App Store Google Play

У Дніпрі пройшов перший Всеукраїнський форум "Декомунізувати не можна залишити"

14 Липня 21:00
У Дніпрі пройшов перший Всеукраїнський форум "Декомунізувати не можна залишити"

Сьогодні, 14 липня, у Дніпрі в громадському інформаційно-виставковому центрі "Mediaprostir" відбувся перший Всеукраїнський історичний форум "Декомунізувати не можна залишити". Про це повідомляє Дніпроград з місця подій.

Захід став справжнім просвітницьким та дискусійним майданчиком, де експерти всеукраїнського рівня разом із місцевими мешканцями обговорили процес декомунізації в Україні, роботу з радянською спадщиною та подолання наслідків радянсько-російської пропаганди. Відтак, директор науково-дослідного інституту українознавства Богдан Галайко наголосив, що в часи незалежної України, не було проведено достатньої роботи з суспільною свідомістю щодо необхідності декомунізації.

"Ключові рішення в процесах декомунізації проводить місцева влада, одна частина якої, на жаль, не еволюціонувала з комуністичної системи, а інша – креольці, щось середнє між малоросом та українцем. Це питання ідентичності кожного громадянина. Такі епохальні події, як революція на граніті, Майдан 2004 року, майдан 2013 року – принесли позитивні злами в суспільну свідомість, і ми рухаємось в правильному напрямку. Питання в тому, щоб максимально поширювати інформацію в країні, що неможливо без злагодженої роботи центральної влади, ЗМІ, місцевої влади та в принципі розуміння навіщо це потрібно", - зазначив Галайко.


Представник Українського інституту національно пам’яті Богдан Короленко наголошує, що необхідний комплексний підхід процесу декомунізації, зокрема широка просвітницька робота зі співпрацею з боку місцевої влади.

"Уявіть, що з 1000 перейменувань, лише 300 мають історичне підгрунтя. Місцеве самоврядування часто опиралось декомунізації. Спробами саботажу були пропозиції переосмислення етимології – стара назва залишається, проте її трактування змінюється (скажімо, місто Дніпропетровськ в честь Святого Петра). Особливо злою іронією є приклад село Андріївське, яке було назване на честь комуніста Андрєєва. Його хотіли переосмислити на честь бійця УПА, який боровся проти радянської окупації. На мою думку, одна з головних причин саботажу процесу декомунізації – страх електоральних втрат з боку влади. Тому, крім просвітницької складової, для успішної декомунізації необхідний адміністративний ресурс, а також громадська ініціатива, особливо важлива вона стає у випадку відсутності попередніх компонентів", - наголосив Короленко.

Також він переконаний, що наступним кроком після декомунізації має стати масштабна українізація та деколонізація.

"Якщо людина живе в оточенні пропаганди і не помічає її, значить пропаганда зробила свою справу. Ми маємо набагато більшу проблему, якщо почати в ній розбиратися. Чи не в кожному населеному пункті, починаючи від маленьких селищ, закінчуючи мегаполісами, можна зустріти вулицю імені Пушкіна, Лермонтова та інших російських діячів, які з першого погляду не мають стосунку до насаджування тоталітарного режиму. І чомусь ні в кого не виникає питання - чому в українському місті є вулиця російського діяча, а не українського. Ідеологічно-інформаційно російська імперія знає як виграти війну, адже навіщо вводити танки чи вести збройний конфлікт, якщо можна забрати уми і впливати на свідомість. Тому ми не можемо обирати нейтральні назви, ми маємо укорінюватися, зокрема назва Січеславська тому чудовий приклад", - пояснив Богдан Короленко.

Громадський діяч та музикант Тарас Компаніченко наголошує, що саме за історичними назвами людина себе ідентифікує.

"Україну десятками років перетворювали на другосортну державу, «молодшого брата», що не має історії, культури та власних діячів. Нас хотіли переконати, що найменший успіх України – заслуга совдепа. І в цьому випадку дуже серйозну роль зіграли топоніми. Адже коли людина щодня ходить по ленінсько-сталінських вулицях, по проспектах імені російських діячів, вона підсвідомо розуміє, що держава, яка не має власних національних героїв, тих, хто прославив свою землю, не може бути незалежною та розвиватися окремо. Тож давайте вже вирішемо, де ми живемо - в державі, яка випадково з’явилася в 1991 році, чи в країні, незалежність якої виборювали століттями? ", - вважає Компаніченко. 

Після офіційної частини форуму кобзар Тарас Компаніченко провів творчий вечір. Також усі присутні змогли поспілкуватися із спікерами та істориками у неформальній атмосфері та ознайомитись з виїзною виставкою історичного музею, присвяченою революції 1917-1921 років на Січеславщині.

Нагадаємо, під час форуму народний депутат Андрій Денисенко наголосив, що перейменування Дніпропетровської області на Січеславську це не просто органічне закінчення процесу декомунізації, а повернення українців до своїх витоків. Також перейменування підтримав Єпископ Дніпровський та Криворізький Симеон.

 

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

#безвіз...пройшов повз мене. Ну от правда. У мене як не було можливості їздити у Відень на вранішню каву, так безвіз її і не приніс )))#Томос...мені от все рівно, наскільки канонічна УПЦ КП, бо я туди...
Будь-яке суспільство в тій чи іншій формі прагне до найвищої мети - всеосяжного блага. Аби досягти цього блага всередині народів відбувається природна кристалізація окремих каст чи систем, я...
Кожен раз користуючись послугами перевізників у Дніпрі я надихаюся. Щоденні умови дістатися із пункту А в пункт Б просто таки надихають кричати і матюкатися, й так щоб всі почули. Але цього разу я не...
Томос це, звісно, дуже добре і потрібно, але...Держава у нас яка? Світська. Церква відокремлена від Держави.До чого це я?А що заважало, і заважає, цій самій Державі визнати те, що лежить на поверхні:...