App Store Google Play

Літній Катеринослав 99 років тому: біженці-ліберали з Росії, пробільшовицькі теракти та формування армії

13 Червня 10:00
Літній Катеринослав 99 років тому: біженці-ліберали з Росії, пробільшовицькі теракти та формування армії

Блокада Криму, битви під Слов'янськом та передача Таганрогу

Літо 1918 року було дуже стрімким для України і Катеринослава, зокрема. Режим Скоропадського видавав одні постанови за іншими і суспільство просто не встигало на них реагувати. Активно йшла міжнародна політика, - німецькі та австро-угорські частини прикривали східні кордони гетьманату у Таганрозі та під Білгородом. В районі Слов'янська періодично перестрілювався з більшовиками Запорізький корпус та Українські Січові Стрільці. Міністр закордонних справ Дмитро Дорошенко (нащадок гетьманського роду до речі був один із співзасновників Катеринославської «Просвіти») вів напружені переговори з Кримським пробільшовицьким урядом про входження півострова на правах автономії. У цих переговорах на півострів тиснули кнутом та пряником – велася і економічна блокада і лилися обіцянки пільгових умов для торгівлі. В результаті Крим мав увійшов до складу України у листопаді 1918 року, чого не сталося через антигетьманське повстання. Такі ж торгово-економічні війни велися і з Румунією, що, приєднавши до себе Молдову, дістала у спадок кілька спірних придунайських та буковинських повітів з українським населенням, які гетьманський уряд намагався приєднати до Української Держави. Тоді, до речі, територія нинішнього Придністров'я входила в Гетьманат. На заході українську адміністрацію в Бресті та Холмі не визнавали поляки, білоруси теж скаржилися що знаходження гетьманських урядовців у Мозирі, Гомелі та Пінську, на думку білорусів, заважала визнання німцями Білоруської народної республіки. Окремим питанням була Кубань. Козацькі організації краю відправляли свої делегації на переговори про приєднання у Київ та в Ростов – до уряду Донского війська, з яким гетьман Скоропадський сваритися аж ніяк не хотів. З донськими козаками взагалі було досягнуто стратегічних домовленостей про союзні дії проти більшовиків та передачу Таганрогу під юрисдикцію Ростова. Врешті-решт Кубань приєдналася до Дону, але в уряді певний час обговорювалась висадка десанту через Азовське море, аби зайняти Катеринодар (нині Ставрополь) раніше Денікіна.

А от більшовики стали окремим болючим питанням – від них так і не вдалося добитися визнання кордонів Української держави. Лінія розмежування від Стародуба до Слов'янська стала фактичним кордоном, за яким йшла двадцятикілометрова нейтральна смуга. Незважаючи на мирні договори, більшовики використали цю смугу для формування там баз під потреби двох армійських дивізій із місцевих жителів. Ці загони мали підняти повстання в Україні і «тренувалися» у перманентних бойових діях у районі Слов'янська та Куп’янська. Велася і активна підривна робота, - у Москві була офіційно створена КПУ, що складалася з українських більшовиків, а прикордонний Харків став одним із центрів агентурної діяльності червоних, що влаштовували теракти по всій Україні від замахів на життя гетьмана та австро-німецького командування до вибухів на військових складах та заводах до організації страйкового руху. Саме у цей час з Москви після зустрічей з Леніним та Свєрдловим до губернії під підробними документами повертається Нестор Махно.

Візовий режим Скоропадського

Однак з червоними вдалося домовитися про фундаментальні речі – про порядок переміщення громадян. Це відкрило двері для виїзду в Україну багатьох російських лібералів, царських офіцерів, журналістів, літераторів, науковців та інших діячів. Що цікаво з червоною Росією дуже швидко встановився своєрідний візовий режим, - росіяни могли виїхати в Україну тільки за пред'явлення закордонного паспорту Росії, - документ який міг дозволити собі далеко не кожен мешканець колишньої імперії. Однак це не завадило Українській Державі стати одним з осередків російської еміграції. Дуже швидко всі готелі Катеринослава, - «Франція», «Брістоль», «Метрополь», «Одеса» та інші, - заповнилися «сбежавшими из Совдепии». 2 липня місцева преса опублікувала Закон про громадянство, згідно з яким громадянами Української держави могли стати усі особи, що ідентифікують себе як українці, або ті, що народилися на нинішній території Української Держави. Саме ця обставина і дозволяла, наприклад, колишнім жителям нашого міста повертатися сюди з Москви та Петрограда, де лютувала пролетарська революція з її атрибутами, - «червоним терором» над «класовими ворогами», ВЧК, голодом та безробіттям. В той же час із відновленням приватної власності, із Заходу в місто повертаються власники відібраних більшовиками та українськими республіканськими діячами заводів, - бельгійські, американські, німецькі та австрійські капіталісти. Однак з ними уже роботу проводить німецька контррозвідка, вишукуючи агентів Антанти.

