App Store Google Play

Українські реформи. Чому ми розчаровані

13 Вересня 14:00
Українські реформи. Чому ми розчаровані
Українське громадянське суспільство схоже на боксера, який думав, що відправить старі еліти в нокаут у першому ж раунді. Але противник став клинчувати, і тепер потрібно боксувати всі дванадцять раундів, - пише Павло Казарін для Крим.Реалії.

І тому в рейтингу емоцій першу сходинку міцно утримує розчарування. Від повільних темпів реформ. Від неспішної кадрової ротації. Від тотальної зміни правил гри, що не відбулася. Будь-які успіхи сприймаються як половинчасті. Будь-які досягнення – як косметичні. Будь-який рух вперед – як спроба замилити очі. І багато в чому цей скепсис виправданий. Українські реформи дійсно не перетворили Україну на «другу Польщу». Але особливість в тому, що вони і не могли цього зробити.

І річ не тільки в тому, що Польща йшла до свого нинішнього статусу два десятиліття. Річ у тому, що у Варшави – на відміну від Києва – в 20 столітті був повноцінний досвід власної державності. А за радянських часів у цій республіці зберігалося право приватної власності на землю. Полякам не довелося домовлятися про те, де саме розташована їх столиця – у Варшаві чи Москві. І у них не було дискусії про те, чи потрібна їм незалежність чи ні.

А в Україні все це було. В результаті, у дуже багатьох не було відчуття самоцінності незалежності. А суверенітет країни сприймався як ресурс, який можна обмінювати у Москви на будь-які бонуси. Ця ситуація почала змінюватися лише після Майдану, Криму і Донбасу. Але тепер країна розплачується за власну короткозорість. За дрейф завдовжки в два десятиліття. За інертність і байдужість.

Спринтери не народжуються з вчорашніх мешканців диванів. Будь-який шлях до результату – це завжди подолання. Навіть процес схуднення – це довга багатокомпонентна історія з жорсткою дисципліною і роботою до сьомого поту. З жорстким самообмеженням, дискомфортом і втомою. З обов'язковим ризиком зриву і рецидиву. І чому комусь здається, що реформа держави повинна бути простішою за індивідуальну боротьбу із зайвою вагою?

Будь-яка фрустрація народжується із завищених очікувань. І чим тверезіше ми будемо оцінювати наші перспективи – тим менше розчарувань нас чекає. Особливість в тому, що навіть в разі успішних реформ Україна не стане Польщею. З тієї ж самої причини, з якої успішні реформи не зробили з Польщі – Німеччини. Тому що двадцять років бездіяльність не обнулити. Ми все одно залишимося в наздоганяючій позиції щодо лідерів. А війна на сході все одно продовжить позначатися на готовності інвесторів вкладати гроші в країну. Сусідство з Росією позбавляє Україну фактора стабільності. А великі гроші люблять тишу.

Але наша втома від повільних реформ не скасовує головного – альтернативи цим реформам у країни просто немає. Немає ніякого «третього шляху», який здатний був би подарувати хепі-енд. Чарівні рецепти зі створення супергероїв існують лише в кіно. У звичайному житті працюють лише тренування, дієта і сувора спортивна логіка. Не зачаровуйтеся. Це кращий спосіб не розчаровуватися.

Крим. Реалії



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...