App Store Google Play

Зміна клімату та українська перспектива

11 Лютого 10:00
Зміна клімату та українська перспектива

Наприкінці минулого року напрочуд популярною у світі стала опублікована в New York Magazine стаття «Безлюдна планета», у якій було підсумовано різні дослідження та спостереження в кліматичній сфері за останні роки. У матеріалі досить розлого показується, що ми сьогодні, на жаль, так до кінця й не зрозуміли всіх ризиків, якими загрожує глобальна зміна клімату. Це коротко можна підсумувати однією фразою: усе куди гірше, ніж ми думаємо. Так, унаслідок глобального потепління величезні території Землі стануть непридатними для життя, збільшення температур призведе до зменшення врожайності та відповідно голоду, спека знищить життя в океанах, залишки лісів поглине вогонь, спричинений тією самою спекою.

Загалом підвищення загальнопланетної температури лише на кілька градусів може спричинити подальшу ланцюгову реакцію з апокаліптичними наслідками. Наприклад, у вічній мерзлоті, що зараз швидко щезає під сонячним промінням, міститься 1,8 трлн т вуглецю, який може випаровуватися у формі метану, що значно посилить парниковий ефект на планеті. Тут уже й недалеко до здійснення недавно заявленого Стівеном Гокінґом прогнозу, що Земля має всі шанси в найближчому майбутньому перетворитися на другу Венеру, сьогоднішня температура якої в +460°C є наслідком надлишку парникових газів.

 

Наскільки реальними є ці апокаліптичні прогнози? Можемо подивитися на прикладі 2017-го. Згідно з даними НАСА, цей рік став другим найтеплішим за всю історію спостережень із 1880-го. За оцінкою німецької страхової компанії Munich Re Group, приблизно 93% усіх подій у світі в 2017 році були стихійними лихами, а їхній макроекономічний вплив становив $320 млрд. Це робить 2017-й найдорожчим в сенсі природних катастроф. Найбільші втрати (застраховані та незастраховані) у 2017 році сталися під час сезону ураганів у США та на Карибських островах.

Проте не обійшли кліматичні катаклізми торік і Україну. Якщо глянути на карту НАСА температури земної поверхні з кінця грудня до початку січня, то можна чітко побачити, що однією з кліматичних аномалій постають терени Східної Європи, зокрема й наша країна. Тоді як більшість території Сходу Сполучених Штатів замальована в холодний синій колір, що означає низьку температуру, територія України показана в гарячих червоних кольорах.

Аномально теплу зиму, попри кілька днів жорстоких холодів, підтверджують і українські метеорологи. Так, згідно з даними Центральної геофізичної лабораторії, середньорічна температура торік у Києві на 2,1°С перевищила кліматичну норму. Загалом у 2017-му в Києві було зафіксовано 24 (!) температурні рекорди, причому всі в бік перевищення попередніх значень.

За словами старшого наукового працівника Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України, члена Міжурядової групи експертів зі змін клімату (IPCC) Світлани Краковської, за останні 30 років середньорічна температура в Україні зросла майже на один градус. Це значення практично дорівнює підвищенню температури повітря по всій земній кулі за останнє сторіччя, тобто процеси потепління на території нашої країни останнім часом посилилися та стали інтенсивнішими, ніж у середньому по планеті. Кліматолог пояснює це відносною близькістю України як до полярних областей, де потепління відбувається набагато швидшими темпами, ніж у середньому по планеті, так і до Атлантичного океану, який також значно нагрівся та як акумулятор тепла ще довго впливатиме на погоду й клімат у нашій країні. «Ми перебуваємо в помірних широтах, де свого часу взимку дуже відчувався вплив сибірського антициклону, тепер це змінюється», — зазначила Краковська.

За її словами, так званий циркумполярний вихор, який утримує холодне повітря приблизно в межах полярного кола Арктики, надто зменшив свою інтенсивність через значне потепління в приполярних територіях і зменшення різниці температур між широтами. Як наслідок — сьогодні на території України збільшується кількість заходів як південного теплого повітря, так і північного холодного, через що й виникають значні температурні аномалії, а також явища, пов’язані зі збільшенням швидкості та поривчастості вітру. Одну з таких температурних аномалій ми й могли спостерігати в надзвичайно теплому для наших широт грудні 2017-го.

