App Store Google Play

Володимир Рубан. Історія однієї консерви

11 Березня 18:00
Володимир Рубан. Історія однієї консерви

Дані, приведені нижче, були зібрані з відкритих джерел і півроку тому передані Медійна ініціатива за права людини волонтерською організацією, яка наразі ввійшла в один з підрозділів ЗСУ і побажала залишитись неназваною.

В травні 2014 року, коли бойові дії на Донбасі набирали обертів, країна оговтувалась від першого шоку і нашвидкоруч готувала армію до війни, в ЗМІ все частіше почало звучати ім’я самоназваного генерал-полковника Володимира Рубана. Саме він і очолювана ним громадська організація “Офіцерський корпус” з власної ініціативи взяли на себе відповідальність за звільнення заручників з підвалів “ЛНР/ДНР”.

Загальновідомо, що Рубан неодноразово висловлювався на підтримку бойовиків, звинувачуючи українських військових в обстрілі мирних кварталів чи у тому, що саме Київ затягує переговори по звільненню заручників. Але цікаво, що за відкритими інтренет-даними, протягом 2014-2016 років фіксувалась підвищена активність російських та проросійських ЗМІ з популяризації Рубана. Найбільша кількість публікацій про нього належить українському підрозділу медіагрупи “Російська агенція міжнародної інформації” - “РИА Новости-Украина” - близько 130 публікацій. Також активними в поширенні початкових (не репост) тематичних матеріалів, у тому числі особистих інтерв’ю, є російські “ИТАР-ТАСС”, “Lenta.ru”, “KM.RU”, “Русская весна” тощо. Крім того, російські ЗМІ використовували “генерал-полковника” в якості ньюзмейкера. Ви легко можете знайти в ру-неті заголовки накшталт “Генерал-полковник ВСУ Рубан сообщает о том, что украинская армия ціленаправлено обстреливает территорию Горловки вместе с мирным населением”

Звідки ж взявся Володимир Рубан і чому раптом став таким впливовим?

Починаючи з 2004 року Рубан ще не знав, що він “генерал-полковник”, а активно займався поліграфічно-видавничою діяльністю. При чому діяльність ця була дещо специфічною. І навіть не тому, що у 2005 році він раптом став власником найкращого на той момент в Україні поліграфічного обладнання. Протягом 2004-2008 років Рубан ціленаправлено займався створенням видавничої групи підприємств, яка активно формувала проросійські позиції в літературній і освітній сферах.

Наприклад, в 2008 році контрольоване Рубаном підприємство “Поліграфічний центр “Київська Русь” разом з громадянином РФ Олександром Дроздовим створюють ТОВ “Відкритий руський університет ім. М. І. Костомарова”. Цікава деталь: номер мобільного телефону, що значився в реєстраційній формі підприємства - +380674052625 - дивним чином збігається з номером, який з’явиться в мережі значно пізніше, у 2014 році, коли Володимир Рубан буде називатися керівником Центру гуманітраної допомогу по звільненню полонених та заручників у зоні АТО і публікуватиме його як свій особистий.

 

Але повернімося в далекий 2008-й і до партнера Рубана Олександра Дроздова. Нескладними маніпуляціями в гуглі знаходимо не менш цікаву інформацію і про нього. З 1974 до 1990 років Олександр Дроздов був офіцером зовнішньої розвідки КДБ СРСР. З 1990 року - у відставці у званні підполковника КДБ СРСР.

Разом із своїм досвідченим партнером Дроздовим, а також ще одним не менш цікавим персонажем Олександром Олєйніковим, який очолював Українську академію русистики, Рубан займається широкомасштабним розповсюдженням літератури українофобського проросійського характеру на території України, особливо активно - на Донбасі. https://www.obozrevatel.com/…/84012-anatomiya-proniknennya-…

Насамперед в освітніх закладах Донбасу протягом 2008-2010 років були впроваджені шкільні підручники “Страноведение. Россия” та посібники для перекваліфікації вчителів “Воссоединение Руси”. При цьому масовий друк цих видань здійснювався саме у видавництві Рубана “Київська Русь”.

З початку 2013 року Рубан є активним учасником проросійського руху Віктора Медведчука “Український вибір”. Цікаво, що інформація про його активну участь у заходах організації була видалена з сайту “Українського вибору”, проте зберіглася у кешованих версіях.

 

 

20 червня 2013 року Рубан створює власну громадську організацію “Офіцерський корпус” і починає дистанціюватися від Медведчука.

