App Store Google Play

Без загальнодержавного підходу до вирішення проблем питної води годі говорити про майбутнє України, - Валерій Безус

6 Липня 18:00
Без загальнодержавного підходу до вирішення проблем питної води годі говорити про майбутнє України, - Валерій Безус

Наразі все більше фахівців сходяться на думці, що у недалекому майбутньому в Україні гостро постане питання забезпечення населення питною водою. Не зважаючи на це, в державі поки що не звертають на це увагу, перекладаючи усі проблеми на плечі наступного покоління українців.

Вже очевидно, що головна артерія країни річка Дніпро знаходиться у критичному стані, що прямо впливає на якість питної води для населення та екологію в цілому.

Заступник голови Дніпропетровської обласної ради Валерій Безус під час першого міжнародного водного форуму “Борисфен-2018” поділився з кореспондентом Дніпрограда власним баченням на проблему з питною водою в Україні.

Сьогодні на форумі зібралося багато фахівців та науковців у сфері водопостачання, було багато сказано про проблеми, які вже має Україна з водопостачанням. До того ж, їхні прогнози також не вселяють надію. На вашу думку, які головні причини того, що водна система в Україні знаходиться в такому стані?

Особисто мені здається, що сьогодні головна проблема це те, що до цього питання в принципі немає достатньої уваги. Її приділяють іншим сферам екології, наприклад повітрю. Нас постійно турбують екологи на рахунок викидів в атмосферу, але питання стану водних ресурсів майже нікого не цікавить. Раніше я думав, що така ситуація скрізь, але поспілкувавшись з німцями я дізнався, що в них все навпаки. Вода — головний пріоритет для них.

Я думаю, що тут головною причиною є наш пострадянський менталітет, який не дає зрозуміти просту річ —  вся екологія є загальною, предметною, а не сферою діяльності якоїсь “партії зелених”.

До того ж, в плані водозабезпечення ми не маємо жодних планів та загальнодержавної стратегії, яка б дозволяла нам розраховувати на певні умови у майбутньому та відповідно до цього бути впевненими у подальших кроках.

Тобто, ані українське суспільство, ані держава не усвідомлює необхідність розробки комплексу дій для майбутнього?

Так, я довго шукав, чи є в нашій державі хоча б якесь національне планування забезпеченості водними ресурсами. Наприклад, щоб нам сказали “Ось є Україна станом на 2020 рік з таким населенням і такими обсягами водних ресурсів та є Україна станом на 2040 рік з іншим населенням та розрахунком можливого рівня водозабезпечення”. Цього я ніде не побачив. Теоретично такі програми і плани мають десь бути в наукових закладах, але на національному рівні поки хто їх не затвердив.

Й самі українці не запитують про це. Молодому поколінню треба знати, що буде тут з водою у майбутньому аби мати хоча б якісь життєві плани на найближчі 20-30 років.

Я вважаю, що на рівні з відсутністю загальнодержавного підходу має бути й достатня обізнаність серед народу про актуальність питання належного забезпечення водними ресурсами. Це принципово.

Що люди мають розуміти в першу чергу?

По-перше люди повинні знати, що коли вони вимагають якісну питну воду, то це питання в основному не до водоканалів, а до водних ресурсів, які вони використовують. Окрім цього, споживачі рідко коли поглиблюються в проблеми водопостачання. Інколи це призводить до того, що під тиском певних публічних осіб вони можуть погодитися використовувати воду, зовсім непридатну до вживання. Зокрема, подібну полеміку можна спостерігати в Марганці, де йдуть розмови про водокачки на грунті з марганцевими рудами.

Люди можуть не задати жодних питань і спокійно вживати цю воду, тільки аби вона текла з крану.

В нас взагалі немає розуміння, що водний ресурс це не якась віддалена річ.

Хто саме має вирішувати цю проблему? Окремо кожна організація чи всі інституції разом?

