App Store Google Play

Теологія революції

12 Листопада 18:00
Теологія революції
Цього тижня два великих ювілеї — 500-річчя Реформації і 100-річчя більшовицької революції. Порівняння допоможе виколупати уламки ленінської теорії, що застрягли в головах тих, хто виріс в СРСР

На дні між 31 жовтня і 7 листопада припадають круглі дати відразу двох революцій: 500-річчя Реформації і 100-річчя більшовицької революції. Ми любимо магію чисел. І якщо збігаються два великих ювілеї, схильні шукати в цьому приховані смисли. На ділі ж — звичайний збіг. Між революціями могло бути і 368 років різниці, і 412.

Проте є сенс їх порівнювати. Хоча б для того, щоб виколупати уламки ленінської теорії, що застрягли в головах тих, хто виріс в СРСР і сумує за старими часами. Нерідко чув, як колишні регіонали, а тепер оппоблоківці з розумним виглядом розповідають, що ні перший, ні другий Майдан не були революцією. Мовляв, якщо судити за ленінським визначенням, не було ситуації, коли "верхи не можуть, а низи не хочуть", також не спостерігалося зубожіння мас і їх високої соціальної активності. І якщо всього цього не було — то і революції теж.

Бертран Рассел виклав цю тезу дотепніше, співвіднісши Біблію і марксизм. Щоб зрозуміти марксизм, писав він, знадобиться такий словник: бог Ягве — діалектичний матеріалізм; месія — Маркс; старозавітний обраний народ — марксистський пролетаріат; друге пришестя —комуністична революція; пекло і покарання грішників —знищення буржуазії; царство Боже — будівництво комунізму.

Ще далі просунувся Мартін Маліа, один з найглибших знавців російської історії. У своїй книзі History's Locomotives: Revolutions and the Making of the Modern World він стверджує, що революція — виняткове явище європейської цивілізації. Європа повстала з іудейсько-християнської традиції з її архетиповим мисленням про месію і друге пришестя. Відповідно, російська революція 1917 року була логічним, хоч і крайнім проявом європейської революційної традиції, що бере початок від гуситських воєн (1415-1436) і протестантської Реформації (1517-1555).

Книга Маліа вийшла в 2004 році. Він писав її під впливом розпаду СРСР і пророкував, що після падіння комунізму революційний рух помре природною смертю. Маліа помилявся. Статистика показує, що кількість і частота революцій з початку ХХІ століття не спадає, а зростає. Україна, яка пережила з 2004-го вже дві революції, — явне тому підтвердження.

Писати історію нової революційної хвилі поки рано. Ще невідомо, чим вона закінчиться. Загальна тенденція така, що більшість революцій — як російська 1917 року, українська 2004 або арабська 2011-го — закінчуються поразкою. Різниця лише в тому, як швидко вона настає і яку ціну за неї доводиться платити.

В цьому сенсі революція 1517-го радше виняток, ніж правило. Чому? Можна дискутувати. Можу запропонувати одне з можливих пояснень. Ми розмірковуємо про революції як про локомотиви модернізації. І ми маємо рацію. Але помиляємося, вважаючи, що модерність скасовує старі архетипи. Якщо ми приймаємо той факт, що в основі революційного мислення лежить іудейсько-християнська традиція, то революціонери виконують ту ж роль, що і біблійні святі або пророки. Вони повинні не тільки закликати і вести за собою, але ще і свідчити.

Проблема українських революціонерів в тому, що вони цього не розуміють або не хочуть розуміти. Як успішні бізнесмени чи політики, вони, звичайно, мають право на дорогі квартири або машини. Але не мають на це права як революційні лідери в країні, де йде війна, а 60% населення живе на межі бідності.

Нещодавно намагався переконати в цьому одного молодого українського лідера. Він вважав мої аргументи моралізаторством і популізмом. Я ж називаю це політичною теологією революції. Хто з нас має рацію, покаже час. Я був би радий помилитися. Але боюся, що і цього разу не отримаю такого задоволення.

За такою логікою, і Реформацію не можна вважати революцією. Ватикан міг і далі жити по-старому, Мартін Лютер не бачив себе революціонером, а зубожіння і соціальна активність протестантських мас були вище середнього.

Якщо ж дійсно порівнювати Реформацію 1517 року і революцію 1917-го, то перша змінила світ, а друга — лише погрожувала це зробити, але здулася через неможливість виконати свої обіцянки. Перша привела до повстання найбагатших країн світу, друга — всюди стала причиною і символом бідності. Тому першу революцію сьогодні пам'ятають і святкують, а другу — намагаються забути, як трагічне непорозуміння.

У чому схожість цих революцій? У тому, що перед ними не стояло завдання захопити й утримати владу. Інакше їх можна було б назвати переворотом. На відміну від перевороту, революція підпорядкована вищій мрії — створення небесного раю на землі.

Новое время

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ярема ГАЛАЙДА

Уроки Пунічних воєн

Друга Пунічна війна. Ганібал розбив римлян при Требії та Тразименському озері. У цих битвах він вирізав майже 60 000(!!!) римлян та їхніх союзників.А потім нова перемога канфагенян: Канни! За 6 (!!!)...
Тимур Желдак

Про кризу виконавців

Якщо БорисФілатич © як називають його деякі опоненти не стане міським головою вдруге, я точно можу сказати, хто в цьому винен. Я не знаю, це «проіскі врагов» чи звичайне нехлюйство, а...
Максим Мірошниченко

Термінатор з Холодного Яру

Якби ми мали якийсь свій Голівуд, то ми б зняли супермегашпіонську драму про ось цього чоловіка. Юрій Горліс-"Горський". Почав служити в українському війську у 1918-го року, долучившись до антигетьман...
Ледь не щодня, читаючи в стрічці новини про ДТП за участю громадського транспорту, я вкотре впевнююся: корупція вбиває! У середньому щодня в автокатастрофах гинуть 16 людей і близько 90 травмуються. Д...