Кажучи про середньорічну температуру, ми також не повинні забувати, що протягом року вона може значно коливатися, утворюючи, власне, ті температурні аномалії, про які ми казали вище.

Наслідки цих змін можна побачити в Україні вже зараз неозброєним оком. Проблема лише в тому, що в різних регіонах зміна клімату проявляється по-разному: десь це посуха, десь зливові дощі, які призводять до затоплень. Проте є якісь і глобальніші тенденції. Наприклад, з року в рік рівень води змінюється, але офіційні дані досить переконливо розповідають нам історію про повільне помирання українських річок. Так, водність річок у літні місяці вже декілька років значно менша за встановлені рівні. А в липні 2015-го вона в більшості вітчизняних річок становила 38–63% норми. У 2016 році ситуація нібито дещо покращилася, але в різних місцях рівень річок досить суттєво відрізнявся.

З огляду на всі перераховані вище проблеми постає цілком логічне питання: що в цих умовах слід робити державам, зокрема Україні, щоб якось запобігти розвитку клімату за негативним сценарієм?

Передусім нашій країні вже давно на часі розробити плани реагування на поточні та майбутні кліматичні зміни. Потрібно провести системні дослідження, на підставі яких розробити плани з адаптації до наслідків, де це можливо, та компенсації збитків, де адаптуватися не вдасться.

У нас на сьогодні вже є приклади таких успішних адаптаційних заходів: у різних регіонах України було реалізовано кілька проектів з адаптації до зміни клімату. Зокрема, у гирло Дунаю завезено стадо карпатських буйволів, які мають розчищати від водяних рослин протоки, у такий спосіб забезпечуючи циркуляцію води й рятуючи від затоплення великі території вітчизняного Придунав’я.

Що ж до необхідності відвернути розвиток зміни клімату за негативним сценарієм, то, звичайно ж, Україні варто об’єднати свої зусилля з міжнародною спільнотою. З 2020 року вступає в дію Паризька угода, яка великою мірою узагальнює плановані зусилля країн у сфері змін клімату. Нагадаємо, основною метою Паризької кліматичної угоди є втримати зростання середньої світової температури на рівні значно нижчому ніж +2°C, і спрямування зусиль на обмеження зростання температури до +1,5°C від доіндустріальних рівнів. Відповідно до названих цілей держави взяли на себе зобов’язання зменшити викиди парникових газів. Водночас, згідно з оцінками екологів, заявлені торік позиції країн щодо обмеження викидів парникових газів ведуть світ до глобального потепління на 3,5°C і вище. А це вже прямий шлях до здійснення всіх тих апокаліптичних прогнозів, про які писалося на початку цієї статті.

Україною було визначено ціль до 2030-го обмежити викиди парникових газів на 40% порівняно з рівнем 1990 року, але вже сьогодні фактичні викиди майже на 70% вищі від цього рівня. Таким чином, різниця між фактичними викидами та заявленими цілями означає не зменшення й навіть не стабілізацію, а їхнє зростання. Саме тому екологи переконані, що Україна має поставити та досягнути амбітніших цілей зі зменшення викидів парникових газів у межах Паризької кліматичної угоди.

«Поточна ціль України в Паризькій угоді буде досягнута сама собою без будь-яких дій із боку держави, тому ніяк не стимулює уряд розвивати механізми зменшення забруднення атмосфери, відмови від використання викопного палива та збереження й збільшення лісів», — зазначила виконавча директорка громадської екологічної організації «Екодія» Ірина Ставчук.

Яким же чином Україні не лише поставити, а й виконати амбітні плани? У нас немає тропічних лісів, захист яких від знищення уповільнив би викиди парникових газів. Проте в нашій країні є свій величезний ресурс, на основі якого можна будувати такі плани. Україні в спадок від Радянського Союзу дісталась енергомістка, затратна та допотопна енергетична галузь, в основі якої є спалювання викопного палива — одного з основних джерел парникових газів. Саме модернізація цієї галузі, підвищення її енергоефективності та перехід на відновлювальні джерела енергії може мінімізувати використання викопного палива й відповідно обсяги викидів парникових газів.

