App Store Google Play

Сергій Фоменко: "Українізація неможлива без повної декомунізації"

14 Лютого 18:00
Сергій Фоменко: "Українізація неможлива без повної декомунізації"

Мешканці Дніпропетровщини ініціюють перейменування регіону на Січеславщину. Зокрема, зареєстрували на сайті Президента відповідну петицію, що активно набирає голоси. Таку ініціативу радо підтримав культовий український гурт "Мандри".

Про користь декомунізації, про необхідність розвитку культури, про майбутнє України та про нову назву області "Дніпроград" поспілкувався з солістом гурту Сергієм Фоменко, в народі Фомою.

Дніпряни вирішили все ж додекомунізувати мапу України. Та просять президента перейменувати Дніпропетровську область, яка наразі прославляє ім'я ката, в Січеславську. Серед мешканців розгорілася жвава дискусія, наскільки доцільний запропонований топонім. Як вам назва "Січеславська"?

Мені дуже подобається ідея назвати край Січеславщиною. По суті, це така архетипна назва, що апелює до історичної платформи наших перемог, до основи войовничого духу українців. Багато хто волів би бачити нас гречкосіями, але ж насправді ми вольовий народ, який все своє існування бореться за право на незалежність.

Після того як Катерина ІІ знищила січі, російська влада намагалася стерти з пам’яті наше легендарне минуле, вони не хотіли аби наш бойових дух та жага до свободи передавалася з покоління в покоління, тож силували це придушити.

Тому у сучасному світі ми обов’язково маємо закарбувати назву славетних січей на мапі краю України. Аби нагадати усьому світу, що ми взмозі захистити свої кордони і не дозволити ворогу загарбати нашу землю.

На вашу думку, чому важливо додекомунізувати Україну? Адже по суті неперейменованими лишилися тільки назви двох областей - Дніпропетровської і Кіровоградської, це не так вже й багато.

Українізація України неможлива без повної декомунізації. Комунічистичний час був дуже страшний для українців - впродовж XX століття чужинці мали свої адміністрації, перебували на нашій території, порушували права людини, здійснювали політичні репресії та масові вбивства, геноциди. На багато років в країні розгорнулася русифікація з метою злиття націй в один "радянський народ", фактично на російській культурній основі. Комуністи та більшовики справжні кати для України, вони знищили величезну кількість людей та зупинили нашу Державу в її нормальному історичному розвитку.

Неподолане тоталітарне минуле досі стоїть на заваді розвитку України як європейської демократичної держави, адже саме на острівці «радянськости», яких з огляду на історичні причини залишилося найбільше на Донбасі та в Криму, сперто Путінову аґресію проти України. Носії радянських цінностей  нині є головним кадровим резервом терористичних загонів у так званих ДНР та ЛНР. Тому питання декомунізації для України сьогодні стосується вже не лише гуманітарної політики, але й політики безпеки.

Тому я вважаю, що декомунізація запустила більш широкі процеси. Зокрема, процеси самоутвердження українців. Декомунізація обов’язковий атрибут у будівництві кращого майбутнього. І ми маємо довести її до кінця. 

Серед містян вирує думка, що питання перейменування «не на часі», адже ми маємо низку серйозних економічних проблем. Ви, як митець, поясніть будь ласка, чому питання культурні та історичні паралельно важливі економічним?

Фізичні питання, зокрема економічні, важливі для того аби організм не помер. Але для того, аби організм став людиною – йому треба мова, культура, ідентифікація, почуття. І саме духовні якості відрізняють байдужий організм від справжньої людини.

Протягом багатьох років питання культури в Україні стоїть не на першому місці, навіть не в десятці лідерів нагальних питань. А направду - немає жодної успішної держави та щасливого народу в світі, які не розвивають культуру, не займаються її експортом та популяризацією серед інших країн. Саме такі абстрактні речі сприяють формуванню культурного, етичного та світоглядного кругозору людини, зокрема духовного і творчого потенціалу усього народу. У кожній розвиненій країні культурні цінності займають значиме місце в житті суспільства. Вони об'єднують різні верстви населення, сприяючи консолідації нації. Від рівня культури безпосередньо залежить успішність проведення соціально-економічних перетворень.

