App Store Google Play

Перемогти, не граючи

22 Липня 10:00
Перемогти, не граючи

Багато українців сприйняли перемогу збірної Хорватії над збірною Росії під час ЧС-2018 як власну. Тобто Україна тоді в футбол не грала, але виграла. Чужими ногами. І ми хочемо, щоб так було в усьому і всюди.

Позаду — навіть не футбольна, а геополітична #перемога, яка швидко перетворилася на такого самого масштабу #зраду. Хорват Домагой Віда спершу став новим символом української нації, записавши після перемоги хорватської збірної над командою Росії відео з сакральними для нас словами "Слава Україні!". А потім нація, що возвеличила його в соціальних мережах, там таки опустила нижче плінтуса, оскільки той попросив вибачення в росіян за свій емоційний вчинок. Зауважте, основний майданчик розвитку сюжету, гідного стати невеликою повчальною розповіддю, — соцмережі. І ті, хто як зазвичай уперся лише в інформаційну складову, слона якраз і не помітили, тобто причини події та проблематики.

Патріотична частина Facebook цілком серйозно сприйняла перемогу Хорватії над росіянами як — тепер увага! — власну. Чим взайве довела: пошук української національної ідеї фактично завершено. Не вірте скигліям і скептикам, які заявляють: її немає, і цей Грааль наполегливо продовжує шукати не одне покоління. Українська версія священного Грааля, наша національна ідея — інфантилізм, зведений до рівня гордині.

Не хочеться, але доведеться згадати всує рядки українського гімну: Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Ми самі не робимо нічого. Зійде сонце і принесе нам перемогу без нашої активної участі. На стороні України й українців сама природа. А ще — українці, особливо у соцмережах — нехристияни, а конфуціанці. Великий мудрець Конфуцій пообіцяв: якщо довго сидіти на березі річки, то можна побачити, як повз тебе по воді пропливе труп твого ворога. Цим активні патріотичні співгромадяни займаються ось уже чотири роки після перемоги Майдану.

Хоча почався процес набагато раніше. Згадаймо американську, а в подальшому — світову ікону поп-арту Енді Воргола. Про те, що звуть його Андрієм Варголою і родом він із Закарпаття, знали ще до появи соцмереж. Досі невідомою є думка щодо цього самого давно померлого Воргола. Але спробуйте засумніватися вголос, що саме українці в його особі задали знакові тренди в сучасному мистецтві. Або — нині живий письменник Чак Паланик, який насправді читається Палагнюк, а це типове українське прізвище. Ось, виявляється, хто далеко від історичної батьківщини створив культовий Бійцівський клуб. І хоча сам письменник, кажуть, не розуміє, про що мова і навіть відхрещується, ми ж прекрасно знаємо: його встиг купити підступний Кремль за гроші Газпрому. За умовами угоди творець у жодному разі не має визнавати себе українцем навіть у мінімальному обсязі.

Таких прикладів — маса. Крім того, необов'язково згадувати таких значущих у культурі і мистецтві персон. Зовсім свіжа новина: заступником начальника Штабу оборони Канади призначено етнічного українця, генерал-лейтенанта Пола (Павла) Винника. Уже проскочило в соцмережах: ось тепер ми їм покажемо. Кому "їм" — зрозуміло, у нас сьогодні один очевидний ворог, що випромінює безпосередню і реальну загрозу. Але хто такі "ми", якщо мова йде, нагадую, про збройні сили Канади. Етнічні українці, розкидані волею долі по всіх країнах і континентах, є громадянами держав, у яких живуть. І представляють насамперед їхні інтереси. Політичні, економічні, військові, культурні, спортивні. А хорватський футболіст Домагой Віда бився на полі за перемогу своєї збірної і своєї країни. У нас же записали всі голи в російські ворота на свій рахунок. Виходить, Україна з Росією у футбол не грала, але все одно виграла. Чужими ногами. І ми хочемо, щоб так було в усьому і всюди.

Для національного інфантилізму є кілька пояснень. Той самий комплекс жертви всіх і вся, який досі культивується. Так, Україна не мала державності, українцям циркулярами забороняли читати книги і газети рідною мовою, вбивали за етнічною ознакою в захопленому більшовиками Києві сто років тому, морили голодом на радянській території у 1930-х і жорстко замирювали на польській тоді ж. Трагедії ХХ століття залишили поганий спадок: українці дуже хочуть, щоб інтереси країни в усіх сферах представляли всі люди доброї волі.

Ми навчилися себе захищати. Але не опанували науки перемагати. Для цього потрібно навчитися представляти самих себе. І так, просувати і продавати. Не продаватися за намисто і вогненну воду, як тубільці колонізаторам. Саме продавати. Це значить — не спостерігати за грою, примазуючись до чужих перемог. А активно грати, щоб вигравати на славу України самим.

Новое Время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ярема ГАЛАЙДА

Нецікава правда війни

Знову завівся з хлопцями про «правду війни». Ну, в сенсі чи треба показувати в кіно цю саму правду.Треба!Але, якщо всю її показувати в кіно, то це буде фігня, повна заунивності і нудьги.Ну...
Для соціальних виплат від держави необхідно відкрити рахунок в національному Ощадбанку. Цікаво, як обличчя держави проявляється у фінансових установах.Заходжу у відділення банку в центрі Дніпра. Довго...
Максим Мірошниченко

Зрозумілість

Можливо, єдиний мотив, який може мобілізувати широкі кола виборців, який буде сприйматися як прогресивний та новий. Не легалайз, не легалізація проституції, гендерна політика і т.д.Поясню. У 2015-16 р...
У нас небезпідставно прийнято вважати, що українська влада використовує ситуацію з війною у внутрішніх політичних іграх, в тому числі і в узурпацію.Гомо політикус в усі часи було важко втриматися від...