App Store Google Play

Вишні, меч і мова

11 Червня 10:00
Вишні, меч і мова

У 1987 році я був у місті Ваніно Хабаровського краю.

Розпочати цю історію слід з дитинства.

Народився я в селі на Поділлі і до трьох років жив з бабусею, отже першою моєю мовою була українська. З тим запасом слів, який є у трирічної дитини. Потім мене забрали до себе батьки, далі життя у військових містечках і російських містах. І перші слова, які я склав із дитячих кубиків з малюнками і літерами на п'ятому році життя, були не "мати" і "тато", а "мама" і "папа". У подальшому українську мову чув лише коли з мамою приїжджали влітку із Сибіру на кілька тижнів до бабусь.

Тоді у 1987 році у Ваніно в їдальні до столу підійшов чоловік віком на вигляд на п'ятому десятку, спитав чи вільне місце за столом і чи можна йому сісти, звичайно російською, і я чомусь відповів "будь ласка". Одне із небагатьох слів, яке я з дитинства ще не забув.

Чоловік був здивований і почав розмову зі мною красивою українською мовою. Розповів, що батько його воював у війську Махна, був на початку 30-х років ув'язнений, після закінчення ув'язнення не мав права повернутися в Україну, одружився і далі прожив життя в Магаданській області. Близьких родичів в Україні після голодомору і другої світової війни у нього не залишилося. Мій співрозмовник народився вже там, на Далекому Сході і в Україні не жив. Проте вдома вони розмовляли завжди українською, читали українські книжки, отримували за підпискою українські часописи і газети. Російськомовне радянське оточення аж ніяк їм в тому не завадило. Потім чоловік спитав мене, звідкіля я і чому я, українець, розмовляю з ним російською. Він вислухав мене, не дорікав, не вимагав, не агітував, проте мені було соромно. Дуже соромно.

Вивчати українську я почав вже у 1992 році за самоучителем мови, тут, в Києві.

І лише у 2010 році почав розмовляти завжди лише українською і мислити українською. З того часу коли до мене звертаються російською, відповідаю українською.

Як і той чоловік у Ваніно, я не докорятиму, не вимагатиму, не примушуватиму. Від держслужбовця, посадовця вимагаю, від решти - ні. 

Тому що мова сама по собі нічого не варта. Вартісною її роблять цінності, принципи яких дотримуються більшість її носіїв. Вартісною її роблять той спосіб і рівень життя, ті можливості, які вона дає. Вартісною є робить єдність її носіїв. Вартісною її робить готовність і спроможність її носіїв захистити свій спосіб життя, свої цінності, свою волю зброєю.

Отже, панове та пані українці, припиніть звинувачення і докори. Робіть буття в Україні таким, щоб всі самі прагнули бути українцями. Міцно тримайте меч. Тоді буде могутньою наша мова. Тоді кожен, хто хоче, матиме вишневий садочок. 

Тоді все буде Україна.

site.ua

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Ярема ГАЛАЙДА

Уроки Пунічних воєн

Друга Пунічна війна. Ганібал розбив римлян при Требії та Тразименському озері. У цих битвах він вирізав майже 60 000(!!!) римлян та їхніх союзників.А потім нова перемога канфагенян: Канни! За 6 (!!!)...
Тимур Желдак

Про кризу виконавців

Якщо БорисФілатич © як називають його деякі опоненти не стане міським головою вдруге, я точно можу сказати, хто в цьому винен. Я не знаю, це «проіскі врагов» чи звичайне нехлюйство, а...
Максим Мірошниченко

Термінатор з Холодного Яру

Якби ми мали якийсь свій Голівуд, то ми б зняли супермегашпіонську драму про ось цього чоловіка. Юрій Горліс-"Горський". Почав служити в українському війську у 1918-го року, долучившись до антигетьман...
Ледь не щодня, читаючи в стрічці новини про ДТП за участю громадського транспорту, я вкотре впевнююся: корупція вбиває! У середньому щодня в автокатастрофах гинуть 16 людей і близько 90 травмуються. Д...