На жаль, Україна відстає нині за рівнем використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), таких як енергія сонця, вітру тощо, не лише від економічно розвинутих країн світу, а й від загальносвітового показника. Так, якщо частка відновлюваної енергетики у валовому кінцевому споживанні енергоресурсів у світі становила 20% у 2014 році, то в Україні цей показник — тільки 4,2%. Водночас, як стверджують останні дослідження вітчизняних вчених, наша країна має величезний потенціал для розвитку відновлювальної енергетики.

Так, на чергових переговорах зі зміни клімату Організації Об’єднаних Націй (COP23) у Бонні торік у листопаді було презентовано аналітичний звіт «Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 року», що передбачає революційний сценарій майже повного переходу нашої країни на відновлювальну енергетику. Згідно з ним, остаточне споживання енергії в Україні до 2050-го може зменшитися на 27%, до того ж 91% енергії буде отримано з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ). Такий перехід відбуватиметься передусім завдяки енергії вітру, сонця та біомаси. Водночас у структурі виробництва електроенергії частка вітрових станцій може сягнути 45%, сонячних — 36%, а біомаси та відходів у структурі виробництва теплової енергії — до 73%.

Кроки до переходу на відновлювальні джерела енергії, звичайно ж, мають відбуватися паралельно із заходами з енергозбереження та енергоефективності. Україна сьогодні й далі залишається однією з найбільш енергомарнотратних країн Європи.

Ще однією болючою для нашої країни темою є вугільна галузь. Сьогодні у світі створено своєрідний альянс проти вугілля, до якого вже ввійшло 34 країни та 24 компанії. Його учасники пообіцяли відмовитися від вугілля. Однак в Україні вугільна галузь залишається однією з основних в енергетичній сфері, попри екологічні проблеми, а також постійні корупційні скандали.

 

Варто також пам’ятати, що модернізація нашої енергетичної галузі — це не тільки внесок у загальний порятунок світу, а й кроки до енергетичної незалежності України, покращення її інвестиційної привабливості. Наприклад, уже наступні кліматичні переговори КОП24, що відбудуться цього року в Польщі, можуть стати для нас майданчиком із залучення інвестицій. Після 2020-го зі вступом у дію Паризької угоди буде запущено ще цілу низку механізмів із залучення інвестицій, коштів бізнесу в зелені технології. «Чіткий курс нашої країни на поступовий перехід на 100% відновлювальних джерел енергії та енергоефективність — це сигнал для інвесторів, що в Україні можна вкладати в чисті, низьковуглецеві технології», — зазначив голова Української кліматичної мережі Ілля Єременко.

Тому сьогодні вкрай важливо, щоб і українські громадяни, і влада чітко зрозуміли, що реформування вітчизняної енергетичної галуззі — це не лише можливість долучитися до світового тренду боротьби з глобальним потеплінням, а й шанс загалом на модернізацію Української держави, на досягнення нею реальної енергонезалежності.

Тиждень

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Якась нездорова знову пішла хвиля від керівництва ЗСУ. То якийсь пулковник, маріупольський сиділець, добровольців не зміг за рік розгледіти, хоча вони у нього під носом були і сам Марік визволяли, і в...
Анастасія ГОРЯЧА

Прокидайтеся та дійте!

Типова картина типової української родини. Ранок, чоловік та дружина мовчки збираються на роботу. Швидка кава та сніданок. Діти зазвичай неохоче збираються до ненависної школи, а влітку прокидатись на...
Уже кілька тижнів на фейсбуці йде масова хвиля запитів на "дружбу" від явних ботів. Це не дивно - попереду нас чекають два роки гарячих виборів, - ми будемо обирати Президента, парламент, а потім ще м...
Музика, церква і спорт вже були "поза політикою". Тепер пан Медведчук вирішив додати в аполітичний список ще й кіно.Як бачимо, за планом вся наша культура повинна бути поза політикою. Поза українською...