App Store Google Play

Чому навчила нас московська агресія в Грузії?

11 Серпня 14:00
Чому навчила нас московська агресія в Грузії?

Рівно 9 років тому в ніч з 7 на 8 серпня розпочалась кривава п'ятиденна російсько-грузинська війна. Бунтівні регіони Абкхазеті (Абхазія) та Самачабло (Південна Осетія) остаточно розірвали стосунки із Тбілісі, заручившись підтримкою багнетів свого кремлівського протектора. Україна тоді проявила "глибоку стурбованість" та м'якотілість, не ставши на захист свого партнера по ГУАМ, не зачинивши для московської орди кримські порти, не задекларувавши власну стійку позицію, лише очікуючи, що "чаша сія пройде повз" неї. Не судилося...

Українські націоналісти, ветерани-добровольці УНА-УНСО та патріотично налаштовані експерти-аналітики побачивши перші бомбардування російської авіації території маленької кавказької республіки в один голос заявили, що дії Кремля створюють загрозу не тільки для Грузії, але й України та всієї Європи. До них ніхто не дослухався, хоча варто було б... Адже переглядаючи старі матеріали дев'ятирічної давнини стає очевидним, що демократична країна під проводом президента Міхеїла Саакашвілі лише аперитив перед справжнім обідом.

У цьому дописі ми не будемо деталізувати події тієї страшної різанини, яку вчинили московські окупанти зі своїми абхазькими та осетинськими поплічниками над гордим картлійським народом. Що могли вдіяти майже 25 тис. військовослужбовців та ще кілька тисяч поліціянтів проти організованого наступу до зубів озброєної сучасними танками, літаками та кораблями армади варварів? – Правильно, лише захищатись, а не наступати; віддавати своє життя, але не тікати... Адже зрозуміло, що співвідношення сил російської та грузинської армій на момент розгортання бойових дій було настільки незрівнянним, що ні про яке реальне протиборство не могло й не може йти мови.

Перші години 8 серпня 2008 р. так все і було. Локальний конфлікт між урядовими силами правопорядку Грузії намагався втихомирити осетинських бойовиків, які почали обстріл сіл регіону, переважно населених картлійцями, ще 29 липня. Саме в цей день почалися військові дії, які мали характер антитерористичної операції. Вогонь прицільно вівся з мінометів, тому не дивно, що загинули люди. План, узгоджений в Москві, почав втілюватись у життя підконтрольними Кремлю збройними формуваннями ніким невизнаної Південної Осетії. Це була відверта прелюдія до повномасштабної війни. Свідома провокація з метою викликати протидію.

З першими променями серпневого сонця дата 08.08.08 кривавим написом увійшла в сучасну історію незалежної Грузії – з Рокського тунелю, який пов'язує регіон Самачабло та Аланію (Північна Осетія), виходить колона російських військ зі 100 одиницям бронетехніки. Розпочалось неприховане повномасштабне вторгнення з метою змусити бунтівного Міхеїла Саакашвілі поступитись і здати країну на поталу орді, або її поплічникам. У Тбілісі влада прекрасно розуміла, чого від них чекають окупанти, тому спершу намагалась замирити конфлікт із самопроголошеним президентом Південної Осетії Едуардом Кокойти. Останній відмовився від переговорів, заявивши, що "осетинам потрібна власна осетинська держава без жодного грузина". У відповідь грузинські війська почали наводити лад на своїй території, по можливості ліквідуючи бандформування.

Активна фаза п'ятиденної війни тривала з 8 по 12 серпня 2008 р. Суттєвий перелом настав 11 серпня, коли російські окупаційні війська перейшли адміністративні кордони Абкхазеті та Самачабло й безпосередньо увійшли на етнічну грузинську територію підконтрольну уряду. З короткочасними боями відбулась окупація міст Зугдіді, Горі та Сенакі. Головні морські ворота країни – місто Поті був замкнений російським Чорноморським флотом. Москва почала безпосередньо загрожувати "маршем на Тбілісі". А вже 12 серпня кремлівський план "примушення Грузії до миру" поклав на стіл Міхеїла Саакашвілі французький президент Ніколя Саркозі, заявивши, що окупація 20% території "не така вже й велика втрата в порівнянні з повною ліквідацією грузинської держави". Так ганебно було завершено віроломну війну...

Звісно, що й млява реакція Заходу на дії Росії, багато в чому, стала розчаруванням не тільки для уряду Тбілісі, а й в першу для картлійського народу, який не зміг зупинити ворога. Саме така безкарність Москви в Грузії багато в чому вплинула на подальше розгортання ескалації вже щодо України. Анексія Криму та вторгнення на Донбас з метою побудови міфічної "Новоросії" стали прямим наслідком того, що, а ні влада України, а ні народ, не врахували наслідків серпневої п'ятиденної війни в Грузії у 2008 р. Лише підготовлені до відчайдушного опору націоналісти та добровольці самочинно зуміли втрутитись у план Кремля з дестабілізації нашої держави, кардинально послабивши позиції ординських військ на недосяжній від Києва відстані.

Трагічний та кривавий урок Грузії яскраво демонструє, що у боротьбі за державу та національну самостійність союзником може бути лише власний народ та загартована армія. Не варто палко довіряти словам та вмовлянням західних партнерів, які за першої ліпшої нагоди здадуть тебе ворогу. Так, ми дали по зубах російському ведмедю, але момент удару ножем у саме його серце ще попереду, адже "лиш боротись, значить жить". Незагоєна ж рана Грузії стала для нас тим прикладом, який орієнтує вести безупинну боротьбу за свій життєвий простір на власній землі не даючи окупантам продихнути й ступити крок.

Правий сектор

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...
Так сложилось, что на протяжении 2,5 лет наша команда(ГромКонтроль) дискутирует с ДнепрОГА и проводит совместную работу по ряду направлений. Одно из них - пригородный и междугородный внутриобластной а...
Кожен громадянин України має право безкоштовно отримати купу землі від Держави у приватну власність!Ціла стаття є в Конституції, нумер 121! Хочеш сільським господарством займатися? Не хочеш? все одно...