App Store Google Play

Грубість наше все. Як українці поводяться в кафе та транспорті

21 Червня 14:00
Грубість наше все. Як українці поводяться в кафе та транспорті

Я би не хотіла працювати в сфері обслуговування. Знаєте, чому? Тому що ми, клієнти, страшні.

Всі свої негаразди, проблеми, комплекси, біди, переживання люди часто вихлюпують саме на касирів у супермаркетах, операціоністів у касах, кондукторів у транспорті і так далі. 

Роздратованість, грубість, незадоволеність, похмурість – наше все. Так, часто з обох боків. 

Мені, буває, теж дуже тяжко контролювати себе. Ні, не грублю, але періодично з великими труднощами вимикаю незадоволене обличчя. 

Десять років тому моя донька поїхала вчитися до Торонто. Пройшов десь рік, і я її запитала, що для неї було найскладнішим в чужій країні? Очікувала чого завгодно, але точно не тієї відповіді, яку миттєво почула.

- Знаєш, найтяжчим було посміхатися людям. У мене реально боліла щелепа. А потім пройшло. І тепер я навіть не уявляю, як можна не усміхатися?!

Я стараюсь бути приязною на вулицях, в магазинах і так далі. Так, саме стараюсь. Тому що на рівні базової навички у мене це не спрацьовує.

На касі в супермаркеті, куди я заходжу регулярно, є касирка. Вона – неймовірна, нетипова: інша. Спокійна, зосереджена, привітна, з хорошою, правильною мовою. У неї завжди гарний настрій і посмішка. І в комунікаціях вона богиня. Іноді мені хочеться туди зайти, щоб просто її побачити.

Знаєте, ну нічого ж особливого в тому спілкуванні касир-клієнт. Привіталися, уточнили кількість пакетів, розрахувалися, попрощалися. А я виходжу – і люблю весь світ. І посміхаюсь.

В банку, де обслуговуюсь, є операционістка. У нас з нею стосунки на хімічному рівні. Ми жартуємо про якісь буденні речі – мені смішно та комфортно. 

Я люблю заходити в маленький магазинчик Здорова їжа. Перше наше знайомство відбулося з моєї фрази: «Як?! У вас немає терміналу?! Але ж це зручно!»

- Та у нас практично всі розраховуються готівкою, і ми боїмося, що встановимо термінал - і намарно.

- Я наприклад, ваша потенційна клієнтка, але я не люблю готівку. Жаль…

Прийшла знову через тиждень. Мені від порога власник каже: «Термінал є! Все, як ви замовляли! – і посміхається».
Чи треба говорити, що я туди ходжу часто? 

Я люблю оцю персональну включеність у ставленні до мене, як до клієнтки. Я знаю, що принцип – поводь себе з оточуючими так, як хочеш, щоб вони поводились з тобою, – спрацьовує неодмінно. Якщо не з першого разу, то з десятого точно.

Любити людей – то досить складно. Але воно того варте. Бо ми, люди, можемо бути прекрасними. Правда ж? 

Facebook автора

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Марія СОЛОМОНОВА

Рейдер из кремля

Чтобы картина о рейдерстве не только в Днепре, но и во всей Украине, была завершенной, её следует дополнить весьма немаловажным фактом, который дамокловым мечом завис над каждым украинцем, небезразлич...
92-роки тому Катеринослав перейменували у Дніпропетровськ. Звісно, не було ніяких референдумів/громадських слухань/можливості подати альтернативну петицію.Теоретично і зараз у місті живуть люди, які н...
Юрій Фоменко

Божі пензлики

У Бога є велика стара торба. Наскільки стара, що геть зношена і в латках. А у тій торбі: гачки, пензлі, гребінці, веретена, сита, сопілочки, граматки, вуздечки, тронки…   І ходить він з то...
Багато чую останнім часом про геройство, мотивованість та крутість, як необхідні якості для солдата. Скажу чесно: фігня це все, як на мене.Герої затикають подвигами чужі або ж свої помилки.Найкраще пр...