App Store Google Play

Україна зараз конкурентноздатна країна у музиці

28.11.2017 18:00
Україна зараз конкурентноздатна країна у музиці

Унікальний та неповторний український гурт «Піккардійська Терція» святкує свій 25-ий день народження ювілейним туром по містах України. Нещодавно вони випустили 15-й альбом під назвою «Лети…» та презентували його на концертах разом зі старими та усіма обожнюваними хітами.

Напередодні дніпровського концерту Дніпроград поспілкувався з солістом Піккардійців Андрієм Капралем.

У вас ювілей 25 років. Як справи з атмосферою в колективі? Як вдається витримувати розбіжності у характерах, поглядах на речі та й взагалі підтримувати дружній дух?

Це філософія життя вже багато років. Ми просто вже навчилися усе це витримувати, розуміти, пробачати, підтримувати один одного та допомагати. На початку нашої спільної праці, звичайно, були якісь непорозуміння, ми шукали можливість вирішувати усі наші питання, та за весь цей проміжок часу навчилися знаходити спільну мову та порозуміння один з одним.

Розкажіть трохи про створення гурту. При яких умовах це відбулося?

Усе це назріло у наші студентські роки. Усі ми навчались у музичному училищі, співали у різних хорах. Спочатку вирішили створити хор змішаного складу з 12 чоловік та співати обробки різних старовинних кантів. Почалися репетиції, потроху учасники хору перестали приходити і в результаті нас залишилось четверо. З того часу ми почали експериментувати зі стилем, голосами, шукати щось нове. Першим ми зробили обробітки двох народних пісень «Туман яром» і «Горіли сосни». Невдовзі нас покликали заспівати на невеликий концерт до університету ім. Франка, це було 24 вересня 1992 року. День, який ми вважаємо своїм «днем народження». Кожен з нас дуже хвилювався і ми вирішили, що якщо людям сподобається наша творчість, то будемо розвиватися у цьому напрямку далі. У результаті аудиторія дуже гучно нас прийняли і з того дня ми почали працювати над собою та винаходити засоби висловити нашу творчість.

Чи є якісь вподобання до інших жанрів?

Ми усі різні, кожному з нас подобається різна музика. Але жанр який ми для себе обрали – акапельний. Ми винайшли свій стиль «Піккардійської Терції» за допомогою методики аранжувань. Нікого не наслідувавши, ми почали придумувати як зімітувати звучання музикальних інструментів за допомогою голосу. Тобто не просто співати як хоровий колектив, а створити ефект інструментального колективу, але співаючи. Також ми пробували працювати з мінусовими фонограмами, але у наш час усі це робили, тому таке виконання великого інтересу не викликало. Позаяк ми відчували, що нам бракує об’єму у звучанні, ми вирішили збільшити наш колектив з чотирьох людей до шести. Саме після цього ми змогли добути звуки у тому вигляді, який ви чуєте зараз.

Ви багато гастролюєте як в Україні, так  і закордоном. Де публіка приймає тепліше і де більше подобається виступати?

Поганої публіки не буває. Якщо артист жаліється на погану реакцію аудиторії на виступ, то перш за все йому треба звернути увагу на себе. Це не люди не такі, це ти не допрацював. Як можна висувати подібні претензії людям, які купили квиток та прийшли спеціально до тебе? Я вважаю, що це не правильно. Ми любимо усіх хто до нас приходить. А з приводу концертів, більше нам подобається виступати на сольних концертах, а не на так званих «солянках». Тому що у другому випадку через те, що виконавці різноманітні, публіка відповідно різна. Також через обмежений час для виступу немає можливості витримати концепцію свого виступу, розкрити повністю історію, яку ти підготував для даного заходу. А на сольних концертах усе інакше. Ті люди, які йдуть конкретно на наш виступ, вони знають чого очікувати, ці слухачі підготовлені. Також, цікава та різноманітна реакція бува у місцях, де ми виступаємо уперше.

Якою мовою, окрім української, вам подобається виконувати композиції найбільше?

