App Store Google Play

Чому Дніпро «не театральне місто» і чи це правда взагалі?

25 Вересня 18:00
Чому Дніпро «не театральне місто» і чи це правда взагалі?

Пам'ятаєте, як свого часу вас звільняли з уроків чи пар і вели до театру. Ніхто не хотів йти, тому що це робилося примусово. Всередині всі нудьгували, чекали антракту та закінчення вистави. Ми не намагалися щось почути чи побачити, ми думали про те, що змусивши нас прийти відбирають право вибору. Ті часи давно минули, але асоціації з театром залишилися: "треба йти". Та згодом і ця ситуація змінилася, бо з'явилися: інтернет, кіно, клуби і так далі. Тепер ми маємо і право вибору і його розмаїття, та чи з'явилося бажання ходити до театрів? Ми запитали городян та театралів міста: чи вважають вони Дніпро театральним містом? Що ж ми дізналися з цього приводу?

 

Майя Лєбєдєва — завідуюча по літературній частині театру Опери та Балету

 

Як вважаєте, Дніпро театральне місто?

Як працівник театру я можу сказати тільки так, звісно театральне місто.

А зараз все ж більше людей ходить до театрів чи менше?

Зараз немає такої тенденції, я не можу сказати більше чи менше. Скажімо, десять років тому, як я пришла до театру було менше, зараз більше ходять. У нас різноманітний репертуар, ми більше стараємося для молоді якось креативити, приваблювати, ставити сучасні постановки, якісь елементи сучасних технологій вводимо у виставах. До тієї ж класики привертаємо увагу. І ходять люди, цікавляться.

Як вважаєте, чому люди не ходять до театрів? Через брак коштів, часу, відсутність інтересу?

Думаю, немає звички ходити до театрів, яка не виховується з дитинства. Звичайно інтернет у нас зараз основний конкурент. Але треба розуміти, що наші театри в місті та, зокрема, наш Театр Опери та Балету — це живе мистецтво, яке тут і зараз, саме цим воно унікальне. В супроводі живого симфонічного оркестру. Тим воно цікавіше та сильніше.

 

Володимир Петренко — художній керівник Дніпровського молодіжного театру “Віримо!”

 

Як ви вважаєте, Дніпро театральне місто?

Це складне питання. Тобто, що таке театральне місто? Я вважаю, що це таке місто, в якому є якісь усталені стосунки між містом (тобто адміністрацією міста), громадою міста, і саме театрами. Тому що, можуть бути у місті чудові театри або чудові вистави, але місто не буде театральним. От у цьому сенсі я не вважаю Дніпро театральним містом. Наприклад, я приїхав у місто, вийшов на вокзалі, іду, я не побачу ніде жодної афіші театру. У нас на сьогодні це сама складна та не вирішена проблема для міста. Тому що я як член художньої ради, як дорадчий орган програми Філатова “Культурна столиця”, ми про це говоримо вже більше року але віз і нині там. Тобто, у нас немає змоги рекламувати і я зараз говорю не тільки про театри, взагалі про якийсь культурний контент нашого міста. Цього нажаль немає. Ми не знаємо ні що в філармонії, ми навіть не знаємо, що все це є.

Ми працюємо 26 років і доля так складно до нас ставиться, що ми не маємо власного приміщення, і взагалі у нас самі цікаві і передові театри Дніпра: театр “Крик”, театр “Віримо”, театр Актора і ляльки — це театри, які не мають власного приміщення. І за двадцять з гаком років існування місто так цих приміщень і не надало. І без реклами сюда затягти глядача складно. Те, що ми це робимо і нам це вдається більш-менш, я вважаю, по-перше — це якість роботи. В Михайла театр просто знаходиться в центрі, але це не власні приміщення. Він би міг працювати набагато якісніше, корисніше, різноманітніше, якби він цим приміщенням користувався так, як він вважає це за потрібне. А так ми гості в цьому місті.

Тобто, на вашу думку, основна причина, чому люди не ходять в театри це не відсутність інтересу чи коштів, а саме відсутність реклами?

