App Store Google Play

Прописні істини

20 Серпня 18:00
Прописні істини

Напередодні передвиборної гонитви країні час відповісти на елементарні політичні питання, які зводяться до формули "модернізуйся або помри". Інакше ризикуємо зависнути між другим та третім світами.

Гарні тексти завжди провокують дискусії. От і я хочу не погодитися із двома колонками історика Михайла Дубинянського Теорія і практика та Після томосу. Вони написані на різні теми, але за однією схемою: з усього потоку думок у публічному просторі автор узагальнює дві протилежні позиції та робить висновок, що поєднати їх неможливо.

На тлі загальної депресії в Україні це не додає оптимізму. Адже кожна з позицій не дуже вже й хороша, а якщо об'єднати їх не виходить, значить, ми, м'яко кажучи, в патовій ситуації.

Наприклад, у матеріалі Теорія і практика Дубинянський пише про "світ теорії, де дискутують про цінності і долю Батьківщини" і "світ практики, де вирішуються прикладні політичні завдання". Перший схожий на "затишну вежу зі слонової кістки, де можна посидіти в приємному товаристві, розмірковуючи про високі матерії. Але чим ближча весна 2019-го, тим виразніше перший світ здаватиме позиції другому. В теорії можна залишатися над сутичкою, не відносячи себе ні до умовних порохоботів, ні до умовних зрадофілів. На практиці ця зручна позиція, найімовірніше, буде дискредитована. І це загрожує для нас ще більшим розколом. Зрештою, "ліберали" і "націонал-консерватори" ніколи не були справжніми однодумцями, а лише ситуативними союзниками у боротьбі проти Януковича і Путіна".

Я от не знаю, до якого з цих світів віднести себе. Націонал-консерватори вважають мене лібералом, ліберали — націоналістом. Водночас націонал-консерватори не подобаються мені стратегічно. Вони намагаються будувати націю замість того, щоб модернізувати її. А ліберали дратують своєю яловістю. Вони можуть добре говорити і писати, але з цього не народжується нова якість.

Теоретично я хотів би жити у вежі зі слонової кістки. Практично ж розумію, що в Україні її не існує. Тому відсиджуватися на виборах-2019 буде ніде.

Зате є різні способи жити поза вежею зі слонової кістки. Наприклад, обирати між порохоботами та зрадофілами або ж намагатися змістити центр дискусії з обговорення кандидатів на їхні принципи.

Те ж стосується конфлікту, описаного Дубинянським в іншому матеріалі: сутички "простори патріархальних цінностей, молитов за Україну" і "простори модерного, світського, розкутого, де насміхаються над "духовними скрєпами".

Я працюю в Українському католицькому університеті та багато подорожую Україною. І можу відповідально заявити, що ніде більше не зустрічав такого "модерного простору", як у нашому університеті. Але тут не насміхаються над "духовними скрєпами". Оскільки все побудовано на повазі до людської гідності.

Якщо перейти на мову узагальнень, то найкраще ці речі концептуалізував Лешек Колаковський у тексті з промовистою назвою Похвала непослідовності. Світ, пише він, рятує порода людей, які їдять котлети, але не можуть зарізати курку; є лояльними до держави, але не пишуть доноси в спецслужби; вірять у бога, але не вимагають спалення єретиків. Тому розумна людина спокійно може бути "консервативно-ліберальним соціалістом". Або ж "національно-консервативним лібералом".

Будь-який принцип, доведений до логічної послідовності, суперечить сам собі. Не можна бути терпимим до рухів, які сповідують нетерпимість. Але навіть у світі позитивних цінностей не існує двох, які можна повністю безконфліктно модернізувати. Скажімо, повна свобода виключає рівність, а за повної рівності неможлива свобода.

Світ, особливо політичний, не ділиться на два без залишку. Майже завжди є третя, четверта або п'ята опції. Мислення дихотоміями (або-або) помилкове за визначенням. Ті, хто ставить нас перед таким вибором, або не довчилися, або маніпулятори.

Але це не означає, що немає ситуацій, коли вибір або-або не тільки можливий, а й кінцевий. Йдеться про так звані елементарні випадки, коли стоїть питання життя і смерті. Коли голодного потрібно нагодувати, а бідному допомогти. Нескладно провести аналогії й у світі політики. Скажімо, сучасній Україні потрібні незалежні суди. І в цьому питанні не має значення, ліберал ти або націонал-консерватор.

Основне завдання інтелектуалів — визначити ці елементарні політичні ситуації, які зводяться до формули "модернізуйся або помри". Якщо ми не проведемо таких змін, Україна так і зависне між другим і третім світами. Зі слабкою економікою, слабкою армією і поза військовими блоками. Слід переформатувати публічні дискусії так, щоб певні тези стали прописними істинами.

Розумію, це здається нездійсненним, особливо на тлі передвиборних дискусій, де домінують невігласи і циніки. Але світ і Україна на 2019-му не закінчаться. Тому доведеться робити речі, які зараз видаються неможливими, але потім можуть стати новою реальністю.

Новое время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

12 вересня Тимура Тумгоєва відправили до Росії. Генеральна прокуратура блискавично зреагувала на запит агресора, навіть незважаючи на рішення Комітету ООН з прав людини про призупинення екстрадиції Ту...
Пару слів про багатостраждалий Дніпровський аеропорт, про скоре мурування-будування якого неодноразово повідомляли по всіх фейсбуках Філатов із Корбаном.Як народний депутат, який просуває питання приє...
Анастасія ГОРЯЧА

Хто такий журналіст?

Із розвитком технологій у сучасному світі стає все важче визначити термін "журналіст". Звичка ділитися у соцмережах своїми спостереженнями стала нормою у побуті багатьох родин. У більш завзятих є наві...
Вчера шестилетний мальчик выпал из окна третьего этажа 147 школы, и лишь спустя сутки эта информация стала публичной.Администрация учебного заведения не сочла нужным заявить в полицию, ограничившись в...