App Store Google Play
Ірина Желдак

Зима*-(

16.12.2007 17:00

Я не люблю зиму. В цей період мені, як ведмедю, хочеться впасти в сплячку і прокинутися від промінчиків теплого і лагідного весняного сонечка, щоби потягнутися, позіхнути і вилізти на світ божий, підставляючи обличчя (чи то медведячий писок) сонцю і весняному вітерцю, який вимітає рештки заспаної, старої зими і віщує про початок нового життя. Ну не люблю я зиму. Хоча так сталося, що усі важливі для себе рішення я приймаю саме о цій депресивній порі року, коли часто не розумієш чи ранок за вікном, чи ніч, коли в пік моєї працездатності на дворі чомусь стрімко стає темно і здивований організм вкупі з мозком, котрий (я знаю точно!) працює на сонячних батарейках, реагує відповідно усім законам біохронології і підтримує працездатність лише протягом двох-трьох годин, а потім доводиться вмикати усі ламп та світильники в кварирі, аби ще на якусь годину обдурити його.

Тож не дивно, що саме взимку я приймаю рішення, які з боку можуть видаватися надто різкими і кардинальними. Починаючи від рішення змінити імідж, переставити меблі і закінчуючи такими важливими для кожної людини рішеннями про зміну сімейного статусу*-) На цьому тлі зміна виду професійної діяльності просто губиться. І не дивно: що вона (професійна діяльність) для жінки у порівнянні зі зміною кольору волосся!*-) Я зрозуміла: усі ці рішення приймаються....щоб не заснути, як той ведмідь, щоб довести самій собі, що життя взимку теж можливе*-)  Дякувати Богу, досі про жодне з таких "зимових" рішень я не пошкодувала.

А що, скажіть мені, приємного можна знайти у тій зимі? Якщо і є щось - то воно виглядає приємним виключно з вікна теплої барлоги, розташованої на 9 поверсі. Ось наприклад в суботу я з захватом спостерігала з лапатими сніжинками, які півдня поспіль сипалися з неба, встилаючи місто пухкою білою ковдрою. Я навіть змусила себе вийти  разом з дитиною на вулицю і виконати свій материнський обов'язок - показати дитині сніг, адже в 21 столітті в Січеславі це є справжнім дивом. Але за годину ноги самі повернули до барлоги: почали відмовляти закрижанілі в перчатках пальці і дратував сніг, який постійно набивався в рота, в носа і в очі. Це все при тому, що вдягнута я була так, що теоретично могла б спати на снігу.  Дитина із неприхованою заздрістю дивилася, як  деякі матусі-героїні разом з дітьми злітали шкереберть з імпровізованих горок, знімаючи верхній бутафорський шар снігу  залишаючи по собі, наче равлики, чорні колії мерзлої землі. А я не могла змусити сбе навіть сніжку зліпити, адже сніг -  мокрий і пекучо холодний. За цю годину я присялася собі, що не даватиму хабарів, буду сумліно платити податки, сортувати сміття, економити воду і ніколи не кину жуйку повз урну, аби лише швидше потрапити до Європи. А раптом серед інших зисків ми отримаємо і європейські зими з їхніми "морозами" +10??*-)

Ми повернулися додому, я випила горнятко гарячущої кави, зігрілася і навіть знову ризикнула виглянути у вікно і помилуватися цим незвичним для мегаполіса явищем.

Ранком в неділю я  вирішила, що зі своїми фобіями треба боротися і знову вийшла на вулицю. Людоньки добрі,  ну скажіть мені, ЧИМ вам подобається зима????!!!

  • Зима в мегаполісі - то сірий сніг перемішаний з чорною чавкотнею.
  • Зима - це неможливість нормально пересуватися особливо в звичному взутті, адже щомиті ти ризикуєш гепнутися і добре, якщо на дупу, а не на руку, або фейсом.
  • Відповідно зима - це мокрі від хляпавки і змерзші ноги, грязний від неї ж одяг і безліч поламаних рук та ніг.
  • Зиму без снігу Бог посилає, аби я не так мучилася, але все одно зима це холодно.
  • В перчатках незручно перемикати плеєр і діставати з кишені копійки за проїзд.
  • Взимку в маршрутку вміщається вдвічі менше стояків, адже решту дорогоцінного простору займають пуховики та шуби.
  • Взимку місто потерпає від снігової кризи, коли не вистачає снігоприбиральнимх машин та постійно проривають труби з дорогоцінною гарячою водю.
  • Взимку катастрофічно збільшується кількість розбитих машин.
  • І нарешті зима - це дорого! Теплий одяг з натурального хутра коштує фантастично дорого! А витрати на обігрів приміщення - це місяць на морі влітку!

Я не люблю зиму.



Hoвини ПАРТНЕРІВ

92-роки тому Катеринослав перейменували у Дніпропетровськ. Звісно, не було ніяких референдумів/громадських слухань/можливості подати альтернативну петицію.Теоретично і зараз у місті живуть люди, які н...
Юрій Фоменко

Божі пензлики

У Бога є велика стара торба. Наскільки стара, що геть зношена і в латках. А у тій торбі: гачки, пензлі, гребінці, веретена, сита, сопілочки, граматки, вуздечки, тронки…   І ходить він з то...
Багато чую останнім часом про геройство, мотивованість та крутість, як необхідні якості для солдата. Скажу чесно: фігня це все, як на мене.Герої затикають подвигами чужі або ж свої помилки.Найкраще пр...
Всі журналісти у Дніпрі знають, що я завжди відкритий для співпраці. Незважаючи у владі я, або ні. І жодного разу я не пошкодував про співпрацю. Бо завжди витримувались ази журналістської етики. Тобто...