App Store Google Play

Внутрішні українці, або Космічні сили

13 Жовтня 18:00
Внутрішні українці, або Космічні сили

Я вже готовий був поставити дев’ять проти одного, що справжнє прізвище «Петрова», другого російського туриста-отруювача у британському Солсбері, – теж який-небудь Голопупенко. Але тут надійшла новина про те, що насправді він Мішкін, і моя теорія про засилля етнічних українців у силових органах та спеціальних службах Росії не те щоби похитнулася – радше зазнала деяких коливань. Що ж, трапляються серед них і мішкіни, правди ніде сховати.

І все-таки звернімо увагу. Колишнього підполковника Литвиненка (sic!) звели на той світ шляхом, знову ж таки, отруєння такі ж колишні Луговий (sic!) і Ковтун (sic!), у справі, до того ж, фігурують якісь каламутні Соколенко (sic!) і Теплюк (sic!) Батька ж і дочку Скрипалів (sic!) намагався ухайдикати закамуфльований під великороса «Боширова» Чепіга (sic!). Слова «чепига» російські толковые словари вам ні за що не витолкують, бо такого слова для них не існує. Словники ж українські залюбки витлумачать вам, що чепіга – це «рукоятка в плузі», й тут-таки наведуть фразеологізм «братися за чепіги».

Я це веду до того, що українські прізвища – річ уперта. Хоч як відхрещуйся від «телячьей мовы» пращурів, але якщо ти Швєц, Кравєц чи згаданий уже Голопупенко, то ніколи не стати тобі справжнім і чистокровним русским человеком. Бо не Сапожніков ти, не Портнов, і не Голопупкін.

Це тільки великому Гоголю вдалося хоча б частково стати Ґоґолєм, на що слушно вказує Маланюк. А був би він Деркачем, то Коростельовим ніколи не став би. Але Гоголь-Ґоґоль тут-таки, згідно з тим же Маланюком, жорстоко за ту свою роздвоєність поплатився.

От і висланий нещодавно з Нідерландів офіцер ГРУ Росії Моренець теж нікуди від прізвища свого не втече. Навіть якщо ми домовимося писати його як Морєнєц, від нього за тисячі верст нестримно віятиме київсько-черкаською духмяністю Шевченкового краю.

Коли, знову ж таки, придивитися до прізвищ головних фігурантів обидвох згаданих отруєнь, то нікуди не дінешся від раптового осяння й відтак запитання: а що, як це взагалі якісь суто українсько-українські розбірки й комбінації? А що, як панове Луговий і Ковтун труїли полонієм пана Литвиненка, виконуючи насправді якусь найвищої таємності місію на благо Української Держави та Нації, що її задумали якісь, наприклад, ще петлюрівські стратеги-масони? А пан Чепіга, виконуючи іншу складову частину тієї ж місії, навмисне труїв пана Скрипаля не до смерті, тобто недбало і провально, внаслідок чого останній не просто залишається живим – він ще й успішно продовжує палити контору, в той же час запудрюючи мізки її зверхникам своїми дурнуватими інтерв’ю, в яких начебто цілком підтримує анексію Криму?

Що більше абсурду в цих комбінаціях – то більше паніки й безладу в російських спецслужбах. Недаремно ж верхівка ГРУ завмерла в неприємному очікуванні фронтальної чистки за всі гучні провали тільки останнього часу: Солсбері, Чорногорія, Нідерланди, Швейцарія, спалена аґентура у США, гакерські, наркодилерські і ваґнерівські скандали. Та навіть і Україна з Бабченком (і знов – увага на прізвище!)

Насправді матінка Росія вже не перше сторіччя потерпає від методичної саботажно-розкладової діяльності незліченних українських троянців (вітання від «Енеїди»!) у своїх державних органах. І початок цього прокляття (історики розкажуть про це краще) десь, можливо, ще в тих часах, коли очолювана Феофаном Прокоповичем києво-могилянська шатія-братія потяглася до Петербурга за довгим петровським рублем та новою імперською ідентичністю. Що з цього вийшло – погляньте на всю відтодішню історію Росії. Хтось наважиться назвати її історією успіху? Так отож.

От і сьогодні українці в російських лавах подають нам недвозначні сигнали своїми прізвищами. Вони наче нагадують: ми тут, ми продовжуємо трьохсотрічну спецоперацію. Ми досягли найвищих командних вершин. Як заповідав нам наш Гоголь-Ґоґоль – ми її породили, ми її й уб’ємо. Ми взялися за чепіги – і так того діла не лишимо.

На дозвіллі проглядаю статтю про Повітряно-космічні сили Росії (sic!). Не без таємного задоволення зауважую, що начальником Головного штабу є дехто на прізвище Кураченко, одним із заступників Головного командувача – дехто Гуменний, а суто Космічними військами командує такий собі Головко.

І вже зовсім кошмарно для росіян звучить прізвище недавнього командувача військами Космічного командування їхнього Міноборони: Майданович.

Бог жартує рідко, але влучно.

Тож усе буде добре, думається мені. Операція наближається до завершення.

Збруч

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ольга ВОЛИНСЬКА

Околиця українського духу

Спершу не одразу розумієш, що на цих фото не так. Свято як свято – і вишиванки, і коровай, і куліш, і вареники, і кульки жовто-блакитні. Але щось муляє око. І справа не у військових одностроях,...
Що звертає увагу в розмові про Тотальний опір, партизанський рух, малу війну тощо?Це те, що співрозмовники одразу починають говорити про тактику, способи мінування, вогневу підготовку і обходять сторо...
Остап Ібрагімович зі своїм ремонтом провалу нервово курить в сторонці порівняно з розмахом Бориса Альберкутовича.«Стратегічні об‘єкти» в центрі Дніпра - купа шлаку та шматок здертого...
#безвіз...пройшов повз мене. Ну от правда. У мене як не було можливості їздити у Відень на вранішню каву, так безвіз її і не приніс )))#Томос...мені от все рівно, наскільки канонічна УПЦ КП, бо я туди...