App Store Google Play

Європейська освіта – шлях до зірок чи дорога забавка?

16.10.2017 18:00
Європейська освіта – шлях до зірок чи дорога забавка?

Дніпровські студенти часто і багато цікавляться освітніми можливостями, що існують поза межами України. Для цього вони ладні вдосконалювати знання іноземних мов, аналізують переваги тієї чи іншої програми, вивчають процедуру подачі заявки на конкурси, борються за стипендії, гранти та підтримку фондів. Та попри це, потрапляють в європейські університеті одиниці, тоді як більшість розмови про стандарти європейської освіти втомлюють.

Про те, які можливості для вступу до європейського вишу мають українські студенти та що заважає їх реалізації Дніпрограду розповіла доцент кафедри всесвітньої історії ДНУ імені Олеся Гончара, голова ради молодих вчених, редакторка соціальної мережі для науковців Science-Community.org Валерія Лавренко.

Програм для здобуття освіти закордоном вистачає

Найпростіший спосіб потрапити в європейські університети – це програма Erasmus+, вона дає можливість закінчити магістратуру одночасно в трьох європейських вишах, провівши по семестру у кожному з них. За підсумками випускник отримує три дипломи. Учасники цієї програми мають стипендії, яких вистачає на проживання у Європі, нормальне забезпечення себе їжею, одягом, дозвіллям та навчальною літературою.

Також багато європейських вишів мають свої стипендії для студентів країн, що не входять до ЄС. Потрібно лише моніторити їхні сайти.

Стосовно Великобританії, то на здобуття магістратури є програма Chevening, яка має багаторічну історію. По цій програмі, наприклад, закінчила магістратуру у Ноттінгемі з екології випускниця ДНУЗТ імені Лазаряна Зоя Павленко.

Є й українська програма – «Всесвітні студії», заснована Фондом Віктора Пінчука. Вона покриває 60% витрат при вступі за конкурсом у один з ТОП-100 університетів світу. Звичайно, що й 40 % проживання у тому ж Лондоні чи Бостоні – це значна сума, відтак часто не підйомна для студентів. Однак стипендію від «Всесвітніх студій» можна комбінувати зі стипендією університету, до якого ви вступили.

Аби якось забезпечити собі гроші на навчання і проживання, значна частина вступників займається краудфайндингом. Зараз, наприклад, шукає гроші на закінчення магістратури з логістики у Іспанії Дмитро Різдванецький, також колишній випускник з Дніпра.

Чому не всі українські студенти прагнуть здобути європейську освіту?

Але все не так райдужно, як здавалося б. На сьогодні по шукачами європейських освітніх ресурсів є майже вдесятеро менше молодих людей, ніж очікувалось. Причин цього одразу декілька. По-перше, далеко не кожен молодий українець готовий вийти за межі зони свого комфорту. Щільна опіка батьків, навіть після повноліття, не сприяє активності в пошуку шляхів самореалізації, а скоріше навпаки.

По-друге, звичайно, розрив у матеріальних статках українців і європейців. Здобувати безкоштовну освіту у Європі на рівні бакалаврату (тобто одразу після школи) не так багато шансів. А за свій кошт – це не під силу ані основній частині українських абітурієнтів, ані їхнім батькам. Що стосується магістратури, то цих можливостей, як було зазначено, вистачає. Але після чотирьох років навчання в українському вищому навчальному закладі людина здобуває соціальні зв’язки, часто закохується (і це прекрасно), працевлаштовується. Тому потенційний рівень її соціальної мобільності знижується – ми повертаємося до «по-перше»…

Іноді просто варто спробувати – піврічні або річні студії у провідних країнах Європи не є чимось винятковим. Наприклад, протягом 10-15 вересня 2017 року у Берліні відбувалася друга частина освітнього курсу «Геноцид євреїв Європи: історична перспектива та підходи до вивчення» для молодих українських істориків, учасницею якого стала магістр з Дніпра.