Легкою для співу є англійська. У нашому репертуарі є пісні 12 мовами. Усіх їх ми не знаємо, але вивчаємо про що ті композиції, працюємо над фонетикою. Також залежно від мови може змінюватись голос, тембр, звуковидобування. Але все ж таки, найлегшою є англійська.

Як ви вважаєте, на якому рівні зараз знаходиться сучасна українська музика?

Моя суб’єктивна думка – рівень української сучасної музики зараз дуже високий. Я завжди казав, що в нас є дуже круті музиканти. Але нашим виконавцям досить складно вийти на британський чи американський ринок. Також це однозначно має бути англійська мова. Британія та Америка витратили багато зусиль щоб вивести свою сучасну культуру на високий рівень. А в нашій країні усе потрібно робити самотужки, з ідеєю, ідеологією. Потрібно весь час пробиватись, усім щось доказувати. Україна зараз конкурентоздатна країна у музиці, до речі, у різних стилях. Але нажаль, у сучасному світі мало цінується технічна музика, дуже мало музикантів, які були б на високому рівні. Усі прагнуть до нових, більш примітивних стилів. Хоча якщо це звучить якісно і добре, це круто! Дуже приємно, що у нас є дуже багато молодих музикантів, які вже мають про що сказати, про що заявити. Я гордий за наших молодих виконавців, які показують такий високий рівень.

Ви співпрацювали з деякими українськими виконавцями. З ким ви хотіли б попрацювати ще?

За роки нашої діяльності ми встигли попрацювати з нашими друзями ТНМК (Танок на майдані Конго), з Русланою, з гуртом СКАЙ, з Павлом Гудімовим, з Братами Гадюкіними, з подібним німецьким акапельним колективом, із оперними виконавцями, та іншими. І тут питання не в тому, що ми хочемо співпрацювати з кимось, це виходить саме по собі, хто запропонує з тим і працюємо. Наприклад, з Русланою та з Пономарьовим ми спілкувались ще зі студентських років і просто хтось може зателефонувати один одному мов «В нас є пісня, давай співати?». А так ми самодостатній колектив і кожен з нас самодостатній виконавець.

Чи є пісні з репертуару, які вимагає зал найбільше, але це не співпадає з вимогою вашої душі?

У нас немає таких пісень, які ми не хочемо виконувати. Просто є певна концертна програма і ми маємо слідувати їй. Коли існує певна концепція та лінія у виступі, ми просто не можемо просто вставити невідповідну композицію. Але навіть коли ми презентуємо, наприклад, новий альбом, ми залучаємо і деякі свої відомі пісні, які не входять до складу того альбому. Ми стараємось слідувати програмі і не робити так звані «концерти на замовлення», бо тоді ламається певна драматургія. Є лінії, є настрій, які ми ставимо з першої до останньої пісні. Ми даємо людям можливість почути те, що вони хочуть, особливо у містах, де ми рідко (раз чи два на рік) буваємо. Нажаль, ми не можемо задовольнити бажання кожного, але ми прагнемо цього.

"Піккардійська Терція" подарувала дніпрянам справжній святковий та сонячний настрій під час виступу прохолодного осіннього вечора.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Електротранспорт у Дніпрі та й по всій України є збитковими. Окрім низьких тарифів на перевезення та чималої кількість пільговиків, однією з найбільших проблем, яка робить перевезення н...
19 січня у свято Водохреща щороку традиційно сотні дніпрян йдуть пірнати у ополонку, чи просто забігати у крижану воду, якщо вже так склалися погодні умови. Не виключенням став і 2018 рік. Вважається,...
Мав за три останні дні кілька телефонних бесід . Скажімо так: напружених. З матюками, взаємними посилами куди подалі, незрозумілими звинуваченнями, дивними вимогами та претензіями. Де у кого навіть ви...
Вчора на собі відчув усіемоції які виникають у водія при заносі тролейбуса. Одразу зрозумів, чому на екзаменах і заліках буквально в кожному білеті є питання про дії при заносі. Одразу все згадав і ро...