App Store Google Play

Життя за кермом. Велике інтерв’ю з легендою дніпровського мото- та автоспорту

15 Листопада 15:00
Життя за кермом. Велике інтерв’ю з легендою дніпровського мото- та автоспорту

У тридцять років він став чемпіоном України з мотоспорту, в сорок пересів за кермо гоночної автівки. У своїх останні змаганнях брав участь, коли йому було сімдесят п’ять — виборов срібло. Сьогодні Станіслав Журавльов усе ще кермує. Тепер, щоправда, вантажівкою, бо працює водієм, йдеться в репортажі Громадського ТБ Дніпро.

Людина, з якої розпочався розвиток цього спорту в нашому регіоні, зацікавилася ним випадково. Станіслав Миколайович згадує: довгий час він захоплювався боксом, потім побачив перегони мотокросу та назавжди закохався у рев моторів. Наполеглива праця дозволила йому здобути звання майстра та увійти до збірної Центральної ради фізкультури та спорту.

Основні змагання з мотокросу проходили у європейській частині Радянського Союзу. Їздити на них із Томська, де він жив, для Станіслава Журавльова було складно. «Це зазвичай більше чотирьох діб на поїзді, з пересадками, зі своїм мотоциклом, — пояснює гонщик.  — Тому я попросив, щоб мене переселили кудись ближче. А тут якраз змагання були у Жовтих Водах».

Спортсмен закохався в українські сади та українських дівчат: «Я вперше побачив, як ростуть на деревах фрукти та ягоди. До цього, у себе, ласував лише дерев’яними китайськими яблуками. А тут мене водили вночі садами, показували, пригощали. Вранці я сказав, що лишаюся тут».

Далі Станіслав Журавльов почав здобувати собі репутацію, адже на новому місці йому ще тільки належало заявити про себе. І він заявив, гучно — виборов перше місце на обласних змаганнях, лишивши суперників позаду на ціле коло. «У мене була велика пачка грамот та дипломів. Усі зі щільного паперу, тож я вирізав із них дуже зручні прокладки для моторів», — сміється Станіслав Миколайович.

Нагород у гонщика справді сила-силенна: він дістає цілу зв’язку медалей. Станіслав Журавльов навіть не пам’ятає, де та коли здобув кожну із них: «Ще у мене був кубок СРСР. Він увесь проіржавів, і я віддав його одному з фанатів».

Поступово він перекваліфікувався у автогонщика, згодом, коли Україна стала незалежною, познайомився з Олександром Фельдманом. Разом із ним та іншими однодумцями вони організували дніпровську команду та по черзі займали призові місця у чемпіонатах.

До сімдесят п’ятого дня народження Журавльова друзі підготували для нього сюрприз: запропонували взяти участь в етапі України. До фінішу прибув другим, бо суперник вибив його на повороті. Сміється: «У сімдесят п’ять років, знаєте, ніхто вже не їздить, тож і за срібло не соромно».       

Докладніше - у відеосюжеті.

}

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...