App Store Google Play

Невмирущі правила життя Євгена Кучеревського

7 Серпня 18:00
Невмирущі правила життя Євгена Кучеревського

"Футбол 24" згадує мудрі фрази Кучеревського. Деякі з них актуальні досі.

З огляду на розвал Союзу була невизначеність і хаос. Деякі футболісти мене просто зрадили. Вперше за шість років не було бажання з ними працювати, спілкуватися, дивитися в очі.

Тренер раніше був царем і Богом. Секретар обкому сам приходив: "Скажіть, що треба?" Підтримував, робив все, що попросиш. А зараз...

Без футболу гравці ржавіють.

З арбітрами я не перетинаюся – марно: своїх рішень вони не змінюють, а ти себе блазнем виставиш.

Кучеревський

Я з футболістами ніколи не сюсюкався і завжди говорив правду.

У мене в Тулі до бійок доходило! І справа не тільки в грошах.

Я ніколи не кажу: "Виходьте і бийтеся!". Це ж не бокс, а футбол. Отже, грою, а не бійкою треба щось доводити.

Орієнтуючи гравців переважно на оборону, ти позбавляєш їх найважливіших компонентів гри –азарту, жаги до перемоги, прагнення побачити м'яч у воротах суперника.

Навіть найгеніальніший тренерський задум стає порожнім звуком, якщо нікому втілити його в життя. Це як в театрі: немає гідних акторів – немає і вистави, якою б талановитою не була п'єса.

Пригадую, як на кіпрський збір "Торпедо-ЗІЛ" невтомні агенти привезли мені не менше тридцяти зарубіжних гравців. Кого там тільки не було: болгари, румуни, словаки, угорці, хорвати, боснійці...

Розумний баланс між атакою і обороною, ігрова гармонія – ключова проблема для будь-якої команди.

У мене є своя, давно усталена система гри, під яку підбираються люди.

Шелаєв повинен був забивати гол за голом – удар у нього відмінний. Запитую: "Чому не б'єш?" А у них завжди одна відмовка: "А я хотів як краще..., а я думав..."

Не потрібно ліпити з мене закінченого ретрограда або ще гірше – великодержавного шовініста. Легіонер може з'явитися і в "Дніпрі", але тільки при дотриманні двох неодмінних умов. По-перше, він повинен щиро прагнути жити в моїй країні і грати в моєму клубі. По-друге, тут я повторюся, він зобов'язаний переконливо довести свою очевидну перевагу над тими, з ким я вже працюю.

Кучеревський

Це якась притча чи менталітет в народі, що обов'язково повинні бути кумири.

В українському футболі, нехай стане вам відомо, курчат прийнято рахувати не по осені, а по весні.

Раніше нехай і менше грошей отримає, але перейде в сильну команду: "Спартак", "Динамо" (Київ). Зараз – навпаки. Він згоден піти куди завгодно, аби тільки гроші платили. Йому байдуже, де грати. Колись футболісти, які змінили клуб, соромилися сказати, що виступають десь в Бердичеві, а зараз не питають, де граєш, а відразу: "Скільки там отримуєш?"

Іноді журналісти роблять їм рекламу, а вони голову втрачають. Я постійно оберігав їх від зіркової хвороби. Костишину кажу: "У тебе вже дах протікає". "Ні, – відповідає. – Ви ж мене знаєте". А сам не встигне гол забити або когось обіграти, як у нього вже хода змінюється.

Кучеревський

Рикуна в будиночку на базі я ледве не підстрелив. Його принесли чорного всього, в синцях, побитого. Я йому став погрожувати, хотів шандарахнути. Скільки разів виганяв його, сім’я страждає, а йому по барабану. Коли журналісти і вболівальники запитували, де він, відповідали: "Травму лікує". Прикривали, не хотіли афішувати реальне становище справ.

Футболіст Максимюк до церкви ходив, образок у нього на тумбочці стояв. Тільки-но закінчився курс психотерапії – він на наступний день пішов у казино і програв 20 тисяч доларів. Привезли його на базу, викинули з машини, а авто забрали за борги. Тут ніякий психотерапевт не допоможе.

Доля збірної знаходиться в руках не тільки її головного тренера, але і наставників українських клубів, де готуються багато футболістів.

Приїдеш в будь-яке селище Голландії, Франції, Німеччини – там обов'язково два або три стадіони з відмінними полями. А у нас – мама прийшла до дитини на заняття і побачила п'яного тренера.

Не люблю масних, вульгарних анекдотів.

Жах як не люблю скигліїв! Один ходить і ниє: "Не можу, Мефодійовичу, грати, вони мене по ногах б'ють". Що йому сказати? Це ж футбол. Запитую: "А ти б хотів, щоб по голові били? Попроси їх, і місце хрестиком відзнач".

Після невдалих ігор мені соромно виходити на вулицю. Соромно перед уболівальниками за себе і за всю команду. Таке відчуття, ніби я когось обдурив. Або пограбував.

Віктор Прокопенко сказав недавно, мовляв, не варто боятися валізи в передпокої, це звичайний атрибут тренерського життя. А мені ці валізи та баули за чотири десятки років так набридли...

Подумаєш, відставка. Такі повороти долі треба сприймати як належне. Когось звільняють, когось запрошують. У житті немає нічого смертельного. Крім самої смерті.

Футбол 24



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Юрій Фоменко

На узбіччі

Огріньський півострів. Шлях між мостами від Дніпра до Самари. Одні автівки цим шляхом летіли в місто, інші виривались з нього.  Повітряні вихори за ними підіймали опалий лист з землі назустріч па...
Наше суспільство ще не готове для дозволу на вільне володіння автомобілем.Між тим, на руках у людей накопичилася значна кількість автомобілів - як легальних, так і ні (у тому рахунку, завезених із зон...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...