Показово, що “Офіцерський корпус” постійно виступав проти євроінтерграції України. Аж до 6 грудня 2013 року. Саме в цей день з активістами ОК відбувається дивна метаморфоза. Спочатку вони дають прес-конференцію про те, що засуджують дії протестувальників на Майдані, виступають проти нападів на державні об’єкти і називають себе, колишніх військовослужбовців, миротворцями, які зроблять все, щоб країна не розкололася на дві частини. А вже за кілька годин на камери Офіцерський корпус показово вступає в ряди Самооборони Майдану. А на сайті “Офіцерського корпусу” раптово змінюється настрій - сайт з цілковито проросійського перетворюється на промайданівський і згодом антисепаратистський.

Ну а далі ви вже знаєте. Починається війна і на сцену виходить миротворець “генерал-полковник” Володимир Рубан, що рятує світ і звільняє полонених. Правда, робить заяви, що явно демонструють його прихильність до агресора. Але шоковане і спантеличене війною українське суспільство спочатку навіть цього не помічає.

Коли ж у пресі все частіше з’являється інформація про зв’язок Рубана з Медведчуком, ці двоє починають публічно конфліктувати. Навесні-влітку 2015 року сайт “Українського вибору” публікує разоблачающіє статті типу “О самозванцах-прилипалах” чи “О бесчестии офицерской чести”, а сам Рубан в інтерв’ю “Радіо свообода” (27.05.2015) говорить про своє розчарування у Вікторові Мудведчуку.

Тим часом роль Рубана в обміні ставала все дивнішою. Люди, задіяні в процесі обміну, неодноразово заявляли, що Офіцерський корпус зриває переговори і, більше того, заробляє на обміні. Поступово Рубан і його організація були усунуті від перемовин по заручниках. Тоді "генерал-полковник" обрав іншу тактику. Саме він (а не Надія Савченко) був першим в ініціюванні мітингів родичів військовополонених. Ще 2 жовтня 2015 року він зібрав родичів під стінами Верховної Ради і вимагав від влади сприяти швидшому звільненню заручників.

До речі, у лютому 2015 року, на піку своєї популярності, Володимир Рубан зареєстрував політичну партію “Офіцерський корпус”, а у жовтні партія навіть взяла активну участь в місцевих виборах. Можна сказати, що присвоєний собі статус ключового координатора з обміну полоненими він використав і використовує сповна, зокрема для впливу на переговорні процеси в інтересах російської сторони.

27 лютого 2017 року Володимира Рубана затримала СБУ на одному з КПВВ на лінії розмежування. Не у зв’язку з усіма вище переліченими фактами, а нібито через порушення режиму перетину кордону з окупованими територіями. Мабуть, для кураторів Рубана це нехороший знак. Дивно, що на четвертому році війни українські спецслужби обмежилися лише знаками.

Нарешті 8 березня за результатами довготривалої спецоперації в районі КПВВ "Майорськ", що поблизу Горлівки Донецької області Служба безпеки України затримала Володимира Рубана, який "організував незаконне перевезення з тимчасово непідконтрольної Україні території Донецької області на автомобілі "Мерседес Бенс Спринтер" великої парії вогнепальної зброї, боєприпасів та інших засобів ураження" - згідно з доповіддю керівника Служби Василя Грицака.

Залишається сподіватися, що це затримання - не останнє і громадськість побачить щось більше ніж кілька меблів, нашпигованих боєприпасами і зброєю.

Сторінка авторів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Анастасія ГОРЯЧА

До Дня Збройних сил України

Сьогодні країна відзначає День Збройних сил України. На п’ятому році війни гостро відчувається необхідність віддати шану Героям, які врятували незалежність нашої країни у 2014 році і продовжують...
Про такі випадки складають легенди. Сам я подібного ніколи не бачив, але Древні з нашого депо розповідали, що трапляється це приблизно один раз на 30 років.Я їхав за маршрутом № 19, нічого не передвіщ...
На жаль, ми ще не здатні усвідомити усього масштабу агресивних дій Росії проти України. І навіть на Азовському та Чорному морі. Це через своє "сухопутне" мислення. Ось перед вами усі об'єкти, захоплен...
 Блокада Азовського моря та великих портів Бердянська та Маріуполя — це цілком логічний і очікуваний крок від Росії, яка таким чином поступово формує навколо України класичний “мішок&...