App Store Google Play

Ракети для Кіма: як Україні захиститися від чорного піару

20 Серпня 10:00
Ракети для Кіма: як Україні захиститися від чорного піару

Україна вступила в черговий міжнародний скандал зі зброєю. І знову – не з власної волі, а вимушено і інспіровано ззовні.

Але це не змінює наслідків і причини, адже негативний імідж, набутий у попередні десятиліття, міг дуже дорого коштувати нашій країні.

Оскільки за родом своєї діяльності я не розслідувач, у цьому матеріалі я не буду розмірковувати про достовірність або фейковість інформації щодо поставок ракет українського виробництва до КНДР. А зупинюся на репутаційних аспектах ситуації, що склалася, і іміджево-доцільному векторі дій української сторони на перспективу.

Розберемо ситуацію за етапами та за елементами, а головне, без емоцій.

Casus belli

Джерело. Кабінетне експертне розслідування 14 серпня 2017 року з'являється на сайті IISS (авторитетної організації з історією, заснованої ще 1958 року) під назвою "Секрет успіху міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) Північної Кореї".

Автор – Майкл Ельман, профільний експерт з протиракетної оборони, у профайлі якого прямо йдеться про наявність експертизи щодо військово-технічного співробітництва за лінією США+НАТО і Росії.

Ключова гіпотеза на основі аналізу джерел без проведення польових досліджень – можливо, українські двигуни тим чи іншим чином потрапили до країни-ізгоя, дії якої становлять загрозу для національної безпеки США і світової стабільності, і можуть потрапити знову.

Перший резонанс. Мегавпливовий The New York Times публікує статтю на основі даного розслідування, акцентуючи в назві на нібито наявному "українському сліді" з такими основними меседжами:

- є серйозні підстави вважати, що успіх ракетної програми КНДР обумовлений доступом до українських технологій, тісно пов'язаних з російською ракетною програмою;

- раніше про це говорили представники розвідувальних служб США;

- президент США Дональд Трамп нічого не говорив про Росію чи Україну в контексті несподівано успішного запуску північнокорейської МБР, згадував тільки про Китай, держсекретар США лише побіжно натякнув на Росію, Білий дім поки гіпотезу Ельмана не коментує;

- "Південмаш" раніше спростовував факт "передачі небезпечних технологій за межі України", однак цьому спростуванню не можна вірити на 100%, оскільки ситуація в країні і на заводі складна, і ймовірність продажу секретної інформації існує;

- президент України Петро Порошенко не в курсі того, що Україна може бути причетна до успіху ракетної програми КНДР.

Проміжні висновки

Можна з великою ймовірністю припустити, що вкидання інформації є спланованим – про це свідчить синхронність оприлюднення дослідження IISS і NYT, а також що його цілі лежать в площині:

- внутрішньої політики – оцінка дій адміністрації Дональд Трампа в контексті згадки про вказівку Барака Обами активізувати саботаж ракетної програми КНДР;

- зовнішньої політики – позиціонування України як опосередкованої загрози для нацбезпеки США через її нездатність контролювати поширення небезпечних технологій.

Застосована стандартна технологія вкидання. Використано репутабельне джерело розгону сигналу, який має серйозний колективний експертний статус – IISS, але при цьому методологія самого розслідування залишає питання.

Не виключено, що автора матеріалу використали наосліп його "джерела", про які він згадує в інтерв'ю.

При цьому варто пам'ятати про контекст вкидання:

- Україну неодноразово звинувачували в постачанні зброї проблемним державам (історія з "кольчугами" як найяскравіший приклад).

- КНДР – держава, значуща з точки зору кратополітики (має вплив на загальносвітові процеси завдяки своєму особливому державному устрою і видимій непередбачуваності дій), за її діями пильно стежать експерти і ЗМІ.

У цьому контексті гіпотеза Ельмана виглядає цілком логічною і навіть органічною в очах і мас, і еліт, так само як і суспільний резонанс його розслідування.

Українська реакція

Не заглиблюючись в особливості реакції керівництва країни, а також численних українських політиків, експертів і лідерів думок, можна сказати, що вона була загалом правильна. Як мінімум, набагато адекватніша, ніж відповідь на масований чорний піар минулого року напередодні референдуму в Нідерландах.

Про хороше

- "Південмаш" демонструє здорову публічну позицію, що не може не тішити. При цьому історія з пранкерами, зрештою, пішла на користь українській позиції (ситуація рідкісна не лише для нашої країни).

- Держкосмос і Держекспортконтроль виконали свою функцію фіксації офіційної позиції профільних відомств на тему, далі потрібна комунікація вищого рівня.

- Міноборони в цілому обґрунтовано тримається осторонь, оскільки виробництво зброї і її використання – це різні речі. Крім того, цілком логічно нагадує про політично забарвлені "збройові" скандали в минулому.

- Керівництво країни зреагувало оперативно.

- Українські політики, за єдиним винятком, втрималися від можливості покритикувати владу, розуміючи, що на кону – імідж країни.

Про погане

- Інформаційної політики в країні все ще немає. Політтехнологи і піар-консультанти влади традиційно не йдуть далі "створення хвиль" в інформпросторі, не працюючи з фундаментом проблематики. І, рекомендуючи своїм підопічним тексти для озвучування, думають лише про короткостроковий ефект.