Перше - це відсутність реклами, як я сказав. Друге - це відсутність того стилю життя. Тобто, якщо перші люди: влада і бомонд не приходять на прем'єри. У нас депутатські корпуси не знають, що таке театр. І вони кожен рік ухвалюючи бюджет виділяють нам кошти і я знаю, що кожного року їм хочеться виділити все менше й менше. І ми зараз беремо участь в проекті "Бюджет участі", тобто ми намагаємось, щоб городяни за нас голосували. Але це річ, яку влада повинна робити без всякого голосування. У нас незважаючи на те, що велике місто, дуже низький процент людей зацікавлених театральним мистецтвом. Є велика біда "совкової" системи, коли заганяли класами і школами у театри на спектаклі, і просто відбили інтерес. Тобто, загнали школу, але не показали нічого якісного. Тому у нас людей налякали тим ставленням до театру. А зараз, здається, що культура як така не входить до цього "кошику основних потреб людини". Але вона туди входить, це просто людина не знає, що вона туди входить.

А як ви бачите, стало ходити більше людей чи менше?

Я не знаю, це залежить від якоїсь суспільної ситуації. Війна, наприклад, зубожіння народу. Але у нас найдешевші квитки в місті - це наша принципова позиція. Я вважаю, що це правильно, оскільки ми існуємо з видатків громадян. Тобто, якби місто було розумним взагалі, то воно б забезпечувало театри з бюджету і сказало б: працюйте для городян. Народ ходить. Залежить від якості вистави, від популярності вистави, від погоди. Театр завжди був таким зимовим явищем, а літом їздили на гастролі. Тоді ти йдеш в театр, коли знаєш, що цю виставу ти більше не побачиш, а в свій театр можна сходити і в жовтні, в листопаді, взимку. Глядач є, глядач ходить і він своєю гривнею голосує, що це йому потрібно. Він тільки нас і витягує. Так би нас уже закрили, я думаю.

Тоді, що на вашу думку потрібно зробити, щоб Дніпро стало театральним містом?

Всі повинні набиратися розуму, бо ми ж обираємо тих, кого ми обираємо. І це наша здатність думати на два тижні вперед. Ми зробили дитячий майданчик і зробили його депутатом. А культура - це поняття, яким не буде перейматися врємєнщік. Є речі які робляться, як стратегія. Я вважаю, що при цьому законі децентралізації, культуру, освіту і медицину треба залишати у державному опікуванні. Інакше все залежить від смаку конкретної людини. Тому це складне питання, воно комплексне. Хоча треба намагатися говорити з бізнесом, якби вони це хотіли слухати. Просто треба рахувати гроші. Вклавши гроші в культуру, що ти зробив? Ти просто зашиваєш діру в кармані. А якщо нема культури, то вибачте. Я впевнений, що 80 відсотків людей хворіє від недостатності культури. Якби порахувати скільки ми витрачаємо на СНІД, на покинутих дітей, на малолітню злочинність, на туберкульоз. А це все прояви. У нас 80 відсотків покинутих дітей в притулку мають обох батьків. Це все суспільна мораль. Тому це дуже повільний процес, куди він піде - залежить від нашого стояцизму. А для того, щоб зробити місто театральним є дві речі: це гарний театр і, безумовно, до нього ставлення, як до преференції. І відсутність чогось одного уже все зруйнує. Не можна підносити поганий театр, і не можна гарний театр тримати в "єжових рукавицях".

 

Михайло Мельник - керівник театру одного актора "Крик".

 

Чи вважаєте Дніпро театральним містом?

Якщо сказати, що я не вважаю театральним містом, то це означає поставити хрест на всьому моєму житті. Тому що 29 театральний сезон у моєму театрі відкрився. І 29 сезонів, принаймні останні 10 років, з усієї країни приїжджають люди. Це дуже легко перевірити, прийти на виставу і запитати хто з інших міст. То як вважати, це театральне місто чи ні? Якщо квитки у мене розбирають за місяць? У нас не має продажів ні через інтернет, ні в інших касах. Не знаю, як судити, не хочу здатись нескромним, але на мій погляд звичайно театральне. Я не можу розписуватися за всі театри, розумієте. Я не можу бити себе в груди і казати: я кращий, а інші погані. Напевно, у кожному театрі є родзинка своя чи театр унікальний. Все залежить від того наскільки люди ходять у театри. Це найважливіший показник: чи ходять в той чи інший театр люди. Але якщо в місті є хоч один театр на який ходять постійно на повних аншлагах, то вже це місто театральне. А в нас театрів достатньо. Я не знаю наскільки заповненість в інших театрах, я можу просто судити по собі. Мені важко судити моїх колег, це буде непорядно з мого боку. Без сумніву, це театральне місто.

