App Store Google Play

Ювілей танців на граблях

31.05.2017 18:00
Ювілей танців на граблях

Сьогодні, 31 травня, минуло рівно 20 років із того моменту, коли Україна мала дурість підписати «Велику угоду» про дружбу, партнерство, співробітництво і все таке інше бла-бла-бла. Чому дурість? Відповідь, я вважаю, сьогодення нам вже дало.

Можне, звичайно зауважити: так це тільки зараз стало зрозуміло, що РФ такий гівняний партнер. А от тоді, в 1997-му, все було «мір-дружба-жвачка», тому альтернативи угоді ніби не існувало.

Очевидно, колишні секретарі партійних і комсомольських організацій, що перебували тоді в керівництві України, таки поганенько знали історію останньої – хоча б у загальних рисах.

Не будемо заглядати в часи царя Гороха, коли київські князі ганяли по болотах і лісах напівдиких мокшів, долучаючи їх, на лихо своїм нащадкам, до благ тодішньої цивілізації, а почнемо одразу із сакральної для кожного радянського школяра дати: 1654 року – Переяславської угоди між Богданом «п’яним» Хмельницьким і Алєксєєм «тішайшим» Міхаличєм.

Нагадати усім, скільки рівно діяла ця угода? Рівно до того часу, коли Московське царство не підписало віленське перемир’я з поляками та почали спільно з ними ж воювати проти тодішнього союзника Гетьманщини – Шведського королівства. Тобто «аж» два роки.

Всі наступні угоди між українськими гетьманами і московськими царями лише підтверджують дану тенденцію: угода з мокшами дійсно не варта навіть паперу, на якому вона написана. Іван Степанович Мазепа та Пьотр Алєксєєвіч Романов не дадуть збрехати. Як і Петро Калнишевський та Софія-Фредеріка-Августа «на перед слаба» Ангальт-Цербстська.

100 років тому українці відродили свою державність. І знову (окрім внутрішніх епічних срачів) вагомим фактором, що привів до її чергової втрати, стали ті ж самі мокші. Як червоної масті, так і білої (у сортах запорєбрікового лайна ми розбиратися не зобов’язані). У пісному залишку – знову поділ українських земель між сусідніми державами й Голодомор, «Розстріляне Відродження» та мільйони полеглих у чужих війнах в якості бонусу.

В новітні часи можна пригадати, насамперед, Будапештський (хо-хо!) меморандум, вкусну канхвету під назвою Тузлік та оцю саму «велику угоду», з якої, власне, ми й почали.

Дорогий мій народе (хе-хе!), як кажуть наші запоребрикові нєбратья: «Кто староє помьянєт – тому глаз вон. А кто староє забудєт – тому оба вон». Щоб не залишитися в результаті сліпими та глухими, наступна угода, яку Україна підпише з РФією, має буде лише угода про безумовну капітуляцію цієї самої РФії. Стіл можна буде замовити у Будапешті, а декорацією при підписанні непогато слугуватимуть руїни Кремля. Інакше гріш ціна отому майже 400-літньому історичному досвіду.

Зламаймо вже нафіг ті граблі, врешті решт!

Site.Ua

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Продовжуючи тему освіти, яка у Дніпрі набула шалених корупційних розмахів, хочу розповісти про дуже цікавий її сектор, який передбачає набір під «своє» крило потрібних співробітників. А са...
"Замиловує, дратує, бісить ця загальна розслабленість і умиротвореність суспільства. Більшість людей свято переконані, що війна, стихійні лиха, революції, заколоти, повстання та геноцидсаме їх об...
12 вересня Тимура Тумгоєва відправили до Росії. Генеральна прокуратура блискавично зреагувала на запит агресора, навіть незважаючи на рішення Комітету ООН з прав людини про призупинення екстрадиції Ту...
Пару слів про багатостраждалий Дніпровський аеропорт, про скоре мурування-будування якого неодноразово повідомляли по всіх фейсбуках Філатов із Корбаном.Як народний депутат, який просуває питання приє...