App Store Google Play

Незручні нотатки сердитого патріота

26 Червня 18:00
Незручні нотатки сердитого патріота

Я – патріот своєї країни. Здавалося б, що тут такого, у нас наразі патріотизм ніби "в тренді". Але з точки зору людини, яка обрала для себе Україну ще тоді, коли її не було на карті світу і в її незалежність вірили лише "радикали" та "екстремісти", все виглядає не так.

Суспільну дискусію в країні задають два натовпи довбограїв, однаково далеких від патріотизму – "зрадофіли" та "порохоботи". А нечисленні патріоти губляться у цьому хорі та досі не спромоглися нав'язати суспільству свій кут світобачення.

Жити у світі зрадофілів просто. Ставиш собі на очі чорний жалібний фільтр, як той "удав, всьо відящій в мрачном свєтє" (Фазиль Іскандер), завідомо ставиш хрест на своїй країні ("неуспішна, народ - дурні лохи, влада продажна, зробити нічого неможливо"), і коли бачиш чергове скотство влади чи провал – розганяєш хвилю обурення. Складніше, коли щось відбувається всупереч всьому таки успішно. Зрадофілам дуже важко пояснювати перемоги України, адже у їхній бінарній картині світу "при цій владі" їх просто не може бути. Безвіз? Ні, ніколи не дадуть! Таки дали? Брехня, він не запрацює! Що, запрацював? Все одно тут десь на***ка, хай і неясно де.

Медреформа? Ні в якому разі! Все вигадане при цій владі може слугувати лише одному – пограбувати нас! Так нас усіх вже і так вщент пограбували, а медицина мертва та не забезпечує навіть мінімальних вимог? По фіг, у нас є стаття Конституції, вона не працює, але звучить красиво; а що у цій медреформі, ми не розбиралися, але нам і не треба – ми ж знаємо що при цій владі…

Армія не боєздатна, бо генерали крадуть, хлопці гинуть нізащо, бо на цій війні влада збагачується… Відбили чергові атаки ворога і просунулись уперед? Але ж аби влада схотіла, війни б вже давно не було.

І так далі до повного шаманського камлання без жодних спроб розібратись. І у висновку завжди повна тупа безнадія.

Жити у світі порохоботів складніше. Треба навчитись віртуозно дурити самих себе та пояснювати, чого раптом чорне - це біле. Але коли навчився, стає вельми комфортно. Можна увірувати у Премудрого Однотурового Батька Нації, вперто закривати очі на тотальну непереборну корупцію. В упор не вірити, що вона починається аж ніяк не з "окремих негідників на місцях", а таки з самої гори. Натомість тішитись нечисленним показовим виступам Генпрокуратури, які чомусь не доходять до суду. Можна зображувати з Першого великого полководця, "головнокомандувача Перемоги". І не бачити недієздатність верхівки МО та ГШ із совкових паркетних генералів, з яких "стратегічний геній Муженко-Іловайський" ще не найгірший. Так само не бачити, що армії бракує низки найнеобхідніших боєприпасів, що вона абсолютно не прикрита з неба, а натомість МО закуповує річкові (!) броньовані (!) катери (певно, ми очікуємо десанту на Київському водосховищі), за дивним збігом обставин виробництва заводу "Лєнкузня" (власник – Петро Олексійович).

Можна щоденно підміняти поняття та, де йдеться про відступ від здобутків революції та повернення схем "паперєдніків" або ж про повну консервацію недієздатної імітаційної системи, з мудрим виглядом розповідати про "повільний темп реформ, які потребують часу та терпіння". Якщо ви відчуваєте різницю між дуже повільним рухом, але в правильному напрямку, і прямо протилежним рухом, тоді вам важко бути порохоботом.