Важливо розуміти, що це комплексна проблема. Так, ми має різноманітні установи, агенції, заклади, які опікуються цим питанням. Але всі вони відокремлені одне від одного і займаються власними напрямками — хтось рекреацією, хтось рибними ресурсами, хтось питною водою, а хтось водовідведенням. А єдиної системної програми, на жаль, вони не мають.

На мою думку, має бути розроблена національна стратегія .

Що стосується форуму “Борисфен-2018”, яка його роль в цьому процесі?

Вважаю, що ця зустріч має позитивно вплинути на проблему водних ресурсів хоча б у Дніпропетровській області. Ми познайомили менеджерів водоканалів не тільки з науковцями, а і підприємцями, які мають в своєму розпорядженні передові технології. Як ми бачимо, для керівництва водоканалів це цікаво, адже у минулому їх турбувало лише невелика ділянка для водозабору, підтримання її у належному стані і все. Наразі можна чітко побачити, що вони починають розуміти масштаб своєї діяльності та масштаб проблеми з річками в Україні.

На жаль, цей форум - волонтерський проект, який не має бюджетного фінансування. І поки важко казати про державну підтримку таких заходів.

Також важливим аспектом є те, що в нашій державі поступово помирає наукова база для вивчення цього питання. Присутні на форумі представники наукових установ одноголосно заявляють, що молоді фахівці і спеціалісти не знаходять собі місця в Україні та змушені шукати долі закордоном. Рано чи пізно ми прийдемо до того часу, коли нам будуть потрібні фахівці з відновлення водних ресурсів, але держава має усі шанси зіштовхнутися з їхньою відсутністю. Відповідно, ми маємо зробити все, аби молоді науковці залишалися в країні та вкладали свої зусилля в охорону українських водних ресурсів.

Багато хто заявляє, що річка Дніпро страждає від каскаду гідроелектростанцій і водосховищ. Як, на Вашу думку, має розвиватися екологічна політика щодо цих споруд в майбутньому?

Так, гідроелектростанції мають значний вплив на стан річок в дніпровському басейні. Раніше всі заявляли, що держава не існуватиме без ГЕС, але сьогодні ми маємо відновлювальні джерела енергії, які дозволять поступово відмовлятися від таких станцій. Звичайно, що це станеться не у найближчому майбутньому, але проблема наразі полягає у тому, що Україна не має бачення вперед щодо цього.

Наприклад, можна розробити програму, згідно якої буде збудовано сонячну електростанцію, яка у повному обсязі замістить ДніпроГЕС через 50 років. Втім й таких проектів наразі не існує, а питання про це рано чи пізно стане актуальним.

Будь-яка людина, яка збирається тут жити до старості, має бути впевнена у майбутньому. Якщо держава не може забезпечити цю впевненість, то і людина навряд пов’язуватиме своє життя з цією землею. Тому наша задача і полягає у тому, аби зробити усе можливе для того, щоб українці відчували стабільність та могли планувати своє життя саме тут, в Україні.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ярема ГАЛАЙДА

Нецікава правда війни

Знову завівся з хлопцями про «правду війни». Ну, в сенсі чи треба показувати в кіно цю саму правду.Треба!Але, якщо всю її показувати в кіно, то це буде фігня, повна заунивності і нудьги.Ну...
Для соціальних виплат від держави необхідно відкрити рахунок в національному Ощадбанку. Цікаво, як обличчя держави проявляється у фінансових установах.Заходжу у відділення банку в центрі Дніпра. Довго...
Максим Мірошниченко

Зрозумілість

Можливо, єдиний мотив, який може мобілізувати широкі кола виборців, який буде сприйматися як прогресивний та новий. Не легалайз, не легалізація проституції, гендерна політика і т.д.Поясню. У 2015-16 р...
У нас небезпідставно прийнято вважати, що українська влада використовує ситуацію з війною у внутрішніх політичних іграх, в тому числі і в узурпацію.Гомо політикус в усі часи було важко втриматися від...