App Store Google Play

Вибори 2019. Що не так з Україною

15 Червня 10:00
Вибори 2019. Що не так з Україною

На другий день мого перебування в Києві, зі мною зустрівся один з найкращих політичних аналітиків України. Він запитав, чиєю перемоги хочуть Сполучені Штати на наступних президентських виборах в Україні, запланованих на березень 2019. Я сказав йому, що у Сполучені Штатів немає фаворита. І не буде.

Мій співрозмовник був дуже незадоволений відповіддю. Чому б Заходу не вибрати когось, не інвестувати у свого кандидата $150-250 млн, і не привести його до перемоги? Так роблять і росіяни, і олігархи. Чому американці не роблять так раціонально? Інший експерт стверджував, що популярний кандидат може отримати президентське крісло всього за $40-50 млн. Хоча це також велика сума. Для порівняння, президентська виборча кампанія у Швеції коштує $12 млн, а в Німеччині - $90 млн. Ці суми включають в себе всі сторони.

Ми почали обговорювати українського олігарха Віктора Медведчука, якого вважають головним агентом Путіна в Україні. Він був одним із перших, проти кого США ввели санкції за окупацію Криму Росією 17 березня 2014 року. Але в Україні він живе, нічим не обмежений. Нібито щойно він навіть купив три телевізійні канали в Україні – 112, NewsOne і Zik – очевидно, для підготовки до президентських виборів. Ці канали спрямовані на популістський електорат. Зайве говорити, що ніхто не вважає, що Медведчук купив ці телеканали за власні гроші – за кошти Кремля. Український олігарх Дмитро Фірташ, як і раніше, володіє телеканалом «Інтер»: ми знаємо, що він свої гроші отримав від Газпрому і Газпромбанку.

Потім ми обговорили, хто стоїть за кандидатами. Простежується чітка картина: півдюжини українських олігархів, імовірно, фінансують до вісімнадцяти потенційних кандидатів у президенти. У серйозних олігархів – по три кандидати: один з них – улюбленець, один може перемогти, а один – технічний кандидат. Ситуацію добре ілюструє картина нічної гри в покер у заповненій димом кімнаті.

Ця розмова відображає українську реальність і що з нею не так. В ідеалі, Україні потрібно реалізувати три головні зміни, які допоможуть знизити ймовірність того, що президентські вибори будуть куплені.

Перша мета: зробити Україну парламентською республікою, тим самим обмеживши владу президента. Конституція України з поправками, внесеними у грудні 2004 року, більше схожа на клаптикову ковдру, яку поспішно зшивали – вона непослідовна. Розподіл повноважень між президентом і прем'єр-міністром завжди був нелогічним. У всіх країн ЄС, за винятком Франції, парламентські системи прозоріші і містять більше стримувань і противаг, ніж президентські. Українські олігархи готові викласти такі суми на кандидата у президенти, тому що їх очікує високий прибуток. Якщо у президента буде менше влади, кандидати будуть залучати менше фінансування.

По-друге, Україна зможе стати дієвою демократією, тільки якщо ефективно обмежить витрати на політичні кампанії. Зараз у виборах може перемогти тільки кандидат, якого підтримує хтось із олігархів. Чинні закони про фінансування виборів надто суворі: всі визнають, що їх не можна застосовувати, і Україна в жодному разі не дотримується верховенства права. Всі країни ЄС дотримуються строгих правил фінансування виборчих кампаній. У багатьох країнах дозволяють невеликі, але державні витрати: цих правил дотримуються. Дві найбільші статті витрат на кампанію – реклама на телебаченні і білбордах: українські НУО протягом багатьох років оцінюють їх. Таких обмежень можна досягти, якщо в країні хоча б мінімально дотримуються верховенства права. Сподіваюся, новий антикорупційний суд зможе змінити ситуацію.

Значно більша проблема полягає в безпосередній купівлі голосів. Один з моїх співрозмовників стверджував, що половина українського електорату голосує за гроші, а стандартна ціна одного голосу – $20. Отже, для того, щоб купити 15 млн голосів, потрібно витратити $300 млн.

І наостанок: без прозорості, жодні правила щодо фінансування виборів впровадити не можна. Україна вже змогла далеко просунутися в цьому напрямку: виявлені справжні власники банків. Далі потрібно зробити два важливі кроки: розкрити фактичних власників більшості телеканалів в Україні, а також провести відкритий і публічний аудит виборчих кампаній.

Нарешті, правоохоронні органи України повинні застосовувати державні закони щодо основних російських агентів і осіб, які підпадають під санкції. Вони не повинні бути власниками телеканалів і фінансувати президентські виборчі кампанії. Як узагалі Медведчука і Фірташа допустили до цієї гри? Будь-який кандидат, який фінансується Кремлем або однією з його довірених осіб, повинен бути негайно виключений зі списку кандидатів.

Аtlantic Сouncil

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

У нас чергова серія саги про #мовнийпатруль у Дніпрі. Цього разу у центрі нашого епізоду феєрична відмазка Стоп Нелегал - Закон один для всіх, два активісти якої ̶Б̶о̶ш̶и̶р̶о̶в̶ ̶т̶а̶ ̶П̶е̶т̶р̶о̶в̶ і...
Останнім часом, коли дивлюся на те, що відбувається навколо, вже вкотре мені спадає на думку аналогія між Україною та Іудеєю часів Другої Іудейської війни. Події тої війни досить живописно описав у св...
Ярослав СИНИЦЯ

Станиця Луганська

Станиця Луганська зараз,це  не те, що було три роки тому.  Людська натура така, що має здатність пристосовуватись до будь-яких умов, і за дуже короткий час. Про війну тут нагадують цілі квар...
Наслідки Першої Світової для України оформилися у конкретний факт та конкретну дату 14-го листопада 1918-го року.У цей день гетьман Павло Скоропадський видав грамоту про воз'єднання на федеративних на...