App Store Google Play

Найцікавіше. До чого йде церковна влада Росії

19 Жовтня 10:00
Найцікавіше. До чого йде церковна влада Росії

Офіційно Москва теж вважала Україну своєю канонічною територією. Яка не може претендувати ні на що, окрім як бути частиною імперії. Всі спроби спілкування з Заходом сприймалися як геополітична єресь, яку потрібно припиняти. Водночас сама Москва донедавна не намагалася відгородитися від Європи. І її головна претензія до Києва була саме в тому, що Україна намагалася розмовляти з Заходом в обхід Кремля.

І точно так само церковна російська вертикаль сприймає Україну як свою канонічну територію. Яка не має право на вільнодумство і незалежність. І Чистий провулок точно так же переконаний, що будь-яка комунікація Києва зі світовим православ'ям повинна йти за його безпосередньої посередництва.

У відповідь на Майдан Кремль вирішив відмобілізувати українських громадян з прорадянськими настроями, які тепер на окупованому Донбасі живуть в рукотворному Сомалі. А тепер і священики РПЦ раз по раз загрожують відмобілізувати свою паству в Україні для захисту «святинь» і «канонів».

Більше того. Російська церковна заборона на паломництво на Афон до болю нагадує антисанкціі. Ті самі, які Кремль вводив на продукцію країн, які підтримали обмежувальні заходи щодо Росії. Стратегія Москви полягала в тому, щоб покарати Захід фінансово – позбавивши їх ринку збуту. Але ж і поїздки заможних російських вірян на Афон приносили розташованим там монастирям чималі гроші. Що, за великим рахунком, зрівнює інструментальність обох кроків.

Найцікавіше, що наслідки в обох випадках теж будуть однаковими.

Кремлівська реакція на Майдан привела до витіснення України з «русского мира». Соцопитування в допомогу – вторгнення і ескалація призвели до переформатування української громадської думки.

Мобілізація прорадянськи налаштованих громадян привела до їх маргіналізації. Запустила десовєтизацію і символічне відокремлення. Естетичний і етичний дрейф від колишньої метрополії.

А антисанкціі в результаті вдарили лише по самих росіянах. Які замість європейських продуктів змушені купувати вітчизняні аналоги. Які дорожчі і нижчі за якістю.

РПЦ реагує на виклики так, ніби вона – офіційний державний департамент у справах релігій. Всі її кроки – це лише калька з того, що робив Кремль у 2014 році. Навіть її самоізоляція мало чим відрізняється від того глухого кута, в який загнала себе Москва чотири з половиною роки тому.

До того ж, світська та церковна російська влада були зовсім не приречені на цей сценарій.

Тому що аж до вторгнення Україна не намагалася піти на Захід ціною розриву з Росією. Більш того – вона намагалася балансувати на двох стільцях до останнього. Навіть після Майдану Кремль міг домовитися з Києвом. Засудити розстріли протестувальників. Спробувати зберегти увесь той гігантський шар формальних та неформальних зв'язків, що прив'язували Україну до Росії. Захід би цьому процесу лише аплодував – тому що це позбавило б його необхідності ухвалювати важкі рішення. І велике питання, як у такому разі склалася б доля України після другого Майдану. Можливо, точно так само, як після першого.

Але ж і РПЦ могла відреагувати на церковну кризу зовсім інакше. Вона могла б її просто не допустити – якби ще десять років тому прислухалася до попереднього предстоятеля УПЦ МП Володимира Сабодана і дала б українській церкві національне звучання. Та й зараз цілком могла б уникнути самоізоляції – якби замість того, щоб заперечувати неминуче, відпустила УПЦ МП у процес створення української помісної церкви. І ще велике питання, хто б став предстоятелем цієї церкви, якби в її створенні масово брали участь миряни і клірики, що орієнтуються на Москву.

Але ж ні. РПЦ – як до цього Кремль – стала заручницею власної оптики. В якій компроміс – це поразка. В якій Україна за ступенем самостійності повинна нагадувати будь-який з російських регіонів. Російська церковна влада слідом за офіційною владою просто вирішили зламати реальність об коліно. А в підсумку зламали коліно.

Ані кохання, ані суму, ані жалю.

Крим Реалії

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Здавалося б, народ, який хоче вижити в буремному світі перманентної агресії, має усвідомлювати необхідність наявності сильної армії, а також мовної та духовної ідентичності. В даний момент кому як не...
У нас чергова серія саги про #мовнийпатруль у Дніпрі. Цього разу у центрі нашого епізоду феєрична відмазка Стоп Нелегал - Закон один для всіх, два активісти якої ̶Б̶о̶ш̶и̶р̶о̶в̶ ̶т̶а̶ ̶П̶е̶т̶р̶о̶в̶ і...
Останнім часом, коли дивлюся на те, що відбувається навколо, вже вкотре мені спадає на думку аналогія між Україною та Іудеєю часів Другої Іудейської війни. Події тої війни досить живописно описав у св...
Ярослав СИНИЦЯ

Станиця Луганська

Станиця Луганська зараз,це  не те, що було три роки тому.  Людська натура така, що має здатність пристосовуватись до будь-яких умов, і за дуже короткий час. Про війну тут нагадують цілі квар...