App Store Google Play

Як 99 років тому у гетьманському Дніпрі об'єдналися праві та ліві

19 Жовтня 11:00
Як 99 років тому у гетьманському Дніпрі об'єдналися праві та ліві

19 жовтня 1918-го року в Катеринославі (Січеславі - за часів Другої УНР) генеральний хорунжий армії Української Держави Михайло Омелянович-Павленко, що за особистим розпорядженням Гетьмана Павла Скоропадського займався формуванням козацтва на Катеринославщині, зібрав місцеву громадськість аби долучити її до цього процесу.

Нагадаємо, що за задумом Гетьмана, козаки мали стати окремим соціальним класом відповідальних та ефективних землевласників, який забезпечив би резерв для армії та вирішення продовольчої проблеми в Української Держави. Як виявилося, військовому аби здійснювати свою місію, доводилося діяти з оглядкою на різноманітні політичні процеси та чекати певної згоди між гетьманським рухом та опозиційним йому республіканським. А така згода, зазначимо, була доволі рідким явищем на той час. 

«Одним із перших моїх політичних виступів на Катеринославському терені
 була доповідь перед заступництвом політичних і громадських організацій
 про козацьке питання. Після неї я мав на меті пересунути нашу справу з моменту інформаційного в стадію чинності. Доповідь припала...коли був віднайдений певний
 компроміс між консерваторами-українцями (не “малоросами”) й національною опозицією, внаслідок якого в Раду міністрів увійшло кілька членів
 Національного Союзу, переважно з його правого табору, а саме: з партії соціалістів-федералістів...Ця подія для мене особисто була знаменною - вона, на мою думку, відкривала перед Україною політичні перспективи, відроджувала віру, що з днем 19 жовтня розпочнеться ера організації
 такого державного осередку, який краще ніж досі знайде спільну мову з державницькими елементами наших соціал-демократів та соц.-революцюнерів,
 між якими я особисто знав чимало високопатріотичних громадян» - згадує своє піднесення генеральний хорунжий.

«З цими настроями і більшим моральним піднесенням
 я організував своє...побачення з видатними членами губернії.
 У своїх запросинах я не обминув ні одної групи, яка претендувала на те, щоб
 бути державно-творчою, себто, від так зв. групи власників-хліборобів аж до с.-
р. [соціалістів-революціонерів] українців. Реагували на мій реферат, який я закінчив читанням грамоти
 гетьмана, різно. Так, заступник найзаможнішої групи власників підкреслив
 лише негативні риси піднятої справи і взагалі поставився до мого заклику
 до співпраці з упередженням. Натомість заступники хліборобів-демократів
 гаряче підтримували нашу ідею, обіцюючи допомогу. Так само поставилися
 й інші групи та партії. Тим часом, наші інформатори робили своє діло; помалу старшина почала
 вписуватися в козацькі реєстри - нас уже було скоро; з’явилася можливість
 подумати про перенесення праці на повіти».

Незважаючи на таку широку підтримку, формування козацтва супроводжувалося проблемами, - недофінансуванням та зростанням соціальної напруженості, - «гальмувалася справа з отриманням авансів, а час минав, у повітрі став почуватися неспокій. Брянський завод - наш найбільш неспокійний осередок -
 ніби вулкан, знову почав хмуритися й сопти, викидаючи замість лави - “літаки” й прокламації. Та й у місті щораз частіше й частіше почали з’являтися
 на мурах та парканах всілякі загрожуючі написи. Старшина козацька щоденно приносила мені ці тривожні новини», - пише Михайло Омелянович-Павленко.

Надалі справа вилилася уже в конкретні заходи та роботу у повітах. «Рішаємо виступити з першим нашим ширшим вічем у Новомосковську...Мобілізуємо всі свої найкращі сили...Ідемо, Збори відбуваються в земському
 домі, при численному заступництві селянства з усієї наміченої мною будучої козацької полкової округи. На самих зборах ставимо собі завдання: інформацію, збудження зацікавлення до нашого діла і нарешті — закладання
 ініціативних гуртків, що...покрили б собою увесь повіт. Наші сили поділяємо на два табори: одні ведуть збори, другі працюють
 між делегатами, аби влучніше вибрати собі місцевих робітників. Ці збори були для мене знаменними - вони були покажчиком настроїв більш-менш поміркованої частини мас, які все ж терпляче вичікували обіцяних реформ...Спочатку авдиторія слухала мовчки, опісля прийшли скарги на місцеву владу, а ще згодом до президії почали вступати найрізнородніші побажання. Картина зборів змінилася...“Дай-то,
 Боже,” - чується з різних боків», - так передає ставлення мас до гетьманських реформ генеральних хорунжий.

Однак уряд не міг профінансувати ініціативи військовика, до того ж мали місце придворні інтриги, - Гетьману Скоропадському йшли постійні доноси на Михайла Омеляновича-Павленка з боку міністра внутрішніх справ. В результаті козацтво так і не вдалося сформувати. Фінанси генеральний хорунжий отримав лише у листопаді, коли гетьманська влада валилася під тиском селянських виступів та врешті-решт була знесена широким повстанням республіканців.

На фото генеральний хорунжий армії Української Держави Михайло Омелянович-Павленко

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Тимур Желдак

Про кризу виконавців

Якщо БорисФілатич © як називають його деякі опоненти не стане міським головою вдруге, я точно можу сказати, хто в цьому винен. Я не знаю, це «проіскі врагов» чи звичайне нехлюйство, а...
Максим Мірошниченко

Термінатор з Холодного Яру

Якби ми мали якийсь свій Голівуд, то ми б зняли супермегашпіонську драму про ось цього чоловіка. Юрій Горліс-"Горський". Почав служити в українському війську у 1918-го року, долучившись до антигетьман...
Ледь не щодня, читаючи в стрічці новини про ДТП за участю громадського транспорту, я вкотре впевнююся: корупція вбиває! У середньому щодня в автокатастрофах гинуть 16 людей і близько 90 травмуються. Д...
Сумна Дніпровська історія в картинках про абсурдно-цинічну невдячність...Або - "Как причудлива тасуется колода" (с), чи "Самое дорогое на земле - это глупость, потому что за неё дороже всего прих...