App Store Google Play

Хто допоможе цивільним, постраждалим від війни на Сході країни?

18 Лютого 14:00
Хто допоможе цивільним, постраждалим від війни на Сході країни?

Війна на Сході України триває вже майже чотири роки, і немає надії на її швидке закінчення. 

За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, в Україні за період з 14 квітня 2014 року до 15 листопада 2017-го від війни загинуло або було поранено більш як 35 тисяч людей. Зокрема, загинули щонайменше 2523 цивільні особи (не рахуючи 298 загиблих унаслідок падіння літака MH-17 17 липня 2014 р.). Кількість цивільних осіб, які зазнали поранень у зв'язку з конфліктом, оцінюється на рівні семи—дев'яти тисяч осіб. За даними Національної поліції України, за весь цей період зникло безвісти понад 8000 українців, на кінець 2017 року вважаються зниклими понад 1300 осіб. Кілька сотень цивільних заручників у полоні бойовиків зазнали жорстокого катування і після звільнення потребують лікування. Внаслідок воєнних дій зруйновано і пошкоджено десятки тисяч житлових та адміністративних будинків. Без житла й доступу до комунальних послуг залишилося близько 70 тисяч жителів контрольованих урядом територій Донецької і Луганської областей.

Якщо облік загиблих та поранених військовослужбовців на підконтрольних територіях ведеться ретельно й розроблено механізм компенсації для них, то систематичного обліку смертей та поранень цивільних осіб державними органами не ведеться взагалі, і компенсацій цивільні не отримують. Вони можуть отримати хіба що невеличку разову фінансову допомогу в межах кількох сотень чи тисячі гривень від своїх органів місцевого самоврядування (ОМС). 

З відновленням житла допомагають волонтери й міжнародні організації, такі як Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Норвезька рада з питань біженців та інші. З державного ж бюджету виділяються крихти.

У нещодавно ухваленому законі, який у народі називають законом про реінтеграцію Донбасу, міститься норма, згідно з якою завдану матеріальну та моральну шкоду постраждалим від війни повинна компенсувати держава-агресор, Російська Федерація, а Українська держава відповідальності за це на себе не бере. 

Ми вважаємо, що бодай на четвертому році воєнних дій маємо вже назвати Росію агресором (на що є й правові підстави — стаття 3 Резолюції №3314 ООН від 14.12.1974 р.), території, які контролюються так званими ДНР і ЛНР, — окупованими, а війну — війною (щоправда, так і не назвали, але хоча би позбулися далекого від реальності евфемізму АТО). І стратегічно ця норма правильна. Але Росія найближчим часом, зрозуміло, ніякої компенсації не заплатить, і десятки тисяч поранених, непрацездатних членів родин загиблих чи зниклих безвісти цивільних залишаються без будь-якої підтримки, як і люди, що втратили житло й інше майно. Жити, лікуватися, відновлювати працездатність треба зараз, а не в світлому майбутньому. Тому потрібно було в цьому законі передбачити механізм компенсації шкоди вже сьогодні, а не покладатися на її відшкодування Росією в далекому майбутньому. Проте українські політики, дбаючи про державні інтереси, забувають про інтереси постраждалих. 

Ще один приклад того, що права людини не є пріоритетом закону про реінтеграцію, — це відсутність вказівки на залишення чинними нормативних актів, які враховують особливості проведення АТО. Так, колекторські фірми вже телефонують переселенцям і вимагають повернення кредитного боргу за квартири на окупованій території. Вони стверджують, що АТО тепер не існує, і, отже, мораторій на стягнення кредитної заборгованості за майно, що перебуває на окупованій території, скасовано. І прикладів недолугості цього закону можна навести багато.

Така політика є нелюдяною. Українська держава замість бути гуманною і милосердною, кидає десятки тисяч людей напризволяще. На цьому тлі норма статті 3 Конституції про те, що життя та здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, є звичайним радянським лицемірством.

Відтак потерпілі, не отримавши допомоги від держави, не домігшись від правоохоронних органів розслідування злочинів, від яких вони постраждали, звертаються до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) із заявою проти Росії як першопричини своїх страждань, і проти України — за бездіяльність. Закон про реінтеграцію, якщо він буде підписаний президентом і набуде чинності, погіршить ситуацію: адже в разі, коли Україна знімає з себе відповідальність за компенсацію завданої шкоди, потерпілим тільки залишається, що звертатися до ЄСПЛ. Юристи Харківської правозахисної групи вже подали понад 200 заяв проти Росії та України про порушення прав жертв війни. Проте це шлях у нікуди: десятки тисяч заяв до ЄСПЛ — це ганьба для держави. 

Ми вважаємо, що українське суспільство зможе примусити державу налагодити систематичний облік цивільних осіб, постраждалих від війни, напрацювати й закріпити на нормативному рівні механізм компенсації завданої шкоди. Він має стосуватися цивільних, постраждалих від війни і на контрольованій, і на окупованій територіях.

Факт відсутності державної соціальної допомоги постраждалим унаслідок війни цивільним особам, які потребують екстреної медичної і соціальної допомоги та реабілітації, змушує правозахисні організації спиратися на чинне законодавство в контексті АТО.

Законом України "Про боротьбу з тероризмом" передбачено компенсацію шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, а також соціальну реабілітацію постраждалих осіб за рахунок коштів державного бюджету.

Але проблема в тому, що покалічені жертви війни не мають відповідного соціального статусу і не можуть скористатися цим законом для отримання будь-яких коштів бодай на ліки. Понад те, вони стикаються не тільки з правовим невизначенням свого статусу, а ще й зі знущанням чиновників, коли травми їм оформлюють як загальне захворювання. На травму, отриману від вибуху або катування, накладається ще й морально-психологічна травма від бездушного ставлення до них офіційних осіб держави.

