App Store Google Play

Невмирущі правила життя Євгена Кучеревського

7 Серпня 18:00
Невмирущі правила життя Євгена Кучеревського

"Футбол 24" згадує мудрі фрази Кучеревського. Деякі з них актуальні досі.

З огляду на розвал Союзу була невизначеність і хаос. Деякі футболісти мене просто зрадили. Вперше за шість років не було бажання з ними працювати, спілкуватися, дивитися в очі.

Тренер раніше був царем і Богом. Секретар обкому сам приходив: "Скажіть, що треба?" Підтримував, робив все, що попросиш. А зараз...

Без футболу гравці ржавіють.

З арбітрами я не перетинаюся – марно: своїх рішень вони не змінюють, а ти себе блазнем виставиш.

Кучеревський

Я з футболістами ніколи не сюсюкався і завжди говорив правду.

У мене в Тулі до бійок доходило! І справа не тільки в грошах.

Я ніколи не кажу: "Виходьте і бийтеся!". Це ж не бокс, а футбол. Отже, грою, а не бійкою треба щось доводити.

Орієнтуючи гравців переважно на оборону, ти позбавляєш їх найважливіших компонентів гри –азарту, жаги до перемоги, прагнення побачити м'яч у воротах суперника.

Навіть найгеніальніший тренерський задум стає порожнім звуком, якщо нікому втілити його в життя. Це як в театрі: немає гідних акторів – немає і вистави, якою б талановитою не була п'єса.

Пригадую, як на кіпрський збір "Торпедо-ЗІЛ" невтомні агенти привезли мені не менше тридцяти зарубіжних гравців. Кого там тільки не було: болгари, румуни, словаки, угорці, хорвати, боснійці...

Розумний баланс між атакою і обороною, ігрова гармонія – ключова проблема для будь-якої команди.

У мене є своя, давно усталена система гри, під яку підбираються люди.

Шелаєв повинен був забивати гол за голом – удар у нього відмінний. Запитую: "Чому не б'єш?" А у них завжди одна відмовка: "А я хотів як краще..., а я думав..."

Не потрібно ліпити з мене закінченого ретрограда або ще гірше – великодержавного шовініста. Легіонер може з'явитися і в "Дніпрі", але тільки при дотриманні двох неодмінних умов. По-перше, він повинен щиро прагнути жити в моїй країні і грати в моєму клубі. По-друге, тут я повторюся, він зобов'язаний переконливо довести свою очевидну перевагу над тими, з ким я вже працюю.

Кучеревський

Це якась притча чи менталітет в народі, що обов'язково повинні бути кумири.

В українському футболі, нехай стане вам відомо, курчат прийнято рахувати не по осені, а по весні.

Раніше нехай і менше грошей отримає, але перейде в сильну команду: "Спартак", "Динамо" (Київ). Зараз – навпаки. Він згоден піти куди завгодно, аби тільки гроші платили. Йому байдуже, де грати. Колись футболісти, які змінили клуб, соромилися сказати, що виступають десь в Бердичеві, а зараз не питають, де граєш, а відразу: "Скільки там отримуєш?"

Іноді журналісти роблять їм рекламу, а вони голову втрачають. Я постійно оберігав їх від зіркової хвороби. Костишину кажу: "У тебе вже дах протікає". "Ні, – відповідає. – Ви ж мене знаєте". А сам не встигне гол забити або когось обіграти, як у нього вже хода змінюється.

Кучеревський

Рикуна в будиночку на базі я ледве не підстрелив. Його принесли чорного всього, в синцях, побитого. Я йому став погрожувати, хотів шандарахнути. Скільки разів виганяв його, сім’я страждає, а йому по барабану. Коли журналісти і вболівальники запитували, де він, відповідали: "Травму лікує". Прикривали, не хотіли афішувати реальне становище справ.

Футболіст Максимюк до церкви ходив, образок у нього на тумбочці стояв. Тільки-но закінчився курс психотерапії – він на наступний день пішов у казино і програв 20 тисяч доларів. Привезли його на базу, викинули з машини, а авто забрали за борги. Тут ніякий психотерапевт не допоможе.

Доля збірної знаходиться в руках не тільки її головного тренера, але і наставників українських клубів, де готуються багато футболістів.

Приїдеш в будь-яке селище Голландії, Франції, Німеччини – там обов'язково два або три стадіони з відмінними полями. А у нас – мама прийшла до дитини на заняття і побачила п'яного тренера.

Не люблю масних, вульгарних анекдотів.

Жах як не люблю скигліїв! Один ходить і ниє: "Не можу, Мефодійовичу, грати, вони мене по ногах б'ють". Що йому сказати? Це ж футбол. Запитую: "А ти б хотів, щоб по голові били? Попроси їх, і місце хрестиком відзнач".

Після невдалих ігор мені соромно виходити на вулицю. Соромно перед уболівальниками за себе і за всю команду. Таке відчуття, ніби я когось обдурив. Або пограбував.

Віктор Прокопенко сказав недавно, мовляв, не варто боятися валізи в передпокої, це звичайний атрибут тренерського життя. А мені ці валізи та баули за чотири десятки років так набридли...

Подумаєш, відставка. Такі повороти долі треба сприймати як належне. Когось звільняють, когось запрошують. У житті немає нічого смертельного. Крім самої смерті.

Футбол 24



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
До того, як у мене з'явилася ця фортеця, я орендувала спочатку величезну "сталінку" біля залізничного вокзалу, а потім - однокімнатну кавртирку на проспекті Героїв, у якій не було ані ліжка, ані шафи,...
Максим Мірошниченко

Що Ви знаєте про Лі Кван Ю?

Нещодавно зустрів одного активного блоггера. У 2013-му році він, свята душа, "топив" за Майдан. У 2014-му році "топив" за АТО, добробати, потім ЗСУ. Постійно шось там пише про "зраду", "перемогу", ана...
В принципі реальне відношення до військових і реальне побратимство серед них у Дніпрі ми бачимо на прикладі стрілянини на Гагаріна. Купа орангутанів з бойовими автоматами вбила двох військових. У тих...
Усього півроку існує Царичанська об’єднана територіальна громада, до якої увійшли чотири сільські ради або 23 села району, проте за цей короткий проміжок часу на території, яку вона займає,...
В городе появился новый департамент с очень интересным названием - по вопросам энергоэффективных технологий и инициатив Днепровского городского совета.Ознакомиться с его положением можно здесь - http:...
Юрій Фоменко

Знакова зустріч

 Інколи трапляються зустрічі, котрі важко усвідомити і оцінити.  Вони раптові і неочікувані. В житті я мав декілька випадкових зустрічей, котрим не можу дати пояснення. Хто це був, як це ста...