App Store Google Play

Віхола стихла у серпні...

20 Серпня 14:00
Віхола стихла у серпні...

Світлій пам'яті світлої людини Людмили Таран

- Дивись, отак ти поправляєш тут всі трубки, отак промиваєш їх, тепер треба перекласти оце все на інший бік. Не бійся, ти можеш все це зробити, просто спробуй! Це ж просто і дуже важливо – це рятує Захиснику життя і допомагає піднятись.

Так терпляче і мудро навчала Люда дівчат, що приходили на чергування до тяжкопоранених бійців вперше. Сама ж прийшла сюди в Червні 2014 року, бо рук не вистачало, «котли» на Сході України «варились» і бійців було безліч, відділення переповнені. Так тендітна дівчина Люда стала волонтером лікарні ім.Мечнікова. Між роботою і родиною – чергування, а згодом Люда взяла на себе відповідальність за увесь графік чергувань. Та чергування це не просто посидіти кілька годин біля того, чиє життя протікає крізь крапельниці і трубки, це і психологічна допомога тим, до кого вже повернулась свідомість, це і пошук рідних (часто бійців доставляли в лікарню без будь-яких документів і не при свідомості), і допомога пораненим цивільним, які теж були евакуйовані в обласну лікарню Дніпра. Пам’ятаю, як колись вже пізно ввечері в наш волонтерський чат Люда написала, що потрібна нічна сорочка. Нічна сорочка для жінки з Авдіївки, 56 розмір...бо у всіх в палаті є, а в неї нема.

«Це ж чиясь мама і от не має навіть сорочки, бо після операції вона просто в простині. Поможіть, дівчата» - писала Люда. Це було просте прохання, яке до ранку велика волонтерська родина виконала, але оце «вона ж чиясь мама»...Так, Люда була сильна і водночас вразлива та дуже щира.

Коли на залізничному вокзалі Дніпра організували «Місце для відпочинку бійців» - Люда вже була тут як тут, але і підопічних в Мечнікова вона не залишила. На вокзалі чергування теж змінами, по 6 годин. 6 годин між МИРОМ та ВІЙНОЮ, 6 годин між двома світами – воєнним та цивільним, 6 годин напруженої праці і на 200% людської щирості. Так і шуткуємо часто, що ми на зміні – між світами і поза буденністю злого людського світу. Третій рік працює "Куточок для військових" на вокзалі, третій рік тут жодного разу не було «технічної перерви» чи вихідного. В свята і будні, цілодобово такі тендітні дівчата, як Люда – тримають мирне небо над тими, хто повертається з війни, чи знову їде туди. По-сестринськи взяти за руку перед дорогою, турботливо покласти смачного на дорогу чи дістати квиток – ці прості і надважливі водночас речі робила для Захисників наша Пташка. Чому Пташка? Саме так її згадує одна з подруг, Олена. Вони разом починали волонтерство в Мечнікова. «Коли Люда уважно слухала і трошки примружувала свої мудрі красиві очі, вона була схожа на гарненьку пташку. Так я її часто називала» - згадує подруга.

В усій цій круговерті між чергуваннями, пораненнями, пошуками чужих рідних вона ще була МАМОЮ. Найкращою мамою для свого сина, зразком для багатьох мам. Встигала всюди, бо мала вдачу таку – швидку і енергійну. І коли б спитати в нас, дівчат-сестер у волонтерстві, Люда – яка вона? То всі б в один голос сказали – енергійна і усміхнена! Щира посмішка, мудрі очі, велике серце і неймовірна життєва енергія – все це ти роздавала добрим людям, наша дівчинко.

Ти була з нами тільки вчора, вчора ми з тобою сміялись в холодку і раділи сонцю, а сьогодні ти полетіла від нас пташкою...лишивши в сотнях сердець частинку своєї любові. Хіба можна в прості слова стиснути ту втрату? Хіба можна в прості речення вкласти ту вдячність від усіх нас? Від тих, хто був з тобою пліч о пліч, від тих, над ким ти не зімкнула очей в ночі чергувань; від тих батьків, чиїх дітей ти підняла і наново вигодувала з ложки, від тих рідних, чиїх синів тобі доводилось за фото опізнавати в моргах лікарень Дніпра, від тих Захисників, які повернувшись з війни зустрічали твою щирість на вокзалі, від тих воїнів, які прямуючи на Схід – напам’ять брали твій погляд і твоє «Повертайтесь живими»...

Люда, твоя сторінка у Фейсбук сьогодні рясніє щирими словами і сотнями спогадів, кожен з яких – світлий і болючий. «Одного разу, зайшовши в бабусину хату, я побачив як маленька Люда, взявши якусь хусточку, крутить її над собою і приспіває: віхола! Віхола! Як зараз переді мною ця картина. І все її життя було, як віхола – повне руху! Віхола стихла назавжди у серпні...» - пише її дядько Олександр Міхно.
«Певно і ТАМ комусь потрібні волонтери» - плачуть дівчата-посестри..

Низький уклін батькам від всієї волонтерської родини Дніпра за таку доньку, навічно в наших серцях її любов...ми завжди поруч, пам’ятайте, будь ласка, про це...



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...