Людмила М. (Краматорськ), яка 14 серпня 2014 року від вибуху втратила руку, досі не може отримати відповідний статус.

Олександр Г. (Луганськ) 14 липня 2014 року йшов на роботу з аматорським фотоапаратом, його затримали бойовики за підозрою у шпигунстві і кинули у підвал до терориста "Бетмена". Ось короткий витяг з його свідчення нашим юристам.

"…Мене завели в кімнату, де я побачив близько десяти в'язнів — як чоловіків, так і жінок. Мене вивели на середину кімнати. Чоловік на прізвисько "Маніяк" наказав мені сісти на підлогу. Я присів і одразу отримав від "Маніяка" потужний удар ногою в ділянку серця. Від удару я впав. Чоловік на прізвисько "Янек" кілька разів уразив мене електрошокером з лівого боку… після цього він взяв згорток синтетичного шнура, відрізав шматок шнура і розрізав його навпіл. На кінці кожного відтинку він зробив по невеликому зашморгу. "Маніяк" наказав мені роздягтися догола, на мої руки накинув зашморги шнура, після цього мене повалили на стіл обличчям донизу. Поплічники "Маніяка" за допомогою прив'язаних до зап'ястків відтинків шнура розтягли мені руки, а "Маніяк" почав бити мене пластиковою трубою по п'ятах, литках, стегнах, спині, плечах… Наказавши помічникам зафіксувати мене так, щоб я не мав можливості поворухнутися, "Маніяк" охопив своєю долонею мій вказівний палець правої руки і намагався зламати його. Я почав чинити опір. Стіл, на якому мене утримували, не витримав і розвалився. "Маніяк" вилаявся і наказав помічникам принести дверне полотно. Він повідомив, що буде відрізати мені пальці хірургічною пилкою…"

Скільки таких жертв війни?

Минуло більш як три роки. Куди і до кого їм звертатися? Як їм виживати при такому стані здоров'я? На який закон посилатися?

Ухвалений у листопаді минулого року закон №2203 не забезпечує їм захисту. По-перше, він іще не набрав чинності, а Мінсоцполітики ще тільки розробляє проект постанови Кабміну "Про затвердження Порядку встановлення зв'язку інвалідності чи іншими ушкодженнями здоров'я з пораненнями, одержаними особами… від вибухових речовин...".

Передбачається, що створять міжвідомчі комісії, які… встановлюватимуть "зв'язок".

Уявляєте цю тяганину і нові страждання жертв війни?

Людмилі М., яка втратила руку від вибуху, цей закон, можливо, й буде корисним, а луганчанина Олександра Г. закон проігнорує: встановлення причинно-наслідкового зв'язку між його зламаною грудиною, порізаними руками і катуванням "Маніяком" він не передбачає — не було "вибуху".

Громадський Комітет захисту прав людини подав заяву до Дарницького районного суду про встановлення факту полону і катування там Олександра.

На нашу думку, цивільним особам, які перебували в полоні у бойовиків під час збройного конфлікту, було б логічно надавати статус "учасник війни" — за логікою Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту". А отриману там інвалідність кваліфікувати статусом "інвалід війни".

Ми вже підготували такі законодавчі пропозиції.

Збираючи інформацію про цивільних, які постраждали від війни, ми питали в ОМС у населених пунктах на лінії зіткнення про найбільші проблеми, пов'язані із цим. Майже у всіх відповідях ідеться про компенсацію постраждалим — пораненим, членам родин загиблих, будівництво житла тим, хто його втратив, і переселенцям, створення робочих місць. Багато пишуть про потребу в додаткових КПВВ, бо п'яти переходів через лінію зіткнення катастрофічно мало. Багато голів селищних рад написали про неможливість належно виконувати свої обов'язки. Зміни до Податкового кодексу, ухвалені 2016 року, звільнили господарюючих суб'єктів від сплати за землю (податок на землю або оренду) та податку на інше нерухоме майно, проте компенсації місцевим бюджетам не передбачено. А ці суми становили до 80% надходжень до місцевих бюджетів. Знову порушення Конституції: стаття 142 передбачає, що "Втрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою". У результаті ОМС не можуть нормально провадити свою діяльність і виконувати повноваження, надані їм законодавством. Тому проблема наповнення місцевих бюджетів у населених пунктах на лінії зіткнення потребує вирішення в найкоротші терміни.

Необхідні негайні заходи — законодавчі, організаційні, фінансові, — щоб держава виконувала свої конституційні обов'язки перед людиною, яка опинилася в біді. 

І досить війну називати гібридною. Бо ворог — справжній, і смерті не гібридні, а справжні, і покалічені люди ходять колами пекла…

ZN,ua

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Зайшов нині у воєнторг, - не скажу який, - прикупить підсумок під магазини. Обрав такий, щоб не дуже дорогий і підходящий, підходжу до каси. Хлопці-продавці впізнали мене:- Доброго дня, Наче ж, в...
Вадим ШЕБАНОВ

Батько

В третю неділю  червня в усьому світі святкуватимуть День батька. Напередодні цього свята хотілося б згадати, яку визначну роль відіграє батько у житті кожної людини. Це навіть викарбовано у наші...
Юлія МЕЛЬНИК

Не хлібом єдиним

31 травня. Останній дзвоник. Для «першачків» - особливий день: хвилювання та щастя, радість та переживання, виступи під час урочистого прощання зі школою на 92 дні канікул... Емоцій купа....
З початку російської агресії частина українців остаточно визначилася зі своєю позицією і принципово відмовилася сприймати все, що пов'язано з Росією. На жаль, як показала практика, такі громадяни скла...