App Store Google Play

Солодка контрреволюція

11 Червня 14:00
Солодка контрреволюція
Українцям час приготуватися і сформувати новий порядок денний, але головне — не розчаровуватися.

Цілком можливо, що я чогось не розумію і майже напевно не помічаю. Але думаю, в Україні починається щось таке, що за власником (навіть якщо формальним) найбільшого виробника цукерок і шоколаду, який одночасно є нашим президентом, можна назвати солодкою контрреволюцією. А про що ще говорить “розмазування по стінці” антикорупційних активістів, пресинг колишніх союзників Саакашвілі і Садового, договорняки з екс-регіоналами на півдні і сході і серія авторитарних законів, замаскованих під патріотичну необхідність?

Якби Україна була нормально функціонуючою демократією та вільним ринком, всі ці речі можна було б трактувати як звичайну боротьбу за владу. Але наша країна не нормальна. В іншому випадку не було б двох революцій з вимогою нормалізації життя і з головною мішенню — системою неформальних зв'язків, що забезпечують економічні преференції тим, у кого є доступ до влади.

На 13‑му році після першого Майдану та третьому році після другого можна констатувати: два революційні удари систему не вбили, навпаки — вона перегрупувалася і переходить у тихий наступ. Звісно, 2017‑й не схожий на 2007‑й. Ніколи раніше Україна так не просувалася на шляху реформування, як зараз. Але поворотної точки досягти не вдалося. Те, що описувалося в президентській стратегії Україна-2020 фразою “Вийти на траєкторію стабільного розвитку”, залишається недосяжною метою.

Це не тільки мої висновки, але й експертів, які зібралися нещодавно на міжнародній конференції у шведському місті Уппсала. Панель обговорення називалася Україна: 25 років розчарувань. Оцінки учасників зводилися до одного: якщо в Україні нічого кардинально не зміниться, нас чекають нові 25 років нестабільності.

В умовах хаосу важливо зберегти ясність думки. Тут допомагає знання історії. А історія показує, що успішних революцій дуже мало. І без контрреволюційної фази не обійтися. При цьому все одно, коли саме вона настає: через рік (як це було під час весни народів у 1848‑му) або через 70 років, як у випадку російської революції 1917‑го. Інше питання: якої форми вона набуває? В українському випадку “солодка контрреволюція” — не найгірший варіант. Альтернативним сценарієм могла бути путінська Новоросія або популістська контрреволюція у виконанні Юлії Тимошенко.

Однак усвідомлення гірших варіантів не означає згоду з цим. Контрреволюція не є завершальною стадією революції. Після того, як на практиці відпрацьовуються різні сценарії, встановлюється певний баланс між революційними і контрреволюційними процесами, і тільки тоді визначається майбутня траєкторія розвитку. Про революцію 1848 року говорять як про поворотну точку з поворотом, що не відбувся. Але через пару десятків років головні її вимоги — парламентська демократія і національна держава — стали щоденною банальністю.

Ближче до нас — і географічно, і хронологічно — приклад Польщі. Там після перемоги оксамитової революції 1989‑го до влади в 1995‑му прийшов колишній партійний функціонер Олександр Кваснєвський. Ця польська оксамитова контрреволюція (термін Адама Міхніка) стабілізувала порядок денний і зробила з Польщі одну з найбільш успішних в економічному плані країн Європи. Чи вдасться сьогоднішній польській владі “збити” державу з цієї траєкторії? Подивимося. Але їй було б набагато легше, якби не оксамитова контрреволюція 1994 року.

Тому, якщо припущення правильне і в Україні почалася “солодка контрреволюція”, громадянському суспільству час формувати новий порядок.

По-перше, не варто розчаровуватися. Контрреволюційна пропагандистська машина зараз намагається нав'язати думку, що в українській політиці немає і не може бути чесних людей. Таке поголовне натирання дьогтем має переконати, що система непереможна і боротися з нею — марнування часу. Тут варто протиставляти тезу: реформи — не марнування часу, вони просто вимагають його більше, і Україна купила собі цей час двома Майданами, перемогою в російській війні і появою нового покоління, ровесників української незалежності.

По-друге, потрібно зрозуміти і донести це розуміння іншим, де є яйце і голка, в якій криється смерть Кощія Безсмертного. Моя гіпотеза: у судовій системі і закритих партійних списках. Але припускаю, що вона може бути неповною.

По-третє, час готувати третій Майдан біля виборчих урн. До наступних виборів ще два роки. Вистачить часу для низького старту і перемоги — якщо не в 2019‑му, то в 2024‑му.

А головне: знову настав час для морального дисидентства. Україні потрібні люди, здатні плисти проти течії. Люди, які не словами, а діями доведуть, що є цінності, заради яких варто жити і які не замінять жодні солодощі світу.

НОВОЕ ВРЕМЯ



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...
Год назад прошёл тендер на создание концепции развития транспортной сети Днепра и всё мои прогнозы по этому документу сбылись:1) Вероятней всего расчитана она будет на 4-5 лет(как раз под сроки реализ...