App Store Google Play

Сьогодні 99 років тому в Січеславі опублікували штат першої української спецслужби

24.08.2017 14:15
Сьогодні 99 років тому в Січеславі опублікували штат першої української спецслужби

24 серпня 1918 року «Державний вісник» опублікував штати Державної Варти у повітах, градоначальствах, губерніях та залізницях Української Держави. Нагадаємо, що Державна Варта стала першою спецслужбою, створеною в Україні у період національно-визвольних змагань, а точніше, за часів Гетьманату Павла Скоропадського. Ця спецслужба об’єднувала у собі найрізноманітніші функції, - охорону правопорядку, залізничних шляхів, оперативно-розшукові заходи та контррозвідувальну діяльність. Державна Варта підпорядковувалась Міністерству по внутрішнім справам, де мала власний департамент. Як свідчать опубліковані штати Варти, гетьманська влада намагалася спиратися на сильні адміністрації на місцях, оскільки все управління урядовцями й установами загальної, карно-розшукової і дізнавальної варти (так званої «охранки») зосереджувалося в руках губернських старост (у губерніях) і міських отаманів (у градоначальствах).. Самостійність мала лише залізнична варта, яка підлягала безпосередньо центру. На допомогу їм призначався інспектор Державної варти, який мав своє управління.

Вся територія повітів з точки зору адміністрації Варти розподілялася на відділи: повітовий (сільський), куди входили, крім волостей, містечка до 30 тис. чол., і міський. Сама варта ділилась на сільську (кінну) і міську (пішу). Начальник варти повіту мав помічника і канцелярію, керував начальниками варти районів, на які була розбита сільська місцевість повіту. Начальник варти району також мав у своєму штаті помічника, писаря і канцелярію. Районним начальникам підлягали волосні. Кількість кінних вартових визначалася з розрахунку один на 2 тис. мешканців. Крім того, кожна волость мала вартового старшого розряду. По районах вартові розподілялися розпорядженням начальника повітової Державної варти.

Окремі райони повіту складали міста від 3 до 10 тис. чол., де при начальникові варти був писар, а від 10 до 30 тис. чол. — ще й один чи два помічники. Начальник варти міського відділу підпорядковувався безпосередньо повітовому старості, мав канцелярію і одного (в містах від 30 до 100 тис. чол.) чи більше (у великих містах) помічників.

Начальникові варти міського відділу підпорядковувалися начальники варти міських районів. У містах із населенням більше 100 тис. чол. райони розбивалися на ділянки. Так Катеринослав (у 1919-році після антигетьманського повстання українські республіканці почали процедуру перейменування міста у Січеслав), розподілявся на 7 районів. Вартові у містах визначалися з розрахунку: один на 400 мешканців, із 10 вартових — один на вищому окладі. Крім того, на кожний район призначався один старший вартовий, а на 20 вартових — наказний. Розклад вартових по міських районах затверджував губернський староста. У розпорядженні повітового старости була також резервна сотня кінних вартових, яка розквартировувалася і використовувалася на його розсуд.

Окремі штати варти мали градоначальства (Київ, Одеса, Миколаїв), які розподілялися: більше 300 тис. чол. — 1-й розряд, інші — 2-й розряд. Відділи Державної варти існували лише в градоначальствах 1-го розряду (такою була лише столиця Української Держави, - Київ). Всі градоначальства розбивалися на райони (50 тис. чол. — 1-го, 40 тис. чол. — 2-го розр., порти — окремі райони). Начальник варти району підпорядковувався начальникові варти відділу. Кожний начальник варти району мав управління і 2-3 помічники. Район складався з частин (5 тис. чол.), де варту очолював наказний. Вартових розподіляли по районах за розкладом, затвердженим міським отаманом; у підлеглості в останнього також знаходилися дивізіон (1-й розр.) або сотня (2-й розр.) кінних вартових.

