App Store Google Play

Як гетьман Скоропадський патріотів у тюрми саджав

21 Червня 10:00
Як гетьман Скоропадський патріотів у тюрми саджав

«Дніпроград» продовжує знайомити читачів з перебігом української революції у місті та національно-визвольних змагань. Останній матеріал було присвячено червню 1918 року, коли у місті владу набувала Українська Держава на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. Після революційного сплеску національного життя у місті, становленням тут соціалістичної УНР, більшовицького повстання міста та визволення від червоних, режим Скоропадського був скоріше контрреволюційним, з ознаками майбутнього Білого руху, але з українським, синьо-жовтим забарвленням. Перебування в уряді кадетів та колишніх царських чиновників відвернули від Скоропадського значні політичні сили, лівих та соціалістів. Відверталися від гетьмана козацький рух і українські сили. Більшо того, проти значних українських діячів, які боролися проти більшовиків в останні дні 1917-го та звільняли регіон від них у квітні 1918-го розвернулися справжні репресії.

Партизанщина на селі

Спочатку репресії розгорнулися на селі, де прихід гетьманської влади дуже швидко зустріли у штики, адже разом з гетьманською Державною Вартою прийшли й колишні поміщики, які силою повертали собі землю, яку селяни захоплювали при попередніх соціалістичних владах, - УНР та червоних. Селяни, після того, як їх рік годували розмовами про справедливий переділ землі і які забрали її силою, не надто хотіли її повертати. Як наслідок уже в перших днях літа по губернії розгорнулися каральні операції гетьманської адміністрації. Через великі масштаби селянського спротиву за справу взялися австро-угорські війська, які були зацікавлені у тому, щоб в Україні швидше запрацювало сільгоспвиробництво та кілотонни збіжжя, м’яса та молока рухалися у зголоднілі міста імперії. В результаті на селі почала розгортатися справжня партизанщина. За оцінками деяких дослідників, за 7 місяців свого перебування в «союзній» Україні, німці та австро-угорці втратили вбитими біля 12 000 вояків. Це ще більше поглиблювало протистояння, - німці та австро-угорці чинили суд і покарання власними військово-польовими судами. Це розпалювало і селян, що після чотирьох років війни проти тих же австро-угорців та на другий рік революції мали на руках зброю та вибухівку.

Уже у червні з фасаду волосної управи у Томаківці за допомогою вибухівки була зірвана стела із «Грамотою до українського народу», - програмним документом, з яким Скоропадський прийшов до влади. Ці «Грамоти» встановлювали на фасадах губернських, повітових та волосних управ замість символів влади УНР – Універсалами. Також у ці тижні в степах Гуляйполя додому з фальшивим паспортом під враженням розмов з Леніним повертається анархіст Нестор Махно. Він застає понівечене австро-угорцями подвір'я та вбитих гетьманцями родичів. Через місяць у нього уже буде загін під сотню штиків, в серпні він уже буде грабувати поїзди, восени уже буде давати бій австро-угорським військам, згодом перемагати їх та забирати артилерію, а в останні дні 1918-го Махно візьме Катеринослав над яким майорів синьо-жовтий прапор, але не гетьманської Української Держави, а Другої УНР.

Репресії проти республіканців та козаків

У місті ж текло своє, надто різноманітне, життя. З одного боку запрацювали гетьманські інситуції, - Державна Варта почала ловити фальшивомонетників та крадіїв, відкривалися школи з українською мовою викладання, у місто поверталися підприємці та колишні власники фабрик, кипіло світське життя. З іншого боку австро-угорська військова адміністрація влаштовувала облави у різноманітних районах міста. На Чечелівці, - більшовицькому центрі Катеринослава виявлялася нелегальна зброя, за яку робітників вішали, садили у тюрми, позбавляли громадянства Української Держави.

