App Store Google Play

Наука бути громадянином

18.12.2017 18:00
 Наука бути громадянином

Теорія пласкої Землі, яка нині набуває популярності в США, — чудовий привід для пострадянських людей покпинити з «тупих американців». Щоправда, є дві проблеми.

По-перше, провідний російський фахівець із цієї теми нещодавно помер, а по-друге, останніми роками він і сам активно пропагував єресь про Гіперборею, давньоруські Веди й інші псевдонаукові теорії з імперським душком. Однак кпинити з «тупих росіян» також складно, бо таких фриків вистачає й в Україні. І своїй аудиторії вони згодовують цілком автентичні, але не менш химерні вчення про українське походження Христа й Аттіли, про трипільське коріння шумерів тощо. У перехідні історичні епохи запит на фантастичні ідеї завжди зростає, і з цим нічого не вдієш. Навіть радянські люди, виховані в дусі кондового матеріалізму, щойно їхній звичний світ захитався, кинулися заряджати воду від телевізора.
Мода на Кашпіровського давно минула, але наш світ хитатися не перестав. А на додачу інтелектуальний імунітет українців підточує ще й криза освіти, передусім шкільної.

В епоху інтернету вчитель більше не має монополії на знання, а нерідко навіть сил підтримувати власний авторитет. 25 років недофінансування школи й ко­­пійчаних учительських зарплат зробили для поширення псевдонауки більше, ніж усі її адепти разом узяті. Я вже мовчу про випадки, коли змучені професійним вигорянням і неврозами вчителі самі ставали пропагандистами єресі. Жарти жартами, але про Сатью Саї Бабу — цього Остапа Бендера від індуїзму — я дізнався в п’ятому класі від учительки бе-же-де, себто безпеки життєдіяльності. Зараз ситуація починає потроху виправлятися: кошти на освіту виділяються куди більші, реформу запущено й так далі.

Тож цілком імовірно, що майбутні покоління українців матимуть адекватнішу картину світу. 

Але якщо бути до кінця відвертим, мене переймає дещо інше. Так, сучасний світ висуває дедалі більші вимоги до компетентності особи. Але віра в пласку Землю не шкодить нікому, якщо її адептів не допускати до керування літаками. Допоки той, хто вірить у всесилля гомеопатії, не став практикуючим лікарем, він небезпечний лише для самого себе та своїх близьких. Але є набагато серйозніші недоліки світогляду, виправлення яких потребує ґрунтовніших змін у школі. Мені йдеться про громадянську освіту — комплекс знань щодо того, як функціонують базові інститути держави, про фундаментальні політичні процеси та способи участі громадян у керуванні країною. За останні 13 років я так і не дочекався, коли ж мені знадобляться шкільні знання з ботаніки, астрономії чи хімії. Але громадянська компетентність потрібна сьогодні і гуманітаріям, і технарям, і всім іншим, причому не «для загального розвитку», а в цілком практичній площині.

У радянські часи такі знання були непотрібні, оскільки застосовувати їх в умовах тоталітаризму просто ніде. Але посилення демократії накладає на нас, громадян, дедалі більшу відповідальність. Сумлінно ходити на вибори й ставити хрестика в бюлетені — це лише початковий рівень. Розвинена демократія передбачає широку участь громадян в управлінні країною, і для цього потрібні не тільки можливості та бажання, а й знання. Зробити з кожного українця Роберта Патнема, а з кожної українки Елінор Остром неможливо й не треба. Йдеться про цілком банальні речі: як подати петицію до органів влади, як користуватися партисипативним бюджетом, навіщо ходити на громадські слухання й так далі. Те, що сьогодні знають і вміють «просунуті» активісти, завтра має стати загальновідомим, як правила пожежної безпеки. Інакше українська демократія ніколи не буде сталою, а деякі реформи, як, наприклад, децентралізація, так і не зможуть запрацювати повною мірою.

Певні кроки в правильному напрямку вже зроблені. Так, у концепції реформування середньої школи серед інших цілей прописано формування соціальної та громадянської компетентності. Також громадянська освіта значиться пріоритетом у межах Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства на 2016–2020 роки. Але між програмами та їхньою реалізацією іноді лежить прірва. Бо шкільний курс «Громадянська освіта» уклало й рекомендувало МОН ще у 2001-му, але викладався він далеко не всюди й не завжди належним чином. Те саме було й із патріотичним вихованням, яке ніхто не забороняв, але велося воно зазвичай суто формально. На щастя, за останнє зараз узялися всерйоз, тож і для громадянської освіти надія є. Бо молодь має не лише любити Україну, а й знати, як у ній жити, причому на правах господаря, а не людської популяції. Будувати барикади ми вже вміємо, тепер час вивчати рутинні операції. 

Тиждень

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Електротранспорт у Дніпрі та й по всій України є збитковими. Окрім низьких тарифів на перевезення та чималої кількість пільговиків, однією з найбільших проблем, яка робить перевезення н...
19 січня у свято Водохреща щороку традиційно сотні дніпрян йдуть пірнати у ополонку, чи просто забігати у крижану воду, якщо вже так склалися погодні умови. Не виключенням став і 2018 рік. Вважається,...
Мав за три останні дні кілька телефонних бесід . Скажімо так: напружених. З матюками, взаємними посилами куди подалі, незрозумілими звинуваченнями, дивними вимогами та претензіями. Де у кого навіть ви...
Вчора на собі відчув усіемоції які виникають у водія при заносі тролейбуса. Одразу зрозумів, чому на екзаменах і заліках буквально в кожному білеті є питання про дії при заносі. Одразу все згадав і ро...