яму. От і хворіє старий собор на плісняву, корозію та грибок, які вдень і вночі роз'їдають його душу. Собор наших душ!-, як сказав великий письменник. Що сталося, що з наших душ почала лізти така гидота? Як ми дійшли до такого, кому це вигідно і хто таке допустив? І що треба зробити щоб повернути час, або ті часи коли наші душі, чи душі наших предків жили більш-менш моральними цінностями? В Біблії є оповідь, пам'ятаєте, як Іїсус зайшов до одного храму і побачив торгівців у ньому, просто став їх виганяти, кажучи: «Не місце цьому бруду в Божому храмі». От і чекає собор на свого Месію. А чи він прийде? І хто ним буде?

До цього залишається лише додати, що Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури(ЮНЕСКО) внесла Троїцький собор у Новомосковську до світових пам'ятників зодчества. Чи не соромно нам в такому стані бути в світі?

http://samara.in.ua 



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...