App Store Google Play

Велика українська еміграція: шлях до самознищення

26 Серпня 18:00
Велика українська еміграція: шлях до самознищення

Не дивлячись на глобалізацію та відносне вирівнювання рівня життя у більшості країнах світу, протягом останніх десятиліть спостерігається певний міграційний дисбаланс, який не тільки розмиває кордони країн, а і значно деформує внутрішній людський ресурс держав. До цих процесів також додається стрімке старіння націй у розвинених країнах, що спонукає їх “завозити” ззовні трудові кадри для підтримки внутрішньої економіки. Таким чином, світова економіка формує певну трудову піраміду, верхні сегменти якої висмоктують трудові резерви з нижніх.

На жаль, сьогодні Україна опинилася на найнижчих сходинках цієї піраміди й наразі є доступним джерелом дешевої робочої сили для країн Східної Європи, які у свою чергу втратили значну кількість громадян на користь більш розвинених держав, як то Велика Британія чи Німеччина.

Українські емігранти-заробітчани у Польщі чи Чехії ніколи не були чимось дивним і до останнього часу вважалися природнім явищем. Втім, наразі темпи української міграції набули таких масштабів, що провідні аналітики в один голос заявляють про катастрофічні наслідки цього процесу як в економічному, так і в демографічному секторі України.

Якщо дивитися на це з економічної точки зору, то в першу чергу наша держава стикається з питанням забезпечення пенсійного фонду, який має поповнюватися за рахунок робітників, які працюють в Україні й сплачують відповідний податок. Міграція породжує значну прогалину у цій сфері, тож вже у найближчому майбутньому українські пенсіонери сповна зможуть відчути на собі усі наслідки масового заробітчанства.

Якщо пенсійна проблема це питання відносно довгострокове, то українські підприємства вже сьогодні відчувають так званий “кадровий голод” через те, що значна частина їхніх робітників рано чи пізно обирає для себе роботу в Польщі замість “п’яти тисяч на заводі”. Тож не дивно, що наразі на вулицях промислових міст ми можемо побачити “страшилки” про роботу за кордоном й пафосні заклики залишатися в Україні. Втім, очевидно, що такі способи зберегти трудові кадри не є ефективними. І саме тут на сцену виходить один із небагатьох позитивних моментів проблеми української еміграції — відтік кадрів змушує роботодавців покращувати умови роботи й розмір заробітної плати аби бути конкурентноздатними на глобальному ринку праці.

На жаль, на даний момент ці тенденції не набули необхідних масштабів, але за ідеальних умов стабілізація економіки й поступове покращення економічного клімату протягом декількох наступних років сприятиме тому, що Україна таки буде здатна боротися за українців зі своїми основними “конкурентами” - Польщею, Чехією, Словаччиною, Угорщиною тощо.

До “позитиву” можна віднести і значні надходження в державну економіку іноземної валюти від заробітчан, але, як відомо, у довгостроковій перспективі на одних лише “дотаціях” не здатна вижити жодна країна світу. Відповідно, вже сьогодні на державному рівні має вирішуватися питання щодо впровадження необхідних заходів для збереження національного господарства у найближчому майбутньому.

Якщо повернутися до наслідків трудової еміграції, а вона, як відомо, використовується окремими країнами як інструмент, який дозволяє приєднати до себе і асимілювати значний людський ресурс, то Україна щодня втрачає десятки й сотні своїх здорових і працездатних громадян. У поєднані із низьким рівнем загального здоров’я нації і катастрофічним рівнем смертності, незабаром ми можемо опинитися за крок до прірви занепаду і вимирання.

Хто в цьому винен? Винні у цьому, як не дивно, самі українці. Звичайно, можна покласти всю відповідальність на “попередників”, Росію, МВФ чи інші суб’єкти, які користуються поточною слабкістю нашого народу, але основна відповідальність лежить саме на плечах українського суспільства, яке на даному етапі не змогло виховати у громадян масову самоповагу, прагнення до розвитку, впертість перед негараздами і здоровий патріотизм. Саме відсутність Єдиної Державної Нації породила те, що ми сповна отримуємо сьогодні. Єдине, що рятує Україну від занепаду - це розділені купки фанатиків, які прорубують хащі у пошуках завітного цвіту папороті — Національної ідеї — яка об’єднає людей і принесе їм таке довгоочікуване щастя в межах рідної країни. А поки "маємо те, що маємо" (с).

