App Store Google Play

Бобот: як розвивати український кінематограф рідною мовою

2 Грудень 18:00
Бобот: як розвивати український кінематограф рідною мовою

Переглянувши позиції кінопроектів Держкіно, можна переконатися, що 2018 рік здивує українських глядачів значною кількістю вітчизняних стрічок. Прикметно, що поміж різножанрового переліку фільмів на великих екранах з’явиться фантастично-пригодницький екшн для дітей – «Бобот», одним з кіногероїв якого став актор дніпровського театру «Віримо» Тарас Шевченко.

Актор Тарас Шевченко потрапив до студії театру «Віримо» у 2000 році. Вже через чотири роки та включно до сьогодення він перебуває в основному складі театру. Він також є автором інсценізації та постановником вистави «Home, Sweet Home».

Про важливість дитячої стрічки для українського кінематографу кореспонденту Дніпрограда розповів сам Тарас.

З чого розпочалась Ваша участь у зйомках фільму Максима Ксьонди «Бобот»?

Про зйомки я дізнався випадково. Справа в тому, що до Дніпра з Києва приїздила кастинг-директор з групою фахівців, які були зацікавлені в пошуку нових акторських обличь, аби не обмежуватися лише київськими та іншими медійними особами.

Виконавців для нового фільму шукали не лише в Дніпрі, а й в інших великих містах України, серед яких: Харків, Івано-Франківськ. Загалом, запрошення на участь визначалося на основі портфоліо акторів. До переліку, в тому числі, потрапили актори театру "Віримо".

Чим Вас зацікавив кінопроект, адже Ви погодились зіграти запропоновану роль?

Мене неймовірно підкупило те, що це дитячий фільм. До того ж, мені близький жанр -  фантастика, сюжет якого побудований в кращих традиціях. Це сучасний погляд  на світ з точки зору дитячих вподобань. В ньому відчувається схожість з Гаррі Поттером. Не меншої цікавості додавала можливість випробувати себе в новій сфері.

Мій головний герой - вожатий Костя, який допомагає 12-річному хлопчику Вадику врятувати світ. Я загорівся цієї ідеєю. Сюжет розкриває історію підлітка, який на початку ще не зовсім герой та не до кінця вірить у власні сили. Однак виявляється, що саме він має врятувати світ. Зрештою, йому не залишається нічого іншого, ніж діяти впевнено.

Авторський варіант сценарію був написаний російською мовою, однак впродовж знімального процесу працювали над україномовним перекладом. Адже головна мета - розвинути український кінематограф рідною мовою. Це принципова річ.

Зйомки в «Боботі» - Ваша дебютна роль в кінематографі?

До фільму «Бобот» я знімався в студентській короткометражці випускника київського університету імені Карпенка-Карого Іллі Захарова «Ти і я». Це також була цікава робота в жанрі фантастики. Мабуть мій типаж спрацьовує, адже в театрі мені щастить на різні ролі: від романтичного Треплева до негідника Герострата. Справді, типаж у фільмах має надзвичайно вагоме значення, за нього «чіпляються».

Кіномайданчик та театральна сцена абсолютно різняться між собою. Театр дає можливість актору підвищувати свій рівень в процесі репетицій. До того ж, це триває постійно - з року в рік. В кіно потрібно розкрити свою роль миттєво - тут і зараз, показуючи на що ти здатен як актор. Недарма говорять, що в театрі актори навчаються та удосконалюють свій рівень, а в кіно лише використовують ці напрацювання.

До речі, діти, які виконували головні ролі в фільмі, на знімальному майданчику трималися значно впевненіше, ніж я. На той час майже всі вони мали досвід кінознімань.

Що найбільше вирізнялось та було абсолютно новим для Вас на кіномайданчику?

Важливий момент стосується зйомок в павільйоні студії Довженка. Тоді записували дубль на фоні зеленого екрану, на якому пізніше домалювали фантастичні елементи та образи. Це той випадок, коли довелося працювати з уявними персонажами та об'єктами уваги.

В кіно все знімається крупним планом, тому потрібно було максимально правдоподібно показати роботу з інопланетними істотами. Якщо серйозно, це хороша перевірка акторських здібностей, адже необхідно продемонструвати весь арсенал власних здібностей.

Наскільки вдало вдавалося поєднувати театральну роботу з кінозйомками?

Мені вдавалося поєднувати роботу в театрі зі зйомками у «Боботі», адже режисер театру «Віримо» Володимир Петренко підтримує і завжди йде на зустріч. Він сприяє творчим пошукам та проектам всіх акторів. Це виражається в дозволі ставити власні вистави на сцені театру «Віримо», в яких Володимир Петренко завжди допомагає.

Наприклад, я запропонував йому поставити свою виставу «Home, sweet home», коли ідея була на початковій стадії. Це була нестандартна п'єса, яка включала пісенні вставки, жарти. Але нашому режисеру-постановнику задум здався цікавим. Він як справжній учитель та друг брав участь у створенні вистави.

Загалом, театральний репертуар завжди на першому місці. В тому й головна відмінність акторів театру від кіноакторів. В театрі є відповідальність та пріоритет репертуару. Колектив - твій дім, де тебе чекають, тут всі залежать один від одного. 

На вашу думку, в чому полягає головна ідея фільму «Бобот»?

Мою увагу найбільше привернула ідея, яка пронизувала сценарій, та можливо, в підсумку втілиться на екрані. За сюжетом, інопланетні істоти споживають енергію з батарейок та приладів, які люди використовували неналежним чином.

Важливо, що головні інопланетні вороги постають в образах сміттярів. Вони збирають або ж викрадають зі сміттєзвалищ всі енергоприлади. Очевидно, що наряду з іншими, піднімається проблема споживання природних ресурсів, які з часом витрачаються в дедалі більших масштабах, але люди все рівно про це не піклуються.

Офіційний тизер стрічки можна переглянути, натиснувши тут

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...