App Store Google Play

Welcome home!

15 Серпня 10:00
Welcome home!

Серпень — місяць депресій. Люди, потроху повертаючись із відпусток, розуміють, що в щоденному житті їх чекає те саме, що й до відпочинку.

Країна не змінилася за ці тижні: і відкати платять, як і раніше, і підряди розподіляють серед своїх, а з білбордів так само спокушає слабкодухих 57-річна модель в окулярах за ціною в півавтівки. Жити по-новому не виходить. Хоч їдь назад до Анталії, а краще вже до Польщі або відразу до Штатів...

Євромайдан зіграв з українцями злий жарт. На якусь мить здалося, що можна одномоментно скинути із себе стару шкіру, омолодитися, залишити в минулому лихі помисли та звички й прокинутися в Європі, причому навіть не Східній. Коли цього з невідомої причини не сталося, у нас почали щосили клясти президента, олігархів, депутатів, правоохоронні органи, громадські організації, журналістів — часами зі значно більшим запалом, ніж за Януковича. Українців охопила своєрідна апатія. Згадки про хоч якісь покращення викликають агресію. Перший-ліпший натяк на зраду, навпаки, сприймається з ентузіазмом, без найменшої критики, не кажучи про фактчекінг. Поради не давати хабарів за залік, не брати гречку й не плутати ліфт із туалетом стикаються з потужним ігнором.

Я щойно повернувся з Болгарії — країни, яку непогано знаю й де в мене чимало родичів і знайомих. На око разюча різниця з минулими відвідинами 10 років тому: чисті вулиці, відреставровані після соціалізму старі будинки, лад на дорогах, та й самі дороги такі, що не соромно. Щоправда, перед кожною ділянкою, яка ремонтується, здоровезний банер: «Роботи виконуються за грант ЄС». І водночас усі знайомі скаржаться на тендери для своїх, на необхідність ділитися, на непристойне майнове та соціальне розшарування, а ще на неприховано «ватну» зовнішню політику, аж до готовності брати участь у «Південному потоці». Тож з одного боку — не рекордні, але зовсім непогані 4% приросту ВВП за минулий рік, із другого — у чистому вигляді «п’ята колона» Європи. І теж апатія. Усі гайда до Європи, тим більше, що жодних обмежень у працевлаштуванні для громадян ЄС, як відомо, не передбачено.
І я розумію, що нічого унікального в наших бідах немає, крім уявлення, що ми такі одні в своєму нещасті. А от десь там Лі Кван Ю посадив трьох друзів…

Днями колега Юрій Бутусов опублікував пост, де наводив шматок книжки Пулітцерівського лауреата Тіма Вейнера «Вороги: історія ФБР». Дозволю собі цитату з цитати: «Адміністрацією [президента США] Гардінґа згори донизу керували люди, які вклонялися грошам і бізнесу, зневажали уряд і закон, вводячи в оману американський народ. Міністр внутрішніх справ Альберт Фолл взяв близько 300 тисяч доларів хабарів від нафтових компаній, натомість він дав їм доступ до стратегічних запасів нафти військово-морського флоту в Елк-Гіллз (Каліфоронія) та Тіпот-Доум (Вайомінг). Міністерство юстиції дізналося про скандал, але скасувало розслідування. Були ще випадки: керівник щойно створеного Бюро ветеранів Чарлз Форбс — партнер Гардінґа з покеру — поклав собі в кишеню мільйони «відкатів» від підрядних організацій. Чиновник Міністерства юстиції Томас Міллер клав у банк гроші, отримані в якості хабарів від корпорацій, намагаючись звільнити конфісковані активи, а через багато років з’явилися докази того, що міністр юстиції Доґерті отримав у якості хабарів щонайменше 40 тисяч доларів [у цінах 1924 року]». Самі бариги…

Ну, припустімо, то було сто років тому, хай у могутній Америці, але напередодні Великої депресії. Гаразд, подивімося на нинішніх чемпіонів з економіки й соціального розвитку. У Південній Кореї за останні років сорок не було жодного президента, якого після закінчення терміну не звинуватили б у корупції та зловживаннях, рекордсменкою є Пак Кин Хе з її 32-річним терміном ув’язнення та штрафом у 18 млрд вон ($16 млн). В Ізраїлі під слідством чинний прем’єр, екс-голова МЗС, колишній командувач ВМФ, кілька мерів, і це лише епізод у нескінченному корупційному серіалі. Колишній президент Німеччини звинувачується в хабарах від бізнесу, а колишній канцлер уже давно здійснив камінг-аут як платний російський агент впливу. Японія, Франція, США, Швейцарія, Сінгапур — так, так, Сінгапур! — скрізь скандали. Світ перебуває в кризі безперервно від часів Єгипту з Ассирією, а може, і давніше.

Життя взагалі недосконале, а людина грішна. Чи є це підставою, щоби власними руками занапастити проект держави, омріяної поколіннями предків? Критикуйте, звинувачуйте, лайте, тільки не вимагайте неможливого! Країна не зміниться, доки не змінимося ми.

А до владних гілок у мене й без вас сила-силенна претензій. Власне, практично тільки тим і займаюся.

Тиждень

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

24 листопада - День пам’яті жертв голодомору.З чотирьох моїх прадідів і чотирох прабабусь 1933 рік пережила одна прабабаця. Скільки їх дітей не пережили 1933 і 1946- порахувати важко, а може й н...
Здавалося б, народ, який хоче вижити в буремному світі перманентної агресії, має усвідомлювати необхідність наявності сильної армії, а також мовної та духовної ідентичності. В даний момент кому як не...
У нас чергова серія саги про #мовнийпатруль у Дніпрі. Цього разу у центрі нашого епізоду феєрична відмазка Стоп Нелегал - Закон один для всіх, два активісти якої ̶Б̶о̶ш̶и̶р̶о̶в̶ ̶т̶а̶ ̶П̶е̶т̶р̶о̶в̶ і...
Останнім часом, коли дивлюся на те, що відбувається навколо, вже вкотре мені спадає на думку аналогія між Україною та Іудеєю часів Другої Іудейської війни. Події тої війни досить живописно описав у св...