App Store Google Play

Ліліпутія Путіна руйнується

11 Серпня 18:00
Ліліпутія Путіна руйнується

Російські політики та експерти змагаються у втішних коментарях щодо нових американських санкцій. І російська фінансова система досить міцна, щоб ці нові санкції витримати. І російській економіці ці нові санкції тільки на користь підуть. І взагалі це все Трамп спеціально придумав, щоб пом'якшити можливий ефект від введення конгресом так званих "санкцій з пекла". Ось це дійсно страшні санкції, страшнючі просто. А нові санкції – не такі страшні. І взагалі президент США сам може вирішувати, які з них вводити, а які ні. І, звичайно ж, він найстрашніші не введе. А найстрашніші взагалі будуть через три місяці, а може, і не буде їх зовсім. А потім і склад Конгресу зміниться. І новий склад Конгресу вже не буде таким русофобським...

Не впевнений, що я все перерахував. Просто не встигаю стежити за трісконею антісанкційної пропаганди. Але коли я все це чую, то завжди згадую розмову з Жозе Рамушом-Ортою, ще не нобелівським лауреатом і вже тим більше не президентом Східного Тимору, а просто політичним емігрантом.

Я намагався зрозуміти, чим Рамуш-Орта керується, коли випромінює впевненість у невідворотності незалежності своєї країни – тоді анексованої індонезійської провінції. Режим генерала Сухарто в Індонезії виглядав не менш міцним, ніж сучасний путінський режим. Повстанці були розгромлені, їх лідери заарештовані, Індонезія не звертала ніякої уваги на протести світової спільноти, а деякі представники цього самого співтовариства визнали законність анексії Східного Тимору. Яка незалежність?

Рамуш-Орта тоді пояснив мені одну просту річ. Він сказав, що такій великій і сильній країні, як Індонезія, просто за визначенням не потрібен був конфлікт зі світовим співтовариством через Східний Тимор. І сам Східний Тимор, бідний і відсталий, теж був не потрібен. Що рішення про анексію демонструє деградацію індонезійського політичного режиму. І якщо допущена одна серйозна помилка, то неодмінно будуть допущені й усі інші. Режим впаде, Східний Тимор отримає свободу – резюмував мій співрозмовник. І виявився абсолютно правий.

Щось подібне зараз відбувається і з російським режимом – при всій його видимій міцності. Одна помилка слідує за іншою – і режим сам заганяє себе в пастку. Зрозуміло, що на тлі загострення відносин із Заходом і дискусій навколо санкцій не було ніякої необхідності труїти Скрипаля, що призвело до нового витка конфронтації і – що найголовніше – до введення в дію "автоматичного" закону проти країн, які застосовують хімічну зброю. Ясно, що введенню в життя найбільш згубних для російської економіки санкцій можна запобігти переговорами з Вашингтоном. Однак вести такі переговори означає визнати відповідальність за отруєння Скрипаля. А значить, нехай краще будуть санкції, ніж консультації. [...]

Індонезійський президент генерал Сухарто був політиком сильнішим за Путіна – але утнув дурницю зі Східним Тимором, тому що до моменту його анексії був уже в похилому віці, провів довгі роки на посаді глави держави і втратили зв'язок з реальністю і здатність до довгострокового прогнозування. Путін – такий же Сухарто, тільки російський. У нас просто не вистачає мужності сказати самим собі, що захоплення Криму не було якимось там світовим злом і зловісним задумом, а просто навіженством, звичайною дурістю, нездатністю прораховувати наслідки. Вся віра в похмурий геній Путіна грунтується на елементарному небажанні Заходу вступати в серйозний конфлікт з маргінальною деспотією, що знаходиться на периферії світової економіки. Але як тільки західний велетень дратується і ворушить мізинцем, в російській Ліліпутії все миттєво руйнується. І рубль летить під три чорти, і "Іскандери" не сміються, і антисанкції не допомагають. І все це настільки просто, настільки елементарно, що я міг би тільки дивуватися, як мільйони людей не бачать очевидного. Міг би, якби не виріс у Радянському Союзі, де теж ніхто нічого ніколи не хотів помічати.

Тож я не дивуюся, я жахаюся. Невідворотність катастрофи очевидна просто тому, що російська влада не здатна до генерації нічого іншого, крім помилок, а російська "агресивно-слухняна" більшість не здатна помітити ні самих цих помилок, ні їх наслідків.

Все інше – просто справа часу.

Новое время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Марія СОЛОМОНОВА

Шкурный альянс

Только сквозь призму времени мы можем увидеть все ошибки, промахи и неудачи – дабы понять и оценить события, слова и поступки, свои и чужие. И сделать выводы…………...
Прочитав у Корбана прекрасний пост про те, як він ... мля, виявляється, безпосередній учасник Іловайської операції. Оба на, пацани-іловайці! У нас з вами новий соратник, який разом з нами землю г...
Максим Мірошниченко

Празька весна і сучасний момент

Завтра будуть згадувати придушення "Празької весни". В принципі та подія демонструє логіку подальших україно-російських відносин. Поки Україна буде "не своєю" для них, вона буде "терористичною", "фаши...
От не хотів про це писати, так ото з друзяками посміявся у приваті з Чорноволихи і думав, що тема не варта великої уваги аби про неї публічно висловлюватись. Аж, як заліз у стрічку новин... мамо, не г...