Із прийняттям цього закону впродовж місяця мешканці міста взяли в облогу типографію на вулиці Садовій (нині Фабра), де видавалися спеціальні бланки заяв про погодження вступу в громадянство Української Держави чи відмову від нього із вказівкою країни, на користь якої відмовлялися від українського громадянства. Особи, що відмовлялися від громадянства України, мали право перебувати в Україні ще на протязі 6 місяців. Кожна така заява мала бути сплачена гербовим збором, що склав 2 карбованці (офіційна валюта Української держави до введення гривні восени 1918 року). Містяни, звичайно ж обурювало те, що уряд не зробив цю процедуру безкоштовною. В результаті у Катеринославі постійно продовжували терміни прийому заяв аж до жовтня. Від українського громадянства відмовлялися місцеві литовці та поляки, національні держави яких, як і Україна, теж поставали у той час.

А от російський політичний десант намагався прижитися в Україні. Журналісти, політичні діячі та мистецька богема організовувала благочинні концерти у Зимовому театрі (театр Горького) та Англійському клубі (нині приміщення театру Шевченка) для підтримки штанів біженців, колишні офіцери поповнювали склад 8-го Катеринославського армійського корпусу, - головного воєнізованого формування Катеринославського військового округу та одного із стовпів майбутньої армії Української Держави. В результаті армія та чиновницький апарат поповнювався людьми з відверто ворожим ставленням до України, які вбачали у проекті «Українська Держава» лише стабільну територію на тілі колишньої Росії з якої можна розпочати процес відновлення імперії. До речі корпус мав великий склад, в нього входили підрозділи зв'язку, панцирні машини, кулеметні та стрілкові з’єднання. Окремою гордістю був авіадивізіон, командир якого отримував 800 карбованців на місяць при тому, що пуд (півкілограма) білого хліба у місті коштував 60 копійок. Корпус квартирувався у Потьомкінському палаці та казармах нинішньої Академї МВС. Російські наукові діячі за допомогою гетьманської адміністрації відкрили приватний університет, - перший класичний університет у Катеринославі, від якого свій початок бере нинішній ДНУ ім. Гончара. Мрію багатьох поколінь містян урочисто святкували кілька днів - на відкриття закладу з Києва приїхала кінозірка тих часів, Віра Холодна. Дмитро Яворницький викладав у ньому Історію України, а інший наш науковець і один з найкращих істориків на території колишньої Імперії, Василь Біднов від'їхав викладати по запрошенню до Кам'янця-Подільського, де очолив кафедру державного університету.

Партизанщина на селі, поліцейські реформи та корупційні скандали

Однак разом з тим по українських селах ширитися невдоволення німецькими та австро-угорськими окупаційними військами, які реквізують продовольство, зіштовхуються з опором та організовують каральні експедиції. Поступово під впливом червоних ідей радикалізуються і робітничі квартали міста, де Державна Варта (поліція) та австро-угорська військова адміністрація внаслідок облав знаходить незаконну зброю, боєприпаси та навіть вибухівку. При цьому робітників самочинно судять на місці австрійські та німецькі військово-польові суди. Репресії розгорнулися і проти українських соціалістичних діячів, які були невдоволені засиллям російського та контр-революційного елементу в органах влади. Так, наприклад, 13 червня у Катеринославі до тюрми потрапляють військовий діяч Вільного козацтва УНР Микола Горобець та кілька викладачів. Ціною неймовірних зусиль їх побратимів та співчуваючих у гетьманській адміністрації вони уникають шибениці за антигетьманську агітацію.