- Професійні розслідувачі точно будуть розслідувати ситуацію, а отже, зберігається ризик подальших вкидів.

- Західні ЗМІ, в тому числі під впливом противників Трампа, не дадуть темі згаснути.

Робота над помилками

Навіть незважаючи на відносно грамотні дії української влади, варто пам'ятати: вкидання було зроблено дуже професійно, а отже, відмиватися ми будемо довго і болісно. І почали ми це хоч і добротно-ремеслено, але стратегічно недалекоглядно.

Нагадаю, що інформаційне тло для України вкрай несприятливе – країна багато років у кризі, буйно цвіте корупція, високотехнологічні підприємства знаходяться у складному становищі, люди бідні. А отже, гіпотеза Ельмана реалістично звучить для світової спільноти і громадськості США, і цей ефект посилюється авторитетом IISS.

Зважаючи на цей факт, можна констатувати, що українська сторона припустилася серйозних комунікаційних помилок.

Захист ведеться формально, а не по суті проблеми.

Ельман і не стверджував у своїй аналітиці, що поставка була легальною, що вона зроблена з відома влади і що сталося це саме в останні роки. Натомість українська сторона спростовує ці невисунуті звинувачення заявами про відсутність офіційного експорту до КНДР і про те, що ми таку продукцію взагалі не виробляємо.

Зрештою, виходить так само, як у нас судді звикли переносити засідання через порушення процесуальних норм, якщо їм не хочеться виносити проблемний для себе вердикт. Тоді як в улюбленому пострадянським великим бізнесом Лондонському суді розгляд ведеться саме по суті питання.

Емоційне "переведення стрілок" в бік Росії відбулося раніше, ніж заява про стурбованість такою інформацією і готовність проводити розслідування.

Мілітаристсько-політична риторика і пафосно-грайлива тональність розмови про серйозні речі не замінює прагматичного підходу, який так цінують західні лідери думок. А навпаки, наводить на думку, що, можливо, Ельман недалекий від істини.

Заява про готовність проводити розслідування не відповідає очікуванням західних лідерів думок.

Як то кажуть, є дуже багато простих неправильних відповідей на складні питання. Глибоке, методологічно вірне розслідування із залученням міжнародних експертів потребує часу.

І його метою має бути не "помити шию під декольте" перед приїздом високого гостя, а встановити істину.

Завдання на перспективу

Чи можна сьогодні виправити вже зроблені помилки? Думаю, так.

Що треба для цього зробити? Для початку перестати спамити у фейсбуці і випускати орди політиканів і псевдоекспертів на екрани телевізорів і в інтернет-простір. А замість цього замислитися над цілями антикризової комунікаційної активності української сторони і над тим, що має бути зроблено в практичній площині.

Мета може бути лише одна – усунути заподіяну репутації країни шкоду і по можливості використовувати ситуацію для отримання репутаційних дивідендів (хоча б навіть у плані позиціонування України як країни, де все ж таки є високі технології і люди, здатні їх застосувати).

Практичним інструментом досягнення цієї мети має стати, як і рекомендують найкомпетентніші експерти, максимально прозоре і широко висвітлене розслідування обставин справи в міжнародному форматі. В ідеалі під егідою не тільки США, а ООН в цілому, щоб не можна було поставити під сумнів його об'єктивність.

На рівні ж message-box слід сконцентруватися на кількох ключових аспектах:

- Продовжити роботу з темою на рівні всіх офіційних спікерів, які вже зробили відповідні заяви.

- Продемонструвати, що Україна здатна захистити секретні технології від несанкціонованого подальшого поширення.

Оскільки і Ельман, і NYT стурбовані саме перспективою повторення подібного витоку небезпечної інформації або нелегального постачання МБР і подібних товарів. Тобто створити всі умови для проведення інспекцій і продемонструвати реально гідний рівень захисту.

- Акцентувати увагу світової громадськості на тому, що Україна зацікавлена ​​в максимально об'єктивному розслідуванні і його широкому висвітленні. Скрупульозно підійти до персонального складу учасників від України і міжнародних експертів, щоб уникнути політичної заангажованості.

- Активізувати мережу "друзів України" у світі, протиставивши її агентам ворожого впливу сил, що стоять за інформаційними вкидами. Однак не концентруватися на "пошуку ворога", залишивши це розслідувачам, а зосередитися на проведенні конструктивної лінії в інформаційному просторі, що підтверджує нашу добропорядність. А також на актуалізації у свідомості світової громадськості фейкових звинувачень і провокацій на нашу адресу.

Теоретично Україна здатна виконати все рекомендоване. Втім, лякає провальна піар-стратегія, продемонстрована під час нідерландського референдуму.

Однак головний ризик – ресурси України для ведення ефективної комунікативної політики у світі не можна порівняти з ресурсами ймовірних інтересантів звинувачень на нашу адресу.

Тому права на помилку ми не маємо. Б'ють того, хто не вміє давати здачі. Час вже навчитися відповідати, поки не пізно.

Європейська правда 



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...
Дмитро Томчук

В ожидании "халявы"

Есть у меня знакомый народный депутат из Днепра. До того, как стать нардепом, он был бизнесменом. Человек небедный. И , как многие люди этого круга, привыкший считать деньги до копейки. Это старая бух...