App Store Google Play

Головний виклик для нас

26 Серпня 14:00
Головний виклик для нас

Те, що ми взагалі існуємо в таких складних умовах – дуже хороший фактор. Наявність повноцінних параметрів держави, в тому числі, дієздатна армія – ще один хороший фактор. У нашій країні, незважаючи на те, що вона веде війну, спостерігається зростання ВВП. Це не такі вже й погані параметри для воюючої держави. Оскільки я – економіст, то кажу саме про зростання економіки в умовах війни і оцінюю його як виключно позитивний фактор, який доводить, що умови, в яких живе Україна, змінилися. В першу чергу, умови для підприємництва. Я не стверджую, я роблю висновок з росту: якщо є зростання – значить, покращилися умови.

І хоч війна є великою проблемою, вважаю, справа не в конкретній війні, яка зараз ведеться, а в тому, що наше життя змінилося. Понад 22 роки у нас були такі відносини з РФ, коли у неї не було сумнівів, що ми знаходимося в її сфері впливу. І ось ми явно показали навіть не те, що виходимо з її сфери, а хочемо розвивати відносини з іншими союзами і країнами. Цього було достатньо, щоб Росія почала погрожувати військовою силою: максимально агресивним шляхом. Ось це складне становище затягнеться на довгі роки. Коли зараз пропонують закінчити війну будь-яким чином, я не вступаю в такі обговорення, адже «давайте закінчимо війну з агресором» – означає «давайте здамося йому». Багато років я не згоден з тими, хто говорить, що якщо зміниться керівництво РФ, то вона перестане нам загрожувати. Ні, думаю, протягом десятиліть наші інтереси з РФ будуть протилежними. Нам доведеться жити в умовах цієї загрози: це і є головна проблема – жити в умовах російської загрози.

Ми виявилися несподіваними для РФ: там були впевнені, що ми поведемо себе приблизно як у Криму, а вийшло інакше, що і стало несподіванкою не тільки для Москви, але і багатьох в Україні. Однак це ще і завдання: як жити по сусідству з державою, яка ставиться до тебе як до неповноцінної країни, для якої межі з цією країною є, по суті, межами фронту? Це проблема. Як в таких умовах розвиватися? У світі є приклади, як живуть країни в подібних умовах, і я б не сказав, що це – спокійне життя. В першу чергу, маю на увазі Ізраїль. Це – неспокійне життя: воно означає те, що нам доведеться витрачати відносно великі гроші на озброєння і робити це досить довго. Може, десятиліття, може, і більше: у нас з РФ фундаментальні протиріччя. І це не означає, що Україна буде розвиватися повільніше – ні. Це означає, що статок українців буде зростати повільніше: доведеться витрачати кошти на армію, озброєння і все, що пов'язано з конфліктом. І ми повинні це усвідомити.

Коли я чую буквально істерики про те, як ми погано живемо, і як добре в Ісландії та Ірландії, і чому ми не живемо так, як вони, то у мене виникає багато питань. У тому числі: що ви хочете, адже ми воюємо? І, зауважте, при цьому – ростемо. Тобто, я б не сказав, що ми – добре організована країна. Ні, я не можу цього сказати. Але динаміка за останні чотири роки з точки зору протидії українського народу тим об'єктивним факторам, які будуть діяти на нас ще десятиліття – позитивна.

Тобто, мені здається, та ситуація, яку я щойно описав, парадоксальним чином сприяє формуванню української нації і держави. Українці не звикли довіряти державі і не відчувають державу своєю: у них такі традиції. І в цьому сенсі ці почуття формуються і стають більш зрілими. І в цьому є плюс нашого конфлікту. У довгостроковій перспективі ми станемо українською нацією. Ми перестанемо бути етносом з різноманітними групами. Українці показали протягом століть любов до етносу. Але в той же час вони показали, що не змогли у важких умовах створити державу. Середньостатистичний українець любить свій етнос, але не довіряє державі. І це – те, що болісно змінюється на наших очах. Це дуже хороша тенденція

Ми в процесі формування здорової державності. Я б не сказав, що ми зараз є повноцінною державою: ми працюємо над цим, ми формуємо. Коли ми станемо повноцінною державою – питання, адже це тривалий процес, який може тривати не одне десятиліття. Але я можу назвати один показник: коли у нас сформується державницька бюрократія. У нас її ніколи не було: всі держслужбовці були слугами Москви. Сформується державницька бюрократія – найважливіший шар для повноцінної держави. Це коли держава у тебе в серці, а не ти просто служиш на якомусь зручному і вигідному місці. І, так, це не означає, що ніхто не діятиме в своїх інтересах: ні, ми ж не ангели. Але це означає, що інтерес держави стане жорстким обмежувачем особистих інтересів.

Новое время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ярослав СИНИЦЯ

Станиця Луганська

Станиця Луганська зараз,це  не те, що було три роки тому.  Людська натура така, що має здатність пристосовуватись до будь-яких умов, і за дуже короткий час. Про війну тут нагадують цілі квар...
Наслідки Першої Світової для України оформилися у конкретний факт та конкретну дату 14-го листопада 1918-го року.У цей день гетьман Павло Скоропадський видав грамоту про воз'єднання на федеративних на...
Юрій Фоменко

Птаха війни

Птаха війни. Вона над моєю хатою в Діброві літає на схід і повертається на Кодак.    В уяві, замість звуку її двигуна я чую стогін поранених, голоси лікарів і тиху молитву піл...
 Не дивлячись на певний застій українського кінематографу в “нульових” роках, сьогодні чи не щотижня на екрани кінотеатрів виходять нові вітчизняні стрічки, які без сумніву виводять н...