Першим тривожним дзвоником для місцевих українських сил став розпуск Катеринославського Кошу Вільного Козацтва, бійці якого ще пару місяців тому, 4 квітня першими увійшли у тоді «червоне» місто. У козаків реквізували зброю, а як свідчить документи, у них передував доволі пристойний арсенал стрілецької зброї, - під сотню одиниць кулеметів та гвинтівок іноземного виробництва. Наступним тривожним сигналом стало повернення до колишніх, царських порядків. Гетьманська адміністрація повернулася до старого адміністративно-територіального поділу з губерніями, була повністю реанімована міська Дума ще доверолюційного складу, у серпні ліквідується демократично обрана земляка рада, в управлінський апарат поверталися старі чиновники. Так, наприклад, губерніальний староста Черніков, призначений Гетьманом, відверто казав, що буде саботувати перехід діловодства на українську мову. Багато колишніх царських чиновників, присягнувши на вірність Українській Державі з недовір’ям ставилися до її перспектив, офіцери 8-го Катеринославського корпусу, що мав стати основою майбутньої армії, у більшості своїй росіяни, відверто нехтували «мазепинську» та «галицьку» мову.

Затримання гуртують сили для майбутнього повстання

Аж ось 11-го червня австро-угорці затримали Гаврила Горобця, - колишнього командира Катеринославського Кошу Вільного Козацтва, його брата Миколу (теж був козаком), його наречену та їх батька. За них одразу ж почали перейматися всі українські сили міста, - лідери місцевих осередків УСДРП та УПСР, соціалісти-автономісти та «просвітяни». Австро-угорський військовий прокурор прийняв делегацію на чолі з Ісааком Мазепою, майбутнім прем'єром УНР, де повідомив, що брати Горобці затримані за організацію «більшовицьких банд», а наречена одного з них – за близькі стосунки з «більшовиком». Делегація намагалася пояснити, що це – колишні бійці Вільного козацтва, - руху, серед витоків якого стояв сам гетьман Скоропадський, однак усе було марно. Більшо того, коли українські соціалісти почали розповідати, що в Україні є багато соціалістичних партій та фракцій і більшовики лише одні з них, військовий прокурор, лейтенант Бутчлі через перекладача поставив їм провокативне запитання: Ви – соціал-демократи, значить, теж – більшовики?

Аби врятувати Горобців від покарання (у тому числі і можливого розстрілу чи повішання) докладалися великі зусилля, - допомагали українці у австро-угорській військовій адміністрації, зокрема поручик та політичний референт корпусу Українських Січових Стрільців (входили у армію Австро-Угорщини) Ярослав Чиж. Він дуже енергійно взявся за справу, вочевидь маючи якісь зв'язки з начальством, він ходив у потрібні кабінети та замовляв потрібні слова. Це призупинило справу братів Горобців. Крім того, його стараннями було звільнено багато інших бійців Вільного козацтва. Тут уже в допомозі ставали свої люди у гетьманській адміністрації, так наприклад, за допомоги Василя Тютюнника, помічника начальника Генерального Штабу армії Української Держави, багатьох бійців таємно записали у залізничну жандармерію лінії Катеринослав-Одеса. Сам Василь Тютюнник паралельно був одним із членів Українського Національного Союзу – опозиційного до гетьмана формування, куди входили широкі кола політиків, військових та інтелігенції.

Справа братів Горобців остаточно вирішилася уже восени, коли Німеччина та Австро-Угорщина наближалися до військової та соціальної катастрофи. Гетьман Скоропадський почав обережно шукати контакти з Антантою та отримав дозвіл від німців на створення власного війська. Доволі швидко гетьманські військові чини згадали за досвід народної козаччини. До міста завітав генерал-хорунжий армії Української Держави Михайло Омелянович-Павленко, який унаслідок інтриг при гетьманському штабі був усунутий від формування 11-ї Полтавської дивізії та зайнявся відродженням козаччини на Катеринославщині. Дізнавшись про положення Горобців, він миттєво бочав домагатися їх звільнення. Що цікаво, у своїх «Споминах…» генерал-хорунжий вказує що його клопотання за отамана Вільного козацтва знайшли більший відгук у штабі 12-го Гонведського корпусу австро-угорської армії (де служив Ярослав Чиж з УСС, яким керував Василь Вишиваний – австрійський архікнязь Вільгельм Габсбурґ), ніж у штабі 8-го Катеринославського корпусу - формування, яке мало стати однією з основ майбутньої армії гетьмана, керували яким російські офіцери. Після падіння гетьманської влади практично увесь корпус перейде на службу до Денікіна. Михайло Омелянович-Павленко не знайде у собі сили зрадити Скоропадському - напише заяву про те, що не може більше служити гетьманові та поїде до Західної України, де очолить армію щойно проголошеної ЗУНР. Врешті-решт брати Горобці вийшли на волю та навіть отримали роботу у охороні стратегічного залізничного вузла Катеринослав-Синельниково, де керував Юхим Божко, - майбутній повстанський ватажок, керівник легендарного та яскравого підрозділу «Запорізька Січ», що, як і армія Махна також буде діяти у губернії, але буде служити армії УНР.

