App Store Google Play

Гібридна війна: чи відбудеться ЧС з футболу в Росії?

1 Жовтня 18:00
Гібридна війна: чи відбудеться ЧС з футболу в Росії?

Невідомо, чи потрапить наша збірна у фінал світової першості з футболу 2018 року. Якщо наші мрії здійсняться – хтось думає про те, як нашій команді їхати в Росію? Відомо, що країна-організатор повинна гарантувати безпеку учасникам і гостям турніру. Натовпам фанатів за воротами й поважним персонам на центральних трибунах, які їдуть на чемпіонат, як на Канський кінофестиваль. Невже  життя й здоров`я наших співгромадян мають охороняти… співробітники ФСБ Російської Федерації й інших силових структур цієї країни? Але тут є очевидна колізія. Це мають робити ті самі силові структури, які за наказом найвищого керівництва Росії систематично знущаються з українців. Фізично.

Згідно офіційної інформації, у в’язницях РФ нині перебуває 31 українець. Серед них – режисер Олег Сенцов, якого «”засудили” до 20 років колонії. Олександру Кольченку вліпили “десятку”. Російський лідер Владімір Путін, не зморгнувши оком, назвав кінорежисера, який під час окупації Криму возив продукти оточеним українським військовим, терористом. Про знущання над Сенцовим та Кольченком знає весь світ. Звернення з вимогою їхнього звільнення підписали сотні відомих в усьому світі людей. В тому числі, й в самій Росії. Це добре, що там є люди, які розуміють, що відбувається. Тим часом Сенцова й інших політичних  в’язнів на очах всього світу вбивають у російських в’язницях. Як свого часу вбивали Василя Стуса, Олексу Тихого, Юрія Литвина.

Десь у закапелках Луб’янки тримають за ґратами журналіста Романа Сущенка.  До інших українських громадян – Станіслава Клиха й Миколи Карпюка застосовували тортури, сліди яких вони демонстрували під час “судового процесу” у Грозному. Нещодавня історія із викраденням молодого хлопця, Павла Гриба, якого ФСБ виманила на територію Білорусі (у чому зізналась та сама дівчина, на яку натисли російські “гебісти”), й кинули у СІЗО Краснодарського краю, свідчить, що сьогодні на території Росії й, навіть поблизу з нею, з громадянином України може статись будь-яка біда. Арешт, в’язниця, знущання. Батько захопленого й ув’язненого – Ігор Гриб – розповідає, що його син навіть не отримує необхідних для життя ліків.

Країна, яка викрадає й мордує громадян України, не може бути гарантом їхньої безпеки.  Це нонсенс. Тоді як можуть українські громадяни їхати в Росію на футбольний чемпіонат? Кожен з них ризикуватиме своїм життям, здоров’ям і свободою. У кожного українця можуть “знайти” вибухівку, зброю, радіостанцію (для зв’язку з СБУ) й фотоапарат з фотографіями стратегічної каналізації в Самарі або Сочі. А “киселев-тв” з радістю повідомить про спробу українських диверсантів здійснити теракт й зірвати мундіаль. Після викрадень та ув’язнень наших співгромадян, думаю, далеко не всі бажаючі поїдуть в Росію дивитись футбол. Незалежно від того, чи вийде збірна України у фінальну частину. Бо на чемпіонат світу їздять, як на подію світового масштабу. Та й сам відбірковий турнір нині проходить під акомпанемент вибухів й обстрілів на сході України, під час яких збільшується кількість загиблих та скалічених людей. Чи Владімір Путін дасть команду своїм підшефним на сході України припинити обстріли на час проведення чемпіонату? Або в Мінську домовляться про “футбольне перемир’я”, яке, згідно існуючої традиції, буде порушено цього ж дня?

І як тут не згадати інший епізод нашої спільної історії – коли Москва здійснила заколот у Кабулі й ввела війська в Афганістан, весь цивілізований світ заблокував московську Олімпіаду-80. Тоді свято спорту перетворилось на сумне й жалюгідне видовище, у якому взяли участь, здебільшого, спортсмени “країн соціалістичної співдружності” та “марксистські повстанці”, яким з Москви у валізах возили гроші на підтримку їхніх наркорежимів.  Щоправда, тоді це товариство називали “прогресивною частиною людства”.

Відзначився Кремль й під час Олімпіади-2008, коли Росія здійснила збройну агресію проти Грузії. Символічно, що вторгнення російських військ на територію Грузії сталося в день початку Олімпійських ігор, які тоді проходили в Китаї. Тобто, олімпійський вогонь запалав синхронно з палаючими будинками у Цхінвалі. Шкода, що весь світ тоді недостатньо рішуче відповів на те, що сталося. Подібна пасивність лише провокує агресора до подальших інтервенцій, що й було підтверджено анексією Криму та війною на Донбасі.

Дуже дивно, що цілком очевидні речі не викликають помітної реакції з українського боку. Наша країна не піднімає хвилю спротиву на міжнародному рівні. Стосовно неможливості проведення чемпіонату світу в Росії мовчить наше МЗС. Не чутно сигналів і заяв з боку Міністерства молоді й спорту, Олімпійського комітету (футбол – олімпійський вид спорту) та ФФУ, які мали б ініціювати через міжнародні організації  питання скасування турніру в Росії й передачі його іншим країнам. Чи справді спортивні функціонери й політики можуть гарантувати безпеку наших співгромадян, й абсолютно переконані, що українці не стануть об’єктом провокацій, арештів й нападів не лише з боку російських спецслужб, а й загонів  бритоголових скінхедів та тієї наволочі, яка прийшла на схід України у 2014 році із зброєю в руках?

Поки що, на жаль, спостерігаємо мовчазну підтримку цієї “гібридної війни” у світовому футболі. А відома фраза П’єра де Кубертена: “О спорт, ти – мир” – нині, як і в часи гітлерівської олімпіади 1936 року, знову звучить, ніби знущання. І всі мовчать. Навіть в Україні.

Український інтерес

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...