Особлива увага у штатному розкладі приділялася залізничній варті. Всі залізниці України були поділені на 7 окремих залізничних районів: Київський, Одеський, Лівобережний, Катеринославський, Південний, Харківський і Подільський. Очолював район отаман Державної варти. Його призначав і зміщував з посади лише міністр внутрішніх справ за поданням директора департаменту Державної варти, якому безпосередньо підлягав залізничний отаман. Отаман мав особливого помічника, який користувався правами начальника відділу. Відділення варти на залізницях створювалися з розрахунку 150-300 верста кожне відділення. Його начальник підлягав залізничному отаману і мав у своєму штаті одного помічника й управління. У Києві, Одесі, Харкові і Катеринославі начальники відділень мали по два помічники.

Залізничні вартові розподілялися згідно з рішенням отамана району з розрахунку один на 7 верст залізничної колії, на 5 вартових — старший оклад, на відділення — по одному старшому вартовому. Функції залізничної варти регламентовано окремо. До них належали: викриття всіх кримінальних злочинів і правопорушень у прилеглій до залізниці смузі; захист особистої і майнової недоторканності всіх осіб, які постійно або тимчасово перебувають у залізничній смузі; нагляд за виконанням публікою і службовцями залізниці встановлених правил поведінки: справам військового відомства на залізниці; допомога (при необхідності) земським, міським і громадським установам у їх справах; реєстрування залізничних службовців і освідомлення залізничного керівництва про осіб, які за своєю колишньою діяльністю і моральними якостями не відповідають штатним посадам.

Карно-розшуковими відділами в губерніях і градоначальствах керували начальники, які були безпосередньо підлеглі губернським старостам і міським отаманам. Начальник відділу мав двох помічників у губернських містах із населенням до 200 тис. чол., а у містах з більшим населенням — на одного помічника більше, ніж мав начальник міської Державної варти.

На окремий район загальної варти призначалися: начальник карно-розшукового відділу району і два його помічники. Кожен начальник мав управління з осібними штатами. У градоначальствах карно-розшукові відділи мали таку ж організацію, як у губернських містах, за винятком того, що кількість помічників начальників дорівнювала кількості відділів загальної варти у градоначальстві. Окремий штат столичного карно-розшукового відділу був у Києві. Кількість агентів розшуку в губернських містах та градоначальствах визначалася з розрахунку по 4 на кожний розшуковий район.

Штати управлінь карно-розшукової варти наочно ілюструє доповідь катеринославського губернського старости генерал-майора Черникова директорові департаменту варти від 10 вересня 1918 р. На той час у губернії було: 9 начальників карно-розшукових відділів (1 — губернський, 8 — повітових), 12 їх помічників, 106 начальників відділів районів, 42 їх помічника, 234 розшукових агента, 9 дресирувальників собак, 9 завідуючих антропометричною частиною, 9 фотографів, 9 завідуючих столами приводу, 9 секретарів і 9 скарбників.

Організаційна будова і функції дізнавальних відділів регламентувалися особливими документами із грифом «таємно» або «цілком таємно». З перших днів приходу до влади гетьман доручив директору адміністративно-політичного департаменту МВС Ю. Шкляревському створити дізнавальний відділ. Таким чином, ми бачимо, що дізнавальний відділ було створено раніше, ніж з'явився Закон про Державну варту. Це свідчить про значення, яке надавав Скоропадський боротьбі з політичними виступами проти оголошеної ним Української Держави.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Пару слів про багатостраждалий Дніпровський аеропорт, про скоре мурування-будування якого неодноразово повідомляли по всіх фейсбуках Філатов із Корбаном.Як народний депутат, який просуває питання приє...
Анастасія ГОРЯЧА

Хто такий журналіст?

Із розвитком технологій у сучасному світі стає все важче визначити термін "журналіст". Звичка ділитися у соцмережах своїми спостереженнями стала нормою у побуті багатьох родин. У більш завзятих є наві...
Вчера шестилетний мальчик выпал из окна третьего этажа 147 школы, и лишь спустя сутки эта информация стала публичной.Администрация учебного заведения не сочла нужным заявить в полицию, ограничившись в...
Максим Мірошниченко

Шпіль Солсберійського собору

Приходить до нас, у Mediaprostir поважного віку чоловік. Каже, що хоче провести захід на багато людей на два дні. Показуємо йому приміщення, чекаємо від нього більш детальної інформації. Під...