Світом керують ідеї, а вони не можуть з’являтися у людини, яка думає лише про економічний статок та фізичне життя. Не можуть з'являтися й у тих, хто не цікавиться розвитком світу, політикою, історією. І ті ж тоталітарно-комуністичні топоніми на нашій мапі заважають розвиватися Україні, як незалежній та окремій країні.

Історія, мова та культура – успішні країни існують завдяки цим опціям. Економіка має підпирати духовні поняття, а не навпаки. 

Що ж робити з тими, хто вперто не хоче змін?

Впевнений, що більшість не те, щоб проти, а просто не розуміють чому це важливо. Тому треба працювати над тим, щоб люди усвідомили необхідність декомунізації та зміни топоніму. Поширювати освітні проекти, роз’яснювальні матеріали, давати інформацію та говорити.

Звичайно є й такі, хто завжди будуть проти. І я зараз говорю про модель «совєтської людини», що пропагує ледачу громадську позицію, яка не читає, не цікавиться історією. Мовляв, «какая разніца, што там на таблічкє – главноє, шоб ковбаса була і чайочік». Це говорить бездушний раб, саме таких українців намагалася «виховати» совєтська влада.

До речі, коли перейменовували українські топоніми на комуністичні назви, людей ніхто не питав дозволу та їхньої думки. Тому, якщо вони не хочуть думати та йти на дискусію, треба їх просто ставити перед фактом.

А ще довкола перейменування розкинулося широке коло спекуляцій, щодня народжуються нові міфи. Про це також треба говорити і дискутувати.

Ми маємо пам’ятати і знати про страшні часи, коли Україна була під владою тоталітаризму, але у сенсі того, аби ніколи не повторити подібного, і ні в якому разі не прославляти катів у назвах топонімів.

Саме Майдан та воєнний час показав, що радянське минуле «живіше за всіх живих», і це не просто потік приємної ностальгії за втраченою молодістю старших поколінь. Радянська минувшина перетворилася на основу для політичних маніпуляцій зсередини та ззовні, спрямованих на послаблення і дискредитацію України, як незалежної держави. На жаль, поки критична маса людей не припинить себе ідентифікувати з совком, ми залишатимемося у площині постколоніальної країни.

Тож закликаю усіх небайдужих українців, зокрема і мешканців майбутньої Січеславщини, долучитися до історичного моменту, допомогти відновити українську спадщину та підтримати петицію своїм голосом.

Нагадаємо, директор «Агентства розвитку Дніпра» Володимир Панченко вважає, що перейменування області на Січеславську додасть регіону туристичної привабливості. Петицію також підтримав лідер гурту "Тінь сонця" Сергій Василюк, він впевнений, що назва Січеславщина щодня нагадуватиме мешканцям регіону про козацьку славу, незламну волю та справжню українську Державу, відвойовану в степах регіону.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ольга АНДРОСОВА

Завжди кажи «ні»

Я особистість, яка виграла в лотерею під назвою «Життя» у категорії «відрізок існування». Так, я народилася занадто пізно щоб вивчати землю та зарано, щоб борознити простори да...
Юрій Фоменко

Ера милосердя

Наступає якась ера милосердя. Усі ті, хто в 2014 році активно гукав російські війська, обіцяв страшну кару проукраїнським громадянам, проклинав Київський Патріархат і НАТО, хаяв Європу, або ж просто с...
Продовжуючи тему освіти, яка у Дніпрі набула шалених корупційних розмахів, хочу розповісти про дуже цікавий її сектор, який передбачає набір під «своє» крило потрібних співробітників. А са...
"Замиловує, дратує, бісить ця загальна розслабленість і умиротвореність суспільства. Більшість людей свято переконані, що війна, стихійні лиха, революції, заколоти, повстання та геноцидсаме їх об...