«Про спільний проект Українського центру вивчення історії Голокосту і Будинку Ванзейської конференції я дізналася навесні 2017 року від викладача історичного факультету, і вирішила спробувати свої сили. Основна мета – освітня, адже ми повинні були дізнатися більше про Голокост та порівняти український і німецький досвід інтерпретацій. Навчатися та пожити якийсь час у Берліні я б напевно хотіла. Але лише деякий час. Не хочу нікуди емігрувати», - переконана студентка історичного факультету ДНУ імені Олеся Гончара Вікторія Лучіна.

Ще однією перепоною на шляху українських студентів до європейських вишів є історична віддаленість України від загальносвітових процесів. Навіть після отримання Україною безвізового режиму з ЄС близько 50% студентів того ж таки ДНУ банально не мають закордонних паспортів. Не в останню чергу через те, що оформлення закордонного паспорту складає принаймні більшу половину місячної стипендії студентів.

До того ж, для вступу у європейський університет зазвичай потрібно складати стандартизовані тести з іноземної мови. Зокрема IELTS коштує 100 фунтів, тобто 3300 гривень. І це лише здача іспиту. В середньому короткострокова підготовка до нього для тих, у кого хороша англійська, обійдеться ще у 4000-5000 гривень. Але й потрібний бал можна отримати не одразу, а кожна нова спроба обійдеться ще у 100 фунтів. Певні витрати підуть на переклад українського диплому та його нотаріальне завірення. Такі кошти, як правило, не лежать у середньостатистичних студентів на полиці.

Враховуючи ці обставини, на європейську магістратуру вступають не одразу після закінчення українського бакалаврату, а після закінчення української магістратури та декількох років роботи за фахом. Тоді, коли мінімальна сума у 10 тисяч гривень, яку необхідно мати для подолання вступної процедури, стає посильною.

Нарешті – і чи це чи не головна проблема – у наших студентів банально немає потреби в європейських дипломах, та і не у всіх є амбіції їх здобувати. Якщо для когось він стає запорукою просування кар’єрними сходинками – студенти зазвичай борються за нього. Якщо молодій людині (а таких більшість) ніщо не заважає професійно самовиражатися з дипломом українського вишу – варто замислитись, чи слід витрачати ще півтора-два роки на освіту, яка максимум розширить кругозір.

Чому студенти втомились від розмов про європейські стандарти в освіті?

На думку Валерії Лавренко, вислів «європейські стандарти» - бюрократичний штамп, який мало що означає. Європа дуже різна, навіть девіз ЄС: «Єдність у багатоманітні» говорить про це. У Європі багато що важить репутація університету, який ви закінчили.

Справа в тому, що зі стандартизацією треба бути обережним, адже її надмірність в освіті вбиває творчість. Так, наприклад, не можна звести перевірку знань гуманітарія виключно до тестів. Але з іншого боку, на прийомі у лікаря приємно розуміти, що він здавав єдиний іспит «КРОК». В усьому треба знати міру, у стандартах в тому числі.

Втім, до європейського диплому варто ставитися утилітарно. Адже існує чимало прикладів людей, які застрягли у європейському студентстві, отримуючи один диплом за іншим, і не рухаючись далі. Це теж вибір, за який ніхто не в праві засуджувати. Однак бути успішною особистістю та професіоналом у власній справі можна й маючи лише український диплом. Головне – шукати можливості для самовдосконалення, і весь час чогось досягати.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Юрій Фоменко

Божі пензлики

У Бога є велика стара торба. Наскільки стара, що геть зношена і в латках. А у тій торбі: гачки, пензлі, гребінці, веретена, сита, сопілочки, граматки, вуздечки, тронки…   І ходить він з то...
Багато чую останнім часом про геройство, мотивованість та крутість, як необхідні якості для солдата. Скажу чесно: фігня це все, як на мене.Герої затикають подвигами чужі або ж свої помилки.Найкраще пр...
Всі журналісти у Дніпрі знають, що я завжди відкритий для співпраці. Незважаючи у владі я, або ні. І жодного разу я не пошкодував про співпрацю. Бо завжди витримувались ази журналістської етики. Тобто...
Ярема ГАЛАЙДА

Про акції і провокації

Вчора не зміг прийти на мітинг «Свободу полоненим», бо приїхав до міста лише сьогодні рано вранці.Але, дякувати Кирилл Дороленко, сьогодні акція продовжилась біля «парку ракет»...