Можна в упор не бачити братання міністрів–"реформаторів" з їхніми "папєрєднікамі" (привіт Злочевському, він здається, першим пройшов вже повний "курс реабілітації" та публічно дає "майстер-класи" новій команді). Зрештою, можна всіх, хто не вміє бути сліпоглухонімим та не бачити скотства можновладців, записати в "агенти Пуйла". А всякий виступ проти влади вважати "російською диверсією". А коли стає неможливо заперечувати чергове відверте свинство, в хід іде "незаперечний" аргумент: так у нас же війна, чіпати владу ніззя, бо Путін прийде! Ага, от тут у порохоботів раптом з'являється та сама війна, яку досі ховають під "сором'язливою" назвою "АТО".

Вигадані світи зрадофілів та порохоботів густо населені міфічними істотами та казковими персонажами. В першому стадами бродять неіснуючі "Вальцмани", світом злочинно правлять МВФ, Гонтарєва та інші прояви "світової закуліси", які змовились проти нашого нещасного народу. В другому навпаки, на рожевих хмаринках яко фєєчки літають Розумні Генерали, Чесні Менти, та всі дружно чинять повільні, але незворотні реформи під орудою Батька Нації.

У зрадофілів та порохоботів більше спільного, ніж відмінного. В обох випадках відсутня система базових орієнтирів, СВОГО бачення долі країни, через призму якого оцінюється кожний конкретний факт та персонаж. Для зрадофіла все завідомо пропало, успіхи неможливі, а всі хто "нагорі" - вороги, від яких не може бути нічого доброго. Війна для зрадофіла ніби і є, але при тому в російську загрозу тут у тилу вірити не можна, бо ж "це згори спустили" і "цим Порошенко прикривається" (ніби від того, що хтось прикривається шубою, сніг на дворі стає вигадкою).

Для порохобота навпаки: всі хто нагорі завідомо поза критикою, а особливо Сам, Перший, "майже Гетьман" (виняток – якщо критика когось нагорі йде від Самого, отоді і порохоботи радісно засуджують мерзотника); коли знизу йде критика, то всьо "шатуни", якщо вже геть не випадає пришити "агента Пу", ну то - "корисний ідіот".

Головне, в обох випадках немає потреби думати власною головою – все наперед розкладене на дві нехитрі полички. Обидві сторони твердо "знають": одні що "від цієї влади добра не буває", другі що "все йде за мудрим планом, а проти - вороги".

Бути патріотом набагато важче та менш комфортно. Треба любити цю країну такою, як вона є. І бачити, якою вона має стати нашими зусиллями. А далі вже дивитись уважно, хто та що наближає її до цієї нової, омріяної якості, а що навпаки - віддаляє та стоїть на шляху. І тоді картинка спершу дуже ускладняється, бо з чорно-білої перетворюється на "п'ятдесят відтінків коричневого". А далі навпаки, стає дуже просто. З'являється універсальне мірило – те, якою ти бачиш свою країну завтра, за яку країну ти воював, виходив на Майдан тощо.

І кожна подія легко лягає у свою "лузу": безвіз стає незаперечною перемогою, бо наближає час, коли в країні набереться критична маса громадян з широким світоглядом, добре знайомих з функціонуванням нормальних успішних країн та готових запроваджувати побачене вдома.

Просування армії бодай на метр на схід – перемога, заслужена всіма бійцями на передку та всіма, хто їм допомагає. Наша армія у світогляді патріота – і не нещасна та незна-за-шо-гине, але і не "непереможна" парадно-імітаційна. Вона жива, вперта, героїчна, росте з майже нічого у 2014 до цілком боєздатної вже сьогодні. Але росте не як має бути, за планом, а "знизу вгору", значною мірою всупереч бездарним діям МО та ГШ, та однозначно всупереч тотальній корупції тилових генералів та "Оборонпрому".