У світовій історії чимало прикладів, коли катастрофи і кризи давали значний імпульс для розвитку націй. Варто лише поглянути на Сполучені Штати Америки, які після кожних внутрішніх чи зовнішніх конфліктів і криз виходили з них загартованими і готовими до боротьби за так звану Американську мрію.

Попри весь негатив, в українців також є шанси зберегти націю від самогубства.

За словами професора Валерія Антонова, Академіка Української Академії Акмеології, зупинити еміграцію хоч і складно, але можливо.

“Зупинити еміграцію можливо, хоча складно, але можливо. Варіант 1. “Створити” креативне керування країною. Варіант 2. “Побудувати” народний капіталізм. Варіант 3: “Виховати” національно-свідоме інтелектуально сильне ядро українців”, - зазначає він.

У свою чергу, академік Антонов підкреслює, що повернути додому тих, хто вже остаточно залишив Україну, можливо, але лише теоретично, а практично - лише на екскурсію.

"Люди, які вже поїхали, прийняли важке рішення: залишити генетично рідну країну", - каже Валерій Антонов.

Схожої позиції притримується і Лілія Вірьовкіна, керівниця громадської організації “Ти потрібен Україні”.

“Доцільно було б розробити державну та місцеві програми підтримки молоді. Не стратегію, а саме реальні програми з економічним обгрунтуванням необхідних ресурсів для їх виконання”, - зауважує вона.

Громадська активістка пропонує наступні кроки, які б, на її думку, допоможуть українцям не втратити себе:

- заохочення розвитку власної справи: надання коштів на розвиток мікробізнесу; проведення конкурсів серед стартапів із матеріальним заохоченням; надання одного року пільгового оподаткування або погашення податків за рахунком державного/місцевого бюджету та інше;

- сприяння залучення молоді, випусників вузів, до будівництва країни: заохочення працевлаштування на державних посадах, в органах місцевого самоврядування, особливо в сільській місцевості шляхом надання соціального житла для проживання, або часткове погашення проживання за рахунок державного/місцевого бюджету; заохочення долучення до громадсько - політичної діяльності шляхом проведення семінарів, стажування тощо;

- підтримка молодих сімей: сприяння вирішенню проблем з житлом, з власштуванням дітей в дитячий садочок тощо;

- підтримка  розвитку сілької місцевості за рахунок цільових фондів з державного або місцевого бюджету: це і вирішення із залученням молодих спеціалістів при наданні їм безоплатного житла у власність та  коштів, це проведення реконструкції дитячих садків, шкіл, місць для відпочинку в селах та селищах тощо.

"Звичайно, можна запропонувати велику кількість реальних заходів, які зможуть зупинити процес еміграції, але для цього треба, як політична воля керівництва нашої країни, так і бажання на місцях впроваджувати відповідні зміни. В будь якому випадку, треба починати вже зараз, бо Україна, як країна, різко "старіє", - підсумувала вона.

Таким чином, якщо не звертати увагу на проблему масової еміграції українців, то незабаром навіть ті, хто планував тимчасово виїхати і повернутися з грошима до України, вже не зможуть зробити цього, бо не буде де і на що витрачати зароблені за кордоном кошти. Також існує загроза того, що керівництво української держави за прикладом країн Старого Світу вирішить не боротися із системними проблемами всередині нації, а просто використовуватиме дешевий людський ресурс з менш розвинених країн Азії чи Африки.

У будь-якому випадку, закривати очі на втрату своїх громадян не можна, адже наслідки такої халатності вже призвели до того, що еміграція фактично забрала більше українців, ніж війна.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Пару слів про багатостраждалий Дніпровський аеропорт, про скоре мурування-будування якого неодноразово повідомляли по всіх фейсбуках Філатов із Корбаном.Як народний депутат, який просуває питання приє...
Анастасія ГОРЯЧА

Хто такий журналіст?

Із розвитком технологій у сучасному світі стає все важче визначити термін "журналіст". Звичка ділитися у соцмережах своїми спостереженнями стала нормою у побуті багатьох родин. У більш завзятих є наві...
Вчера шестилетний мальчик выпал из окна третьего этажа 147 школы, и лишь спустя сутки эта информация стала публичной.Администрация учебного заведения не сочла нужным заявить в полицию, ограничившись в...
Максим Мірошниченко

Шпіль Солсберійського собору

Приходить до нас, у Mediaprostir поважного віку чоловік. Каже, що хоче провести захід на багато людей на два дні. Показуємо йому приміщення, чекаємо від нього більш детальної інформації. Під...