App Store Google Play

Вишні, меч і мова

11 Червня 10:00
Вишні, меч і мова

У 1987 році я був у місті Ваніно Хабаровського краю.

Розпочати цю історію слід з дитинства.

Народився я в селі на Поділлі і до трьох років жив з бабусею, отже першою моєю мовою була українська. З тим запасом слів, який є у трирічної дитини. Потім мене забрали до себе батьки, далі життя у військових містечках і російських містах. І перші слова, які я склав із дитячих кубиків з малюнками і літерами на п'ятому році життя, були не "мати" і "тато", а "мама" і "папа". У подальшому українську мову чув лише коли з мамою приїжджали влітку із Сибіру на кілька тижнів до бабусь.

Тоді у 1987 році у Ваніно в їдальні до столу підійшов чоловік віком на вигляд на п'ятому десятку, спитав чи вільне місце за столом і чи можна йому сісти, звичайно російською, і я чомусь відповів "будь ласка". Одне із небагатьох слів, яке я з дитинства ще не забув.

Чоловік був здивований і почав розмову зі мною красивою українською мовою. Розповів, що батько його воював у війську Махна, був на початку 30-х років ув'язнений, після закінчення ув'язнення не мав права повернутися в Україну, одружився і далі прожив життя в Магаданській області. Близьких родичів в Україні після голодомору і другої світової війни у нього не залишилося. Мій співрозмовник народився вже там, на Далекому Сході і в Україні не жив. Проте вдома вони розмовляли завжди українською, читали українські книжки, отримували за підпискою українські часописи і газети. Російськомовне радянське оточення аж ніяк їм в тому не завадило. Потім чоловік спитав мене, звідкіля я і чому я, українець, розмовляю з ним російською. Він вислухав мене, не дорікав, не вимагав, не агітував, проте мені було соромно. Дуже соромно.

Вивчати українську я почав вже у 1992 році за самоучителем мови, тут, в Києві.

І лише у 2010 році почав розмовляти завжди лише українською і мислити українською. З того часу коли до мене звертаються російською, відповідаю українською.

Як і той чоловік у Ваніно, я не докорятиму, не вимагатиму, не примушуватиму. Від держслужбовця, посадовця вимагаю, від решти - ні. 

Тому що мова сама по собі нічого не варта. Вартісною її роблять цінності, принципи яких дотримуються більшість її носіїв. Вартісною її роблять той спосіб і рівень життя, ті можливості, які вона дає. Вартісною є робить єдність її носіїв. Вартісною її робить готовність і спроможність її носіїв захистити свій спосіб життя, свої цінності, свою волю зброєю.

Отже, панове та пані українці, припиніть звинувачення і докори. Робіть буття в Україні таким, щоб всі самі прагнули бути українцями. Міцно тримайте меч. Тоді буде могутньою наша мова. Тоді кожен, хто хоче, матиме вишневий садочок. 

Тоді все буде Україна.

site.ua



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Вчера товарищ с гордостью показывал мне подготовленный к покраске кузов его будущей новой игрушки – мерседеса 70-х годов. Главным предметом его гордости было то, что кузов в семидесятых на завод...
Максим Мірошниченко

Зневага

Йшов додому пішки. Якийсь херовий та невдалий день видався. Потім вирішив поїхати у трамваї. Так і швидше і людей поруч буде мало. А в мене ж ще є привілей - УБД. Ця фігня робить мені розкішну насправ...
Водитель-наркоман на нелегальном маршруте. В 10:00 утра.Отвратительней всего в этой ситуации то, что этот маршрут работает уже полтора года. Получил от полиции десятки протоколов, несколько водителей...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...