App Store Google Play

Українські реформи. Чому ми розчаровані

13.09.2017 14:00
Українські реформи. Чому ми розчаровані
Українське громадянське суспільство схоже на боксера, який думав, що відправить старі еліти в нокаут у першому ж раунді. Але противник став клинчувати, і тепер потрібно боксувати всі дванадцять раундів, - пише Павло Казарін для Крим.Реалії.

І тому в рейтингу емоцій першу сходинку міцно утримує розчарування. Від повільних темпів реформ. Від неспішної кадрової ротації. Від тотальної зміни правил гри, що не відбулася. Будь-які успіхи сприймаються як половинчасті. Будь-які досягнення – як косметичні. Будь-який рух вперед – як спроба замилити очі. І багато в чому цей скепсис виправданий. Українські реформи дійсно не перетворили Україну на «другу Польщу». Але особливість в тому, що вони і не могли цього зробити.

І річ не тільки в тому, що Польща йшла до свого нинішнього статусу два десятиліття. Річ у тому, що у Варшави – на відміну від Києва – в 20 столітті був повноцінний досвід власної державності. А за радянських часів у цій республіці зберігалося право приватної власності на землю. Полякам не довелося домовлятися про те, де саме розташована їх столиця – у Варшаві чи Москві. І у них не було дискусії про те, чи потрібна їм незалежність чи ні.

А в Україні все це було. В результаті, у дуже багатьох не було відчуття самоцінності незалежності. А суверенітет країни сприймався як ресурс, який можна обмінювати у Москви на будь-які бонуси. Ця ситуація почала змінюватися лише після Майдану, Криму і Донбасу. Але тепер країна розплачується за власну короткозорість. За дрейф завдовжки в два десятиліття. За інертність і байдужість.

Спринтери не народжуються з вчорашніх мешканців диванів. Будь-який шлях до результату – це завжди подолання. Навіть процес схуднення – це довга багатокомпонентна історія з жорсткою дисципліною і роботою до сьомого поту. З жорстким самообмеженням, дискомфортом і втомою. З обов'язковим ризиком зриву і рецидиву. І чому комусь здається, що реформа держави повинна бути простішою за індивідуальну боротьбу із зайвою вагою?

Будь-яка фрустрація народжується із завищених очікувань. І чим тверезіше ми будемо оцінювати наші перспективи – тим менше розчарувань нас чекає. Особливість в тому, що навіть в разі успішних реформ Україна не стане Польщею. З тієї ж самої причини, з якої успішні реформи не зробили з Польщі – Німеччини. Тому що двадцять років бездіяльність не обнулити. Ми все одно залишимося в наздоганяючій позиції щодо лідерів. А війна на сході все одно продовжить позначатися на готовності інвесторів вкладати гроші в країну. Сусідство з Росією позбавляє Україну фактора стабільності. А великі гроші люблять тишу.

Але наша втома від повільних реформ не скасовує головного – альтернативи цим реформам у країни просто немає. Немає ніякого «третього шляху», який здатний був би подарувати хепі-енд. Чарівні рецепти зі створення супергероїв існують лише в кіно. У звичайному житті працюють лише тренування, дієта і сувора спортивна логіка. Не зачаровуйтеся. Це кращий спосіб не розчаровуватися.

Крим. Реалії

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

#безвіз...пройшов повз мене. Ну от правда. У мене як не було можливості їздити у Відень на вранішню каву, так безвіз її і не приніс )))#Томос...мені от все рівно, наскільки канонічна УПЦ КП, бо я туди...
Будь-яке суспільство в тій чи іншій формі прагне до найвищої мети - всеосяжного блага. Аби досягти цього блага всередині народів відбувається природна кристалізація окремих каст чи систем, я...
Кожен раз користуючись послугами перевізників у Дніпрі я надихаюся. Щоденні умови дістатися із пункту А в пункт Б просто таки надихають кричати і матюкатися, й так щоб всі почули. Але цього разу я не...
Томос це, звісно, дуже добре і потрібно, але...Держава у нас яка? Світська. Церква відокремлена від Держави.До чого це я?А що заважало, і заважає, цій самій Державі визнати те, що лежить на поверхні:...