Приблизно у цей час друком у Катеринославі виходить підручник з алгебри українською мовою для середніх шкіл, написаним професором математики Володимиром Боришкевичем. Вчений та викладач, член Української партії соціал-демократичної робітничої партії написав його…у тюрмі, де сидів ще з весни за участь у акції протесту проти гетьманського перевороту у Верхньодніпровську. Прокуратура просто тримала викладача у острозі (ймовірно, на місці нинішнього скверу біля ОДА) та не передавала справу до суду, - «Це – державний злочинець», - відповідали людям, які клопотали за нього. Ув'язнений теж пішов на принципи та не відповідав на офіційні запити та звернення, що буди написані російською мовою, вимагаючи аби прокуратура Української Держави спілкувалася з ним українською мовою.

Усі ці події дуже негативно впливали на український рух – революціонери-республіканці гуртувалися навколо організації повстання проти гетьмана, сам гетьман безрезультатно шукав з ними контакти, повстання в Україні поступово набували ще більших масштабів. До того ж частина українських політиків почала озиратися в сторону більшовиків. Ще навесні одна з найвпливовіших партій, - Українська партія соціалістів-революціонерів розкололася на два крила. Найчисельніша, ліва фракція (боротьбисти) стала на більшовицьку платформу. Саме з ними червоним вдалося коригувати свої дії в Україні. До повстання проти гетьмана, яке приведе до влади Директорію та на спинах якого в Україну вдруге зайдуть більшовики залишалося кілька місяців.

Михайло Омелянович-Павленко, керував військами УНР у місті, коли проголошувалися незалежність республіки. При гетьманаті відроджував у Катеринославі козацькі частини, керував операціями Української Галицької Армії, згодом - Дієвої Армії УНР
Панас Феденко. Один з видатних діячів Катеринославської філії УСДРП, політичний та культурний діяч, автор романів та статей
Ярослав Чиж - політичний референт корпусу Українських Січових Стрільців. За його допомогою було врятовано від розстрілів більшість затриманих гетьманцями козаків УНР


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
До того, як у мене з'явилася ця фортеця, я орендувала спочатку величезну "сталінку" біля залізничного вокзалу, а потім - однокімнатну кавртирку на проспекті Героїв, у якій не було ані ліжка, ані шафи,...
Максим Мірошниченко

Що Ви знаєте про Лі Кван Ю?

Нещодавно зустрів одного активного блоггера. У 2013-му році він, свята душа, "топив" за Майдан. У 2014-му році "топив" за АТО, добробати, потім ЗСУ. Постійно шось там пише про "зраду", "перемогу", ана...
В принципі реальне відношення до військових і реальне побратимство серед них у Дніпрі ми бачимо на прикладі стрілянини на Гагаріна. Купа орангутанів з бойовими автоматами вбила двох військових. У тих...
Усього півроку існує Царичанська об’єднана територіальна громада, до якої увійшли чотири сільські ради або 23 села району, проте за цей короткий проміжок часу на території, яку вона займає,...
В городе появился новый департамент с очень интересным названием - по вопросам энергоэффективных технологий и инициатив Днепровского городского совета.Ознакомиться с его положением можно здесь - http:...
Юрій Фоменко

Знакова зустріч

 Інколи трапляються зустрічі, котрі важко усвідомити і оцінити.  Вони раптові і неочікувані. В житті я мав декілька випадкових зустрічей, котрим не можу дати пояснення. Хто це був, як це ста...