Як вважаєте, чи стали в наш час люди менше цікавитись театрами?

Я йду по вулиці і зі мною вітаються, значить ходять. Найкращий показник, коли приходить молодь. Це не ПТУ, не ліцеї, які заганяють чи заганяли свого часу до театрів. Я не знаю, чи зараз заганяють до інших театрів. Але починаючи з студентства і середнього віку - ходять. Знов таки, судячи по своєму театру, більше стало ходити, більше цікавляться. Люди наїлися Інтернету, люди наїлися шоу. І якщо достойний театр, достойні вистави, вони неодмінно прийдуть. Просто зараз ніхто не рекламує театри. У радянські часи театри були, як зараз інтернет, тоді нікуди було піти, ми закрита країна були. То тепер неймовірна конкуренція з театром, це правда. Конкуренція світового кінематографу, конкуренція шоу, конкуренція Інтернету. І тут найцікавіші театри виживають. Найцікавіші, які шукають нові форми, щоб зацікавити, якийсь цікавий репертуар повинен бути. Тому я не можу сказати, що стали менше ходити, судячи з мого театру - більше. У мене на 7 вистав вперед жодного квитка немає, це на місяць. Я вважаю, що цікавляться більше.

 

Чи вважаєте Дніпро театральним містом? – ми спитали також у громадян на центральній площі міста

Лідія Борисівна Костенко:  Я вважаю, що Дніпро найтеатральніше місто. Справа в тому, що в місті окрім театру Опери та балету, театру драми, театру одного актора "Крик" існує дуже багато народних та дитячих театрів. Театр - це важлива складова духовності людини. Театр допомагає людині відірватися від дійсності, втекти від проблем і зануритися в кращу частину людської душі, в якій живе любов.

Дмитро: Я думаю, що все ж ні, тому що занадто мало відомо. Я, наприклад, знаю серед нових театральних груп - молодий театр "Герць", який дуже зменшився в своєму складі. Він, в основному, популярний серед молоді студентської. Це з новинок, які я знаю. Щодо старої групи театральних акторів, я вважаю, що у них своє вузьке коло відвідувачів, шанувальників, які відвідують час від часу той же театр Шевченка або театр Опери та балету. Тому, думаю, що все ж так, як і читачі, це більш вузька група шанувальників. Я іноді ходжу на молодіжні постановки: або театр Одного актора, або театр 'Герць" мені подобається. 

Студентки Театрального училища: Ми думаємо, що Дніпро театральне місто. Ми навчаємося на театральних художників і часто відвідуємо спектаклі, як в стінах училища так і за його межами. Ми вважаємо, що самі дорослі не зацікавлюють молодь, щоб вона ходила до театрів. У всіх думка, що театри - це минуле.

 

Олександр: Не можу сказати чи Дніпро театральне. Я не ходжу в театри. Взагалі мені цікаво, але немає часу. За життя я був у театрі, мабуть, тричі.

Дмитро: Я вважаю, що Дніпро театральне місто. Я ходжу в театри. Звичайно, не так часто, як хотілося б, але раз у сезон буваю. Я думаю, що люди не ходять до театрів тому що це не популярно, а квитки в наші театри не дорогі.

 

Отже, підбиваючи підсумки можна сказати, що думки розділилися: з одного боку - Дніпро велике місто з багатьма театрами на різний смак, а з іншого – місцеве мешканці, яких не заохочують відвідувати їх. Але, як бачимо, інтерес є. Певна частина населення все ж подолала радянський стереотип та почала ходити в театри за власним бажанням. Та потрібно ще багато попрацювати над тим, аби отримати це звання "Дніпро - театральне місто"! Як говорять експерти: про театри потрібно розповідати, рекламувати та пробуджувати цей інтерес. Адже можливості і бажання до цього є в обох сторін: як в театрів так і у глядачів.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...
Так сложилось, что на протяжении 2,5 лет наша команда(ГромКонтроль) дискутирует с ДнепрОГА и проводит совместную работу по ряду направлений. Одно из них - пригородный и междугородный внутриобластной а...
Кожен громадянин України має право безкоштовно отримати купу землі від Держави у приватну власність!Ціла стаття є в Конституції, нумер 121! Хочеш сільським господарством займатися? Не хочеш? все одно...