Тяжкою стає і криміногенна ситуація у місті. Другий рік революційних потрясінь, економічних негараздів та зміни влад сприяє тому, що в місті зростає кількість пограбувань. При цьому напади здійснюються не лише на приватні будинки та магазини, - нальоти здійснюються і заклади державних монополій, - спиртзаводи та тютюнові фабрики. В місті з'являється безліч шарлатанів та авантюристів, які прикриваючись об’явами на кшалт «Предскажу судьбу», витягують з катеринославців гроші. Із ситуацією ледь встигає впоратися Державна Варта, - новий поліцейський орган, що з'являється у місті ще у травні 1918 – го року. Катеринослав, що простягався від Соборної площі до Чечелівки, ділять на 7 районів, де діють по 40 вартових, які забезпечують правопорядок у місті, полюють на «гадалок», вивчаючи газетні оголошення, розслідують кримінальні справи і, до речі працюють і у сфері контр-розвідки. Спочатку фінансування Ватри повністю покладається на місцевий бюджет, - так, наприклад, міська управа профінансувала двохрічну оренду в 3800 карбованців будівлі для районної управи одного з підрозділів.

В середині травня у Катеринославі розгортається великий корупційний скандал, - вартових підозрюють у тому, що вони кришують кілька напівлегальних закладів де грають у лото, - азартну гру, що швидко стає великою суспільною проблемою. В Катеринослав приїздить міністр внутрішніх справ, який після кількаденних ретельних перевірок звітує у Київ, що прямих доказів участі вартових у порушеннях знайти не вдалося, однак керівництву Державної Варти у місті винесена сувора догана. Після від'їзду чиновника до Києва, в урядових кабінетах розробили кілька постанов щодо регуляції гри у «лото», - явища, з яким, скоріш за все гетьманська адміністрація справитися не могла. Додамо також що на рахунку катеринославської Державної Варти затримання кількох банд, що гастролювали по всій Україні. Що цікаво, злочинці «працювали» не лише на вулицях міста, а і у водах Дніпра. Ще у передреволюційної часи в газетах можна було зустріти повідомлення про те, що «річкові пірати» нападали на невеликі пристані та пари, що прогулювалися на човнах.

Восени 1918-го року, коли поразка союзників Української Держави Німеччини та Австро-Угорщини у війні проти Антанти стала неминучою і гетьманська влада захиталася. Незважаючи на те, що держава прееходить на гривню, а Державна Варта, наприклад, на фінансування державних органів влади, у степах Гуляйполя набирає ваги армія Махна, яка грабує навіть поїзди, українські республіканці формують повстанські загони, а мешканці Катеринослава з настанням темряви не ризикують виходити на вулиці та потрапляти на злочинців. Скоропадський активно шукає контактів з Антантою, а армійське керівництво, - з Білим Рухом. Другому Гетьманату лишається існувати кілька місяців.

Страти австро-угорськими військами робітників Катеринослава
Зустріч Скоропадського та Імператора Німеччини кайзера Вільгельма ІІ
Українська гривня доби гетьманату
Подібні машини були на озброєні авіадивізіону Катеринославського армійського корпусу
Про візовий режим Скоропадськогo


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Юрій Фоменко

На узбіччі

Огріньський півострів. Шлях між мостами від Дніпра до Самари. Одні автівки цим шляхом летіли в місто, інші виривались з нього.  Повітряні вихори за ними підіймали опалий лист з землі назустріч па...
Наше суспільство ще не готове для дозволу на вільне володіння автомобілем.Між тим, на руках у людей накопичилася значна кількість автомобілів - як легальних, так і ні (у тому рахунку, завезених із зон...
Історія індустріальних парків в Європі налічує більше ста років. Їх початкова концепція - створення оптимальних умов для роботи промислових підприємств - актуальна до сих пір. В Європі індустріал...
Тимур Желдак

Про лемінгів

Вони живуть з нами в одному місті, їздять з нами в трамваї і - в більшості - живуть на наші податки.Щоранку вони вишиковуються в черги - символ щасливої радянської молодості - за краплиною ворожої про...