App Store Google Play

Віхола стихла у серпні...

20 Серпня 14:00
Віхола стихла у серпні...

Світлій пам'яті світлої людини Людмили Таран

- Дивись, отак ти поправляєш тут всі трубки, отак промиваєш їх, тепер треба перекласти оце все на інший бік. Не бійся, ти можеш все це зробити, просто спробуй! Це ж просто і дуже важливо – це рятує Захиснику життя і допомагає піднятись.

Так терпляче і мудро навчала Люда дівчат, що приходили на чергування до тяжкопоранених бійців вперше. Сама ж прийшла сюди в Червні 2014 року, бо рук не вистачало, «котли» на Сході України «варились» і бійців було безліч, відділення переповнені. Так тендітна дівчина Люда стала волонтером лікарні ім.Мечнікова. Між роботою і родиною – чергування, а згодом Люда взяла на себе відповідальність за увесь графік чергувань. Та чергування це не просто посидіти кілька годин біля того, чиє життя протікає крізь крапельниці і трубки, це і психологічна допомога тим, до кого вже повернулась свідомість, це і пошук рідних (часто бійців доставляли в лікарню без будь-яких документів і не при свідомості), і допомога пораненим цивільним, які теж були евакуйовані в обласну лікарню Дніпра. Пам’ятаю, як колись вже пізно ввечері в наш волонтерський чат Люда написала, що потрібна нічна сорочка. Нічна сорочка для жінки з Авдіївки, 56 розмір...бо у всіх в палаті є, а в неї нема.

«Це ж чиясь мама і от не має навіть сорочки, бо після операції вона просто в простині. Поможіть, дівчата» - писала Люда. Це було просте прохання, яке до ранку велика волонтерська родина виконала, але оце «вона ж чиясь мама»...Так, Люда була сильна і водночас вразлива та дуже щира.

Коли на залізничному вокзалі Дніпра організували «Місце для відпочинку бійців» - Люда вже була тут як тут, але і підопічних в Мечнікова вона не залишила. На вокзалі чергування теж змінами, по 6 годин. 6 годин між МИРОМ та ВІЙНОЮ, 6 годин між двома світами – воєнним та цивільним, 6 годин напруженої праці і на 200% людської щирості. Так і шуткуємо часто, що ми на зміні – між світами і поза буденністю злого людського світу. Третій рік працює "Куточок для військових" на вокзалі, третій рік тут жодного разу не було «технічної перерви» чи вихідного. В свята і будні, цілодобово такі тендітні дівчата, як Люда – тримають мирне небо над тими, хто повертається з війни, чи знову їде туди. По-сестринськи взяти за руку перед дорогою, турботливо покласти смачного на дорогу чи дістати квиток – ці прості і надважливі водночас речі робила для Захисників наша Пташка. Чому Пташка? Саме так її згадує одна з подруг, Олена. Вони разом починали волонтерство в Мечнікова. «Коли Люда уважно слухала і трошки примружувала свої мудрі красиві очі, вона була схожа на гарненьку пташку. Так я її часто називала» - згадує подруга.

В усій цій круговерті між чергуваннями, пораненнями, пошуками чужих рідних вона ще була МАМОЮ. Найкращою мамою для свого сина, зразком для багатьох мам. Встигала всюди, бо мала вдачу таку – швидку і енергійну. І коли б спитати в нас, дівчат-сестер у волонтерстві, Люда – яка вона? То всі б в один голос сказали – енергійна і усміхнена! Щира посмішка, мудрі очі, велике серце і неймовірна життєва енергія – все це ти роздавала добрим людям, наша дівчинко.

Ти була з нами тільки вчора, вчора ми з тобою сміялись в холодку і раділи сонцю, а сьогодні ти полетіла від нас пташкою...лишивши в сотнях сердець частинку своєї любові. Хіба можна в прості слова стиснути ту втрату? Хіба можна в прості речення вкласти ту вдячність від усіх нас? Від тих, хто був з тобою пліч о пліч, від тих, над ким ти не зімкнула очей в ночі чергувань; від тих батьків, чиїх дітей ти підняла і наново вигодувала з ложки, від тих рідних, чиїх синів тобі доводилось за фото опізнавати в моргах лікарень Дніпра, від тих Захисників, які повернувшись з війни зустрічали твою щирість на вокзалі, від тих воїнів, які прямуючи на Схід – напам’ять брали твій погляд і твоє «Повертайтесь живими»...

Люда, твоя сторінка у Фейсбук сьогодні рясніє щирими словами і сотнями спогадів, кожен з яких – світлий і болючий. «Одного разу, зайшовши в бабусину хату, я побачив як маленька Люда, взявши якусь хусточку, крутить її над собою і приспіває: віхола! Віхола! Як зараз переді мною ця картина. І все її життя було, як віхола – повне руху! Віхола стихла назавжди у серпні...» - пише її дядько Олександр Міхно.
«Певно і ТАМ комусь потрібні волонтери» - плачуть дівчата-посестри..

Низький уклін батькам від всієї волонтерської родини Дніпра за таку доньку, навічно в наших серцях її любов...ми завжди поруч, пам’ятайте, будь ласка, про це...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Дана новина попалася на очі випадково – через моніторинг новин по Дніпру. Від Дніпра тут якщо чесно лише аеропорт, але сама новина – просто пісня. В тому сенсі, що є наглядною ілюстрацією...
Ігор КУЛІКОВСЬКИЙ

В одній країні...

В одній країні керівник республіки пішов в замєс з міністром МВС. (опускаючи терміни "псевдо", "помилка", "404")Хтось казав про різність ідеологій і глобальні політичні мотиви. Хтось казав про "руку о...
Максим Мірошниченко

Не лише початок, але й поворот

21 листопада - це не тільки початок Революції Гідності. У цей день у 1920-му році уряд УНР перейшов польський кордон і назавжди втратив територію. 12-тисячне військо та урядовці вірили у те, що продов...
Так заведено, що у дошкільному та шкільному віці дитини батьки вигадують додаткові заняття своєму нащадку і відводять на всілякі секції. Одразу після народження, зазвичай протягом року відбувається ці...