App Store Google Play

Січеслав за часів УНР: вбивства, лінчування та стихійні мітинги

15 Лютого 13:00
Січеслав за часів УНР: вбивства, лінчування та стихійні мітинги

Восени 1917-го року у Катеринослав докотилися великі політичні процеси, що зруйнували Російську імперію. Після більшовицького перевороту у Петрограді, Українська Центральна Рада брала на себе усю повноту влади в Україні аби не допустити хаосу. Катеринослав на той час був переповнений солдатами, що відмовлялися йти на фронт і захищати помираючу Росію від німців, солдатами-дезертирами, що втекли з фронту та намагалися потрапити у свої села аби прийняти там участь у "чорному переділі" землі. Місто хитали більшовики, які опиралися на місцевий робітничий клас.

За цих умов лише влада Української Центральної Ради могла консолідувати у місті різноманітні соціалістичні рухи та навести лад. Саме з цією метою до Катеринослава прибув майбутній генерал-хорунжий армії УНР Михайло Омелянович-Павленко. Офіцер приїхав командувати місцевою залогою та створювати українізовані військові частини, аби ті у майбутньому стали кістяком для армії УНР. Свої враження від міста він лишив у своїх "Спогадах командарма"

Першу частину спогадів про порятунок та охорону горілчаних складів у місті від дебоширів можна прочитати тут.

 “З часом наша катериносласька голота все таки пронюхала про ту нашу працю, яка тишком проводилася у нашому горілчаному складі й шукала тільки якоїсь причіпки, аби підняти дебош, щоби потім ширші маси кинути й на склад. Війська вони не боялись а й навіть були з ними у контакті”, — пише командир залоги.

"Така нагода скоро трапилась. Влада схопила відомого на Катеринославщині розбійника, що вирізав цілу сім’ю з 7 душ, і ув’язнила його у головному корпусі Катеринославської в’язниці (нині на цьому місті знахидиться сквер Героїв з меморіалом воїнів АТО та обласна державна адміністрація — Ред.). Натовп кинувся до в’язниці бажаючи злінчувати розбійника на прізвище Білошапка. Найбільш надійну частину нашу, ескадрон кінноти, відрядив я о 10 год. ранку для захисту в’язниці. Об 11 год. діло загострилося, і я змушений був виїхати на місце подій особисто. Картина була грізна: 5–6 тисячний, розлючений спротивом військ натовп буквально обложив весь довгий фасад в’язниці. Збентежена адміністрація очікувала, що ось-ось натовп опанує положення, а тоді разом із Білошапкою дістанеться і їй. Я наказую кінноті демонструвати кінну атаку з тим, щоб очистини навколо в’язниці певний необхідний простір. Сурмач трубить атаку, шаблюки блищать у повітрі, коні рухаються натовп свистить, лається, погрожує, але відступає. Ми трохи очистили терен, трохи легше. Питаю начальника в’язниці чи не має другого виходу, щоб вивезти цього самого Білошапку у інше місто губернії, показується — ні. Розпочинається цілоденна гра на нервах. Кілька разів кіннота переходила до наступу…" - пише Михайло Омелянович-Павленко.

Що цікаво, встигав офіцер і поспостерігати за самим натовпом, - " і досі (!) ще ввижається мені фігура одного підстаршини, що був зо всіма регаліями, — чого він тільки не начіпляв на себе: Юрія (орден — Ред.) усіх чотирьох ступенів, медалі, — й за вірність, і за службу і за хоробрість…Я переконався, що тут мав місце найпідліший маскарад з метою виглядом “старого одборного служаки” краще впливати на маси. Був це якийсь звір у образі людини — його уста, як якийсь кулемет, викидали із себе найдобірнішу московську лайку. Саме біля нього і громадилася головна маса голоти. “Огнищ” було ще декілька, лише у центрі їх були різні фігури: довговолосий, немитий студент, істеричка-студентка…Назагал утворився якийсь кошмар. Очевидячки довго стримувана злочинна активність просто вибухала. Вояки трималися добре: на вулканічні виступи маси відповідали більше сміхом, іноді робили своє діло й влучна репліка. Одначе втома почала давати себе знати, о 5 год. вечора командир ескадрону доніс мені, що кіннотники втомилися, що коні цілий день не їли, що поміж вояками йде розмова що може й не варто б себе із-за Білошапки мучити, бо Білошапка є справді душогуб і покарати його слід, та, знов же таки, коні…Я вже з досвіду знав, що означають такі розмови, — початок деморалізації, тим часом, як на мою думку, треба було лише витримати, бо видко було що натовп теж перевтомився", - далі, вочевидь, маючи досвід спостереження багатьох маніфестацій у ті роки, офіцер вдався до тонких хитрощів аби стабілізувати таке непевне та загрозливе положення.

"Колективний, навіть і випадковий організм, має своє самолюбство — я рішив допомогти вийти йому з такого становища й з цією метою вирішив надіслати до нього двох своїх молодих старшин з метою улаштувати мітинг, на котрому ухвалити резолюцію про контрреволюційну діяльність начальника залоги (тобто самого Омеляновича-Павленка — Ред.), прокричати слава совітам, а потім спрямувати натовп до штабу Совіту (нині це “Будинок Губернатора” — Ред.) для персонального доручення постанови членам Совіту. манер вдався як не може краще…За півгодини я вже чув прокляття на мою адресу, трохи пізніше славу і ура на честь совітів, а далі, під спів “Інтернаціоналу”, натовп рушив у напрямку міста. Це був найвищий час і для моїх нервів…В канцелярії в’язниці я просидів доброї півгодини, поки опвнував себе. За годину Білошапки ужене було у Катеринославі” — згадує офіцер армії УНР. 

Восени 1917-го року Катеринослав буде проголошено частиною Українскої Народної Республіки. Під час першої україно-більшовицької війни він буде ненадовго захоплений червоними. Навесні влада УНР ліквідує царські губернії, Катеринослав стане адміністративним центром землі Січ (Січова земля). 4 квітня 1918-го війська УНР разом із союзними австро-угорцями та німцями звільнять місто від червоних, а у січні 1919-го року влада УНР розпочне перейменування міста у Січеслав.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Здавалося б, народ, який хоче вижити в буремному світі перманентної агресії, має усвідомлювати необхідність наявності сильної армії, а також мовної та духовної ідентичності. В даний момент кому як не...
У нас чергова серія саги про #мовнийпатруль у Дніпрі. Цього разу у центрі нашого епізоду феєрична відмазка Стоп Нелегал - Закон один для всіх, два активісти якої ̶Б̶о̶ш̶и̶р̶о̶в̶ ̶т̶а̶ ̶П̶е̶т̶р̶о̶в̶ і...
Останнім часом, коли дивлюся на те, що відбувається навколо, вже вкотре мені спадає на думку аналогія між Україною та Іудеєю часів Другої Іудейської війни. Події тої війни досить живописно описав у св...
Ярослав СИНИЦЯ

Станиця Луганська

Станиця Луганська зараз,це  не те, що було три роки тому.  Людська натура така, що має здатність пристосовуватись до будь-яких умов, і за дуже короткий час. Про війну тут нагадують цілі квар...