App Store Google Play

Передсвяткові несвяткові нотатки

22 Серпня 14:00
Передсвяткові несвяткові нотатки

Київ, а особливо його центр, урочисто прибраний до свята. Буде військовий парад, буде салют, будуть масові гуляння. Ясна річ, будуть урочисті промови та укази про численні нагородження. А от виснажливої спеки, за прогнозами синоптиків, не буде. Натомість аж чотири неробочих дні у всіх державних установах і частині недержавних структур. Свято!

А між тим у соціальних мережах передсвяткові дописи поєднують тривогу з відвертою люттю та втомою від невичерпного ідіотизму, причому не лише певних владних кіл (це вже щось звичне), а й звичайнісіньких «посполитих».

От, скажімо, у Facebook’у такий собі Нічний Сталкер – один із учасників АТО й репетиції військового параду, яка відбулася 18 серпня на столичному Хрещатику, - пише про морально нікчемну поведінку публіки. Йому слово:

«Пока коробки стоятся – из «Шато» орет музыка. Команд не слышно ни хрена.

Начало. Музон в «Шато» смолк. Зато охеренно слышно танцующих «брейк-мальчиков» на площадке перед Пассажем.

Минута молчания, музон брейкеров безуспешно пытается накрыть «Пливе кача». Без толку, у брейкеров колонки мощнее.

Парад опустил головы. Знамена приспущены. Брейкеры танцуют, народ радуется. Им на…ть.

…Никто – ни полиция, ни гражданские – ни слова не сказали тем уродам. На фига? Тут парад, прикольно, солдатики шагают. Да и в Киеве войны нет».

А і справді – скільки не ходив передсвятковим Києвом, ніде не побачив розтяжок, лайт-боксів чи біг-бордів, хоч якось пов’язаних із уже трьома з половиною роками війни з Росією та її маріонетками, з опором агресії та захистом незалежності. Тільки різноманітні варіації на тему «ми різні, але ми єдині». Цікаво, в чому різні, в чому єдині? «Наочна агітація» на рівні «почую кожного» чи «країна для людей», порожня багатозначність, яка нікого ні до чого не зобов’язує… Чи не ті ж «майстри» клепали нинішні гасла, що не так давно працювали на Віктора Федоровича? Принаймні, складається враження, що як «еліті», так і «плебсу» столиці однаково на…ть на тих, хто порятував і далі рятує країну та дає можливість Києву жити без війни. Чи я помиляюся?

І чи не найсумніше тут – це відсутність реакції з боку «нової» поліції…

А ось другий, так само типовий запис у Facebook, який зробив учасник АТО Олексій Дмитрович. За його словами недалеко від адмінкордону з Кримом він з товаришами по службі зустрів трьох хлопців, які попросили їх підвезти. Під час розмови з ними з’ясувалося, що ця трійка спробувала дістатися на окупований півострів щоб підзаробити, але російські прикордонники їх завернули. І при цьому один із заробітчан виявився учасником АТО…

Дмитрович наводить діалог із цим АТОшником.

- Волна. Бригада?

- Четвертая, двадцать пятая.

- Значит десантник? - спросил я, не веря своим ушам.

Парень молча кивнул.

- У тебя с головой проблем нет? Ну там парашют не раскрылся? Мало ли, стукнулся башкой об бээмдэшку?!

- Нема. А шо?

- Чувак, ты идиот?… Ты куда ехал?

- В Крыыым, - растерянно пробормотал он».

Ось так. Що ж дивуватися, що вже понад десяток учасників АТО, які здуру поїхали «заробляти» до Росії чи до окупованого Криму, наразі скручені ФСБ і сидять у в’язницях. Можливо, їх і більше, бо не про всіх відомо. Телепня, з яким розмовляв Дмитрович, росіяни майже добу протримали у себе, ретельно допитали – де служив, що за частина, де воював, – зняли фото й відео та викинули назад – чи то нецікавий матеріал, чи то набрали на нього достатньо компромату, щоби прийти додому і сказати: «Роби, що тобі накажуть, інакше передамо куди треба твої покази – там достатньо для ув’язнення за зраду»…

Сумно, звичайно, спостерігати за такою поведінкою деяких АТОшників, яка багато в чому корелює з описаними вище хамством брейкерів і байдужістю поліції, проте… «Любовь к своей стране. Честь. Чувство собственного достоинства. Это всё такое, знаете ли… воздушно-призрачное. Нам ли в чем-то упрекать политиков?» - сумно констатує Дмитрович. Та чи має він рацію? Чи спало б на думку колишнім АТОшникам виїздити на заробіток до країни-агресора, якби перед їхніми очами через лінію фронту на Донбасі цілком офіційно не здійснювалася би торгівля з окупантами та терористами і якби не залишалися у власності вітчизняних олігархів деякі виробництва у Криму та РФ? «Уранці воюємо, ввечері торгуємо», - ця сумна приказка, ак бачимо, характеризує поведінку не тільки «верхів», а й частини «низів».

Що ж, для автократичних соціумів притаманна «Веберівська піраміда», коли кожне нове явище, прогресивне чи реакційне, зароджується «нагорі», а потім «стікає» додолу, у суспільні «низи». На щастя, в Україні, на відміну від Росії, ніколи не домінували власні автократичні традиції – вони приходили ззовні; натомість навіть такому автократу, як Богдан Хмельницький, можна було заперечити – полковник Іван Богун відмовився підтримати Переяславську угоду 1654 року, а міщани Чорнобиля не просто вигнали московських послів, які вимагали присягнути своєму цареві (бо ж Магдебурзьке право!), а ще й побили їх батогами. Щоправда, іноді зайвина демократії виливалася в щиросерду українську анархію, та це вже інша тема; тут же варто зауважити, що саме «маленькі українці» не раз витягали країну з ямищ, куди її заганяли за останні десятиліття ті, хто вважає себе «господарями долі».

Але годі про це. Реальністю є День Незалежності – 26-та річниця відновлення суверенної, непідлеглої Української держави. Реальністю є і ті тривожні тенденції, про які сповіщають соціальні мережі та які в них обговорюються.

Що ж, ідеться про виклики, гідні відповіді на які ніхто, крім нас, не дасть.

День

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ярема ГАЛАЙДА

Уроки Пунічних воєн

Друга Пунічна війна. Ганібал розбив римлян при Требії та Тразименському озері. У цих битвах він вирізав майже 60 000(!!!) римлян та їхніх союзників.А потім нова перемога канфагенян: Канни! За 6 (!!!)...
Тимур Желдак

Про кризу виконавців

Якщо БорисФілатич © як називають його деякі опоненти не стане міським головою вдруге, я точно можу сказати, хто в цьому винен. Я не знаю, це «проіскі врагов» чи звичайне нехлюйство, а...
Максим Мірошниченко

Термінатор з Холодного Яру

Якби ми мали якийсь свій Голівуд, то ми б зняли супермегашпіонську драму про ось цього чоловіка. Юрій Горліс-"Горський". Почав служити в українському війську у 1918-го року, долучившись до антигетьман...
Ледь не щодня, читаючи в стрічці новини про ДТП за участю громадського транспорту, я вкотре впевнююся: корупція вбиває! У середньому щодня в автокатастрофах гинуть 16 людей і близько 90 травмуються. Д...