І тоді медреформа стає поки що нездобутою, бо на дорозі мертвою бетонною стіною стоїть Рада (де сплелись у єдиний "фронт антиреформ" популісти від ЮВТ та Ляшка до "Опоблоку", та вся стара медична мафія Богомолець-Мусія-Шурди), але потенційно значною перемогою. Вона покаже, що у нас може діяти все те, що в успішних західних країнах, і що ми можемо з "совка з синьо-жовтим прапорцем" нарешті перетворитись на нормальне суспільство. І в цьому двобої Порошенко та Гройсман на стороні добра, і не важить з яких міркувань – важливо саме в цьому їх підтримати. І ця підтримка конкретних реформ аж ніяк не є індульгенцією за все інше, наприклад за розкрадання оборонного бюджету – але варто навчитись розрізняти "де мухи, де котлети".

Взагалі для патріота нема абстрактної "влади", яка або вся тотально погана, або вся ідеальна та поза критикою. Є цілком реальні міністри–реформатори. Інколи їх дії підтримує ПОП та/або Гройсман (а до того та/або Яценюк), інколи вони їх торпедують. Є так само цілком реальні міністри та нардепи – крадії бюджету у масштабі не слабшому за "папєрєдніків", при них є і "смотрящіє" з Банкової. І цей факт нічим не виправдовується та не має замовчуватись і толеруватись.

Узагалі для патріота вже у 2014-му році було очевидно, що Майдан не призвів до зміни суспільного ладу, а лише до заміни відверто кримінальної проросійської диктатури на владу інтелігентних прозахідних клептократів. Враховуючи стихійність та непідготованість Майдану, це і так значний результат. Це прогрес такого масштабу порівняно із всіма можливими альтернативами, що це не можна не вважати перемогою. Але цю перемогу ніяк не можна вважати остаточною. І без виконання вимог революції Гідності ми скотимось назад. При чому у випадку відкату є величезний ризик повного колапсу держави. Погодьтесь, це принципово відмінно і від зрадофільського "за-що-ми-там-стояли?", і від порохоботського "ми вже перемогли, все добре, тільки не шатайте, бо Пу прийде".

А ще є сірий бетонований прошарок середньої чиновної бюрократії, абсолютно непрацездатної, звичної виключно до імітації роботи. І саме їхня діяльність гальмує всі реформи у сферах, де проблема не у корупції. І пробити цей прошарок – завдання не менш складне, аніж було вигнати Янука. Тільки методи тепер обмежені рамками застарілого законодавства, добре прописаного саме цією публікою під свої інтереси. І не розуміючи проблеми цієї "третьої сили" оцінювати будь-які реформи взагалі несерйозно. А її ігнорують і зрадофіли, і порохоботи, бо вона ускладнює спрощену картинку.

У світогляді патріота немає ні абсолютних "злих акабів" (від британського "A.C.A.B." - гасло "All Cops Are Bastards", тобто "Всі копи — виродки", - ред.), ні тотального замилування "моєю новою поліцією". Є проміжна тимчасова ситуація, коли після старту дійсно успішної реформи і набору якісно відмінної від старої ментовки нової патрульної поліції відбувся різкий відкат назад. За спиною "нових копів" (вони дійсно такі як нам треба) провели майже тотальну (89%) переатестацію старої мусорні, і саме остання наразі домінує на всіх позиціях вище за дорожній патруль. Ми або проковтнемо це, і "нові копи" розчиняться у старій мусорській бидломасі і реформа зійде нанівець, або ж дотиснемо наступні кроки.

Реформа правосуддя завмерла на повному нулі, навіть не розпочата. І на відміну від порохобота патріот не може цього не бачити і вважає смертельно небезпечним із цим примиритись. Натомість у боротьбі з корупцією патріот бачить не лише те, що зрадофіл (нульовий поки що кінцевий результат), але і деякі нові інструменти (НАБУ, САП, НАЗК), яких ще недавно не існувало. В хороших руках вони можуть стати дійсно дієвим інструментом.

Е-декларації та система "ПрозоРРо" самі по собі не вирішують проблеми корупції. Але роблять нас поінформованими як ніколи раніше. Для патріота це – зброя в руках, фантастично корисний інструмент, якого ще ніколи не було в українського суспільства. Сама поява таких інструментів – однозначно перемога, але проміжна, тактична. А тепер слід навчитись цим інвентарем користуватись, доводити справу від поінформованості до правових та політичних наслідків – і тоді це буде стратегічна перемога.

Заборона "вкантактіка", "аднаглазінків", "Яндекса" та інших російських товарів на нашому ринку – однозначна перемога. На цю ж шальку терезів лягають проспект Шухевича та інші акти декомунізації та деколонізації країни, все те, що нарешті потроху вириває нас із задушливих отруйних обійм совка та Рашкостану.

А от "обнімашки" зі Злочевським, медвечуківсько-кличківські хрестини у лубянського попа тощо – таки зрада, як не крути. І те що кум Путіна представляє нашу країну на Мінських перемовинах – так само зрада, чим би її не прикривали.

Так само як не виправдаєш Свинарчука-Гладковського з його річковими катерами та тотальним розкраданням оборонного бюджету, виведення 800 мільйонів банківських коштів за сприяння НБУ, ахметовський "Роттердам +" та інші "схеми", жодна з яких не була б можливою без "височайшого" благословення. Це все – зрада, без лапок, і за неї треба відповідати як за зраду. Між іншим, як за зраду у військовий час – для патріота брехлива назва "АТО" для нашої війни за незалежність була і лишається неприйнятною, якими б "мудрими" конструкціями це не прикривали порохооботи.

Для патріота очевидно, що наша верхівка відверто зловживає російською загрозою для прикриття корупції та виправдання відсутності реформ у сферах, де вони загрожують їхнім бізнес-інтересам. "Військову карту" для контролю суспільства та уникнення критики Банкова розіграла по повній.

Але так само очевидно: попри фейковість документу "Шатун", практично всі викладені в ньому дії дійсно чиняться РФ (через Медвечука, але і багатьма іншими силами). Внутрішня дестабілізація дійсно є головною ставкою Кремля в Україні після програшу війни на Сході (а її РФ однозначно програла – кому це неясно, порівняйте плани "Новоросії" навесні 2014-го з нинішньою лінією фронту). І загроза "українського Сомалі" та/або заміни прозахідних клептократів на таких само, але контрольованих Кремлем, на превеликий жаль не є лише пропагандою Банкової. Тому патріоти не поспішають закликати робити "новий Майдан" або дострокові вибори (точніше, псевдовибори без реальної можливості обрати дійсно нову владу, бо це був би вибір з тих самих сортів лайна за тими ж правилами гри).

А без заміни корумпованої верхівки країни ми приречені буксувати на місці. І сьогоднішній клептократичний "фестиваль" не може тривати вічно, бо призведе до соціального вибуху з непередбаченими наслідками.

Тож патріоти шукають шлях не як виправдати та законсервувати нинішню верхівку, і не як зараз скинути її без адекватної альтернативи. А як сформувати цю альтернативу, і реалізувати програму революції без "махновщини" та "отаманщини". Це завдання складніше за "програми" як зрадофілів, так і порохоботів. Тому нас поки що значно менше. Але у підсумку ми бачимо нову, якісно відмінну країну, а не тупий стихійний бунт або консервацію сьогоднішнього лайна. Тому я вірю у нашу перемогу – перемогу патріотизму. До 2019 лишилось не так багато часу. Час братись до роботи – спокійно та з головою.

Газета.ua



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Зневага

Йшов додому пішки. Якийсь херовий та невдалий день видався. Потім вирішив поїхати у трамваї. Так і швидше і людей поруч буде мало. А в мене ж ще є привілей - УБД. Ця фігня робить мені розкішну насправ...
Водитель-наркоман на нелегальном маршруте. В 10:00 утра.Отвратительней всего в этой ситуации то, что этот маршрут работает уже полтора года. Получил от полиции десятки протоколов, несколько водителей...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...