App Store Google Play

Символічні досягнення

9 Листопада 10:00
Символічні досягнення

Ми любимо лаяти владу за імітацію. Говоримо про те, що боротьба з корупцією важливіша за декомунізацію. Що податкова реформа актуальніша за кольори беретів. І робимо висновок про те, що «зроблене» ‒ лише спосіб відволікти нас від «незробленого».

І в цей момент ми стаємо заручниками своєї ж логіки. З деяких причин.

По-перше, тому що немає ніякого протиставлення. Реформи символічного та реформи інституційного ‒ це не розмова про «або-або». Одне жодним чином не суперечить іншому. У нас немає ситуації, коли є якийсь обмежений «реформаторський ресурс», який можна витратити лише на щось одне. У цьому сенсі декомунізація не суперечить податковій реформі. Втім, і не допомагає. Це просто різні процеси ‒ які цілком можуть йти паралельно.

По-друге, ми зазвичай виходимо з того, що за допомогою реформ у «символічній» сфері (нові дати, топоніміка, історичний наратив) влада намагається приховати відсутність прогресу в сфері «інституційній» (реформа судів, прокуратури, податкової). Але як тільки ми беремо цю точку зору на озброєння ‒ то потрапляємо в пастку.

Тому що успішність реформ у будь-якій сфері визначається рівнем протидії. Лобісти змін завжди борються з лобістами збереження статус-кво.

Символічна трансформація була неможлива до 2014-го. У цього процесу існувало цілком конкретне антилобі. Ім'я якому ‒ люди з прорадянськими поглядами та політики, які годувалися завдяки їхній лояльності. Ще п'ять років тому уявити появу в армії привітання «Слава Україні» було просто неможливим. Як і появу в календарі нових дат. А на вулицях ‒ нової топоніміки.

Війна та окупація просто змістили баланс сил. Маргіналізація проросійського порядку денного створила вікно можливостей. Те саме, в яке вдалося протиснутися всьому тому символічному ряду, який став новою нормою. Москва просто зруйнувала ту систему стримувань, яка десятиліттями зберігала радянську спадщину на прапорах і вулицях. Лобісти статус-кво програли лобістам змін. І тому стилістичне оновлення стало таким стрімким і повсюдним.

І саме з цієї ж причини в Україні буксують реформи інституційні. Тому що в цій сфері позиції «лобістів статус-кво» нітрохи не ослабли. Касти в митниці, прокуратурі, судах нікуди не поділися. Війна та окупація не послаблять їхню стійкість. І саме тому «лобістам змін» у цій сфері доводиться куди складніше, аніж їхнім колегам, які займалися реформою символіки.

Символічні зміни відбуваються не за рахунок інституційних. Це просто два паралельні процеси. Ефективність реформ у кожному випадку визначається балансом сил. І немає сенсу протиставляти одне іншому. Зміни в одній сфері досягаються не через відсутність їх в іншій.

І якщо вас дратує обсяг «незробленого» ‒ це зовсім не привід звинувачувати «виконане». Зрештою, знецінення ‒ це все-таки про емоції, а не про логіку.

Крим. Реалії

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

У нас чергова серія саги про #мовнийпатруль у Дніпрі. Цього разу у центрі нашого епізоду феєрична відмазка Стоп Нелегал - Закон один для всіх, два активісти якої ̶Б̶о̶ш̶и̶р̶о̶в̶ ̶т̶а̶ ̶П̶е̶т̶р̶о̶в̶ і...
Останнім часом, коли дивлюся на те, що відбувається навколо, вже вкотре мені спадає на думку аналогія між Україною та Іудеєю часів Другої Іудейської війни. Події тої війни досить живописно описав у св...
Ярослав СИНИЦЯ

Станиця Луганська

Станиця Луганська зараз,це  не те, що було три роки тому.  Людська натура така, що має здатність пристосовуватись до будь-яких умов, і за дуже короткий час. Про війну тут нагадують цілі квар...
Наслідки Першої Світової для України оформилися у конкретний факт та конкретну дату 14-го листопада 1918-го року.У цей день гетьман Павло Скоропадський видав грамоту